Арахіс (Arachis hypogaea L., від грец. «Αράχνη» – павук) – однорічна трав’яниста рослина родини Бобові. За характером будови квітки і особливостям утворення та розвитку плода він суттєво відрізняється від інших бобових культур. Арахіс – одна з небагатьох культурних рослин, якій притаманна геокарпія – розвиток плодів у землі.
Батьківщиною арахісу вважається Південна Америка, що підтверджується знайденою в Перу вазою, яка за формою нагадує арахіс і прикрашена орнаментом у вигляді цих горіхів. Знайдений артефакт відноситься до періоду, коли Америка ще не була відкрита Колумбом. У Європу арахіс привезли іспанські завойовники, звідки він потрапив до Індії, Японії, на Філіппінські острови і на Мадагаскар.
Першою країною, де почали вирощувати арахіс як експортну культуру, є Сенегал. У 1840 р. з району Рюфіска було вивезено 10 мішків (722 кг) арахісу в Руан (Франція) для переробки його на олію. З цього часу встановився регулярний експорт арахісу з країн Західної Африки.
На початку ХХ століття в південних штатах США головною культурою був бавовник, проте внаслідок масового спалаху розвитку бавовняного довгоносика фермери були змушені перейти на вирощування арахісу, який на сьогодні став основною товарною культурою в цих штатах.
Вирощування арахісу в Україні почалося в другій половині ХІХ століття. У 1825 році пробна партія була висаджена на території Одеського ботанічного саду, звідки арахіс перекочував на присадибні ділянки одеситів. Культура успішно прижилася, і її стали культивувати в південних регіонах України.
Арахіс, або земляний горіх, вирощують перш за все для отримання з його насіння рослинної харчової олії. Насіння арахісу містить 40-60% олії і 20-37% білка (за його вмістом арахіс поступається лише сої). У складі арахису також багато мінеральних речовин (натрій, калій, кальцій, фосфор, залізо) та вітамінів (В1, В2, РР, D).
Шляхом холодного пресування отримують вищі сорти майже безбарвної олії, яка використовується для приготування кращих сортів рибних консервів, маргарину, кондитерських (шоколаду) і хлібобулочних виробів, а також у фармакології. Низчі сорти олії йдуть на миловаріння.
Макуха та вся надземна частина арахісу – добрий білковий корм для домашньої худоби. Стулки бобів використовують як мульчуючий матеріал для поліпшення складу грунтів, як підстилку в птахівництві і в будівництві (для створення деревно-стружкових плит), для виробництва упаковки. Лушпиння, що накопичується при очищенні арахісового насіння, застосовують як паливо та для виготовлення ізоляційних матеріалів. Як просапна культура, арахіс сприяє очищенню полів від бур’янів, а як зернобобова – при обробці насіння нітрагіном підвищує родючість грунту за рахунок засвоєння біологічного азоту повітря і післяжнивних кореневих залишків.
У світі вирощують тисячі сортів арахісу, але серед них найпопулярнішими є Спеніш; Раннер; Вірджинія; Валенсія.
| Група сортів |
Характеристика |
 Раннер |
Це гібрид Спеніш і Вірджинії. Його ядра більше, ніж ядра Спеніш і більш продовгуваті. Сорт має добрий смак, краще прожарювання і більш високі врожаї в порівнянні з сортом Спеніш. Широко використовується для приготування арахісової пасти (масла). Максимальний калібр -38/42 ядер на унцію (28,3 г). |
Вірджінія |
Популярність цього арахісу збільшується, оскільки зростає попит на сорти арахісу великих розмірів. З них в основному виробляють солоний арахіс, додають в кондитерські вироби і смажать в шкаралупі. Максимальний калібр – 21/25 ядер на унцію (28,3 г). |
|
 Спеніш
|
Даний сорт відрізняється наявністю дрібних плодів, вкритих рожево-коричневою оболонкою. У процесі вирощування виникають труднощі через ураження рослин різними хворобами і проблематичність отримання високого врожаю. Плоди цього сорту мають високі смакові якості і часто використовуються в солоному або солодкому вигляді. Головним призначенням вирощування такого сорту є його переробка для отримання масла і пасти. Максимальний калібр – 50/60 ядер на унцію (28,3 г). |
|
 Валенсія
|
Арахіс здебільшого великий, має важкі червонуваті стебла і великі листки. Цей сорт добре підходить для виготовлення вареного арахісу. Рослини порівняно високі, досягають у висоту до 125 см, кущ поширюється на 75 см. Плоди цього сорту трьохнасіннєві, гладкі, без перетинок між насінням, з яскраво-рожевою оболонкою. Ядра горіхів овальні і дуже тісно розташовані в стручках. Типова вага боба арахісу – 0,4-0,5 г. Максимальний калібр – 50/60 ядер на унцію (28,3 г). |
У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік, станом на 19.08.2019 в наявності є 3 сорти арахісу (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin , С. 272).
Оскільки насіння високої якості є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевіряти наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів (https://minagro.gov.ua/ua/file-storage/reyestr-sertifikativ-na-nasinnya-taabo-sadivnij-material).
08.10.2019
Нішеві культури: арахіс підземний
Арахіс (Arachis hypogaea L., від грец. «Αράχνη» – павук) – однорічна трав’яниста рослина родини Бобові. За характером будови квітки і особливостям утворення та розвитку плода він суттєво відрізняється від інших бобових культур. Арахіс – одна з небагатьох культурних рослин, якій притаманна геокарпія – розвиток плодів у землі.
Батьківщиною арахісу вважається Південна Америка, що підтверджується знайденою в Перу вазою, яка за формою нагадує арахіс і прикрашена орнаментом у вигляді цих горіхів. Знайдений артефакт відноситься до періоду, коли Америка ще не була відкрита Колумбом. У Європу арахіс привезли іспанські завойовники, звідки він потрапив до Індії, Японії, на Філіппінські острови і на Мадагаскар.
Першою країною, де почали вирощувати арахіс як експортну культуру, є Сенегал. У 1840 р. з району Рюфіска було вивезено 10 мішків (722 кг) арахісу в Руан (Франція) для переробки його на олію. З цього часу встановився регулярний експорт арахісу з країн Західної Африки.
На початку ХХ століття в південних штатах США головною культурою був бавовник, проте внаслідок масового спалаху розвитку бавовняного довгоносика фермери були змушені перейти на вирощування арахісу, який на сьогодні став основною товарною культурою в цих штатах.
Вирощування арахісу в Україні почалося в другій половині ХІХ століття. У 1825 році пробна партія була висаджена на території Одеського ботанічного саду, звідки арахіс перекочував на присадибні ділянки одеситів. Культура успішно прижилася, і її стали культивувати в південних регіонах України.
Арахіс, або земляний горіх, вирощують перш за все для отримання з його насіння рослинної харчової олії. Насіння арахісу містить 40-60% олії і 20-37% білка (за його вмістом арахіс поступається лише сої). У складі арахису також багато мінеральних речовин (натрій, калій, кальцій, фосфор, залізо) та вітамінів (В1, В2, РР, D).
Шляхом холодного пресування отримують вищі сорти майже безбарвної олії, яка використовується для приготування кращих сортів рибних консервів, маргарину, кондитерських (шоколаду) і хлібобулочних виробів, а також у фармакології. Низчі сорти олії йдуть на миловаріння.
Макуха та вся надземна частина арахісу – добрий білковий корм для домашньої худоби. Стулки бобів використовують як мульчуючий матеріал для поліпшення складу грунтів, як підстилку в птахівництві і в будівництві (для створення деревно-стружкових плит), для виробництва упаковки. Лушпиння, що накопичується при очищенні арахісового насіння, застосовують як паливо та для виготовлення ізоляційних матеріалів. Як просапна культура, арахіс сприяє очищенню полів від бур’янів, а як зернобобова – при обробці насіння нітрагіном підвищує родючість грунту за рахунок засвоєння біологічного азоту повітря і післяжнивних кореневих залишків.
У світі вирощують тисячі сортів арахісу, але серед них найпопулярнішими є Спеніш; Раннер; Вірджинія; Валенсія.
Вірджінія
У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік, станом на 19.08.2019 в наявності є 3 сорти арахісу (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin , С. 272).
Оскільки насіння високої якості є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевіряти наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів (https://minagro.gov.ua/ua/file-storage/reyestr-sertifikativ-na-nasinnya-taabo-sadivnij-material).