Наразі доволі актуальною проблемою для українських полів є наявність такого шкідника, як західний кукурудзяний жук, адже в окремих регіонах він масово поширився. На Херсонщині західного кукурудзяного жука поки не виявляли. Однак виробникам, які вирощують кукурудзу, безперечно, потрібно звернути увагу на цю проблему.
В Україну західний кукурудзяний жук потрапив ще на початку 2000-х років, імовірно, з Румунії чи Угорщини. На території України цього шкідника вперше виявлено у 2001 році в Закарпатській області. Щороку його ареал невпинно збільшується й наразі діабротику виявляють на посівах кукурудзи в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій, Вінницькій, Житомирський, Хмельницькій, Волинській, Черкаській областях. Тобто, спостерігається поступове поширення шкідника в центральні регіони країни. Але найбільше від жука страждають Чернівецька область та Закарпаття. Поширення західного кукурудзяного жука територією Херсонської області поки що стримується природним фактором, а саме ґрунтовою засухою, яка стала типовим явищем у нашому регіоні, оскільки личинки можуть успішно живитися і розвиватися тільки у вологому ґрунті.
Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera LeConte) – спеціалізований небезпечний шкідник кукурудзи. Рослинам шкодять як личинки, так і жуки. Небезпечнішими для культури є личинки жука, аніж дорослі особини. Шкода від дорослих комах є досить умовною, але в той же час вони здатні пошкоджувати жіночі і чоловічі суцвіття: волоть, нитки початків і зерно в фазі молочної стиглості. Внаслідок пошкоджень від імаго виникає підвищений ризик розвитку грибних захворювань: наприклад, фузаріозної гнилі качанів.
Личинки є монофагами, здатними живитись і розвиватись лише на коренях кукурудзи. При цьому вони обгризають корінці молодих рослин, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю. Жуки та личинки кукурудзяного жука є переносниками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи.
Небезпечний карантинний шкідник розвивається тільки в одній генерації на рік. Імаго виходять з ґрунту в кінці липня – на початку серпня, їхня поява співпадає з періодом цвітіння кукурудзи. Після спарювання самки, впродовж 8-10 днів, відкладають яйця. Жуки, мігруючи у пошуках корму, надають перевагу кукурудзяним полям, там вони живляться і відкладають яйця. Самка відкладає яйця за температури вище 10°С, в поверхневий шар ґрунту, біля основи стебла рослини, віддаючи перевагу вологим ділянкам. Якщо яйця відкладені в іншому місці, личинки, які відродились, не знайшовши поблизу кормової рослини, загинуть. Для відкладання яєць самки віддають перевагу чорноземам або ґрунтам з підвищеним вмістом глини, менше всього приваблюють їх піщані ґрунти. На глибину розміщення яєць впливає вологість. Чим вона вище, тим ближче до поверхні ґрунту відкладаються яйця. Дощова погода стимулює процес відкладання яєць. Яйця витримують затоплення до 10 днів. Самка в сухий ґрунт яйця не відкладає. Основна маса відкладених яєць знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, на глибині 5 см, максимальна глибина їхнього розташування не перевищує 15 см. Тому відродження личинок може відбуватись і на другий рік з частини яєць, які опинились на значній глибині.
Плодючість однієї самки – біля 1000 яєць. Тривалість життя самки – від 19 до 126 днів, в середньому біля 95 днів. Репродуктивний період триває 10-15 днів. Відкладання яєць закінчується наприкінці серпня, а в кінці вересня основна маса жуків гине. Але іноді імаго можуть зустрічатись у природі до листопада.
Яйця західного кукурудзяного жука мають високу морозостійкість та витримують температуру до -10°С. Цьому виду притаманна факультативна ембріональна діапауза, вступ в яку починається за температури 4-5°С. Після проходження діапаузи яйця впадають в холодове заціпеніння, яке триває до весняного відродження личинок. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись. Молоді личинки розповзаються до найближчих коренів кормової рослини. У пошуках корму вони здатні подолати відстань 50-80 см. Основна кількість личинок знаходиться біля основи рослини на відстані до 10 см. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами кореневої системи рослини. Дорослі личинки можуть прогризати отвори в товстих коренях та потрапляти в стебло.
Личинки живляться 3-4 тижні і розвиваються в трьох віках. Період від відродження личинок до імаго триває: при температурі 29°С – 27 днів, при 22°С – 38 днів і при 15°С – 71 день. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках, з середини червня до кінця липня. Основна маса лялечок знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, але іноді вони можуть знаходитись і на глибині до 20 см. Їхній розвиток триває від 2-3 до 7 днів. Лялечки не витримують тривалого затоплення. При рясному зрошенні в період залялькування вихід імаго може знизитись до 50%.
Розповсюдження західного кукурудзяного жука може відбуватись у фазі яйця з ґрунтом, у фазі імаго – транспортними засобами з різними вантажами, а також авто – та залізничними шляхами, літаками. У фазі імаго шкідник може розселятися самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км за годину.
Ознаки пошкодження
Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонке коріння, а потім великі та стрижневі корені, при цьому, личинки переносять збудників кореневих гнилей. Як результат, пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а нерідко молоді рослини гинуть. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми “гусячої шиї”.
Виявлення та облік імаго можна проводити методом візуального огляду рослин у період цвітіння кукурудзи, але найкращий метод — використання клейових феромонних пасток. Їх розміщують по периметру поля через кожні 50 м на рослинах кукурудзи на рівні качанів (з розрахунку 1 пастка на 5 га). Облік шкідника проводять кожні 7–10 діб, капсули з феромоном замінюють кожні 4–5 тижнів.
Для виявлення шкідника на стадії яйця, личинки й лялечки використовують метод ґрунтових розкопок. Ґрунт розкопують навколо рослин на глибину до 25 см, відбирають не менше однієї проби на 1 га посіву.
У разі виявлення західного кукурудзяного жука на посівах кукурудзи, слід звернутися до фахівців Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонський області.
Заходи боротьби
- Глибока зяблева оранка – знищується основна частина зимуючого запасу шкідника, шляхом вимерзання яєць.
- Обов’язкове дотримання сівозміни. Висівати кукурудзу на одному і тому ж полі можна лише через три роки, уникаючи монокультури кукурудзи.
- Обприскування посівів дозволеними до використання інсектицидами проти жуків та внесення в ґрунт при посіві гранульованих інсектицидів проти личинок.
- Використання для посіву сортів та гібридів кукурудз, що мають густу розвинену кореневу систему.
- Щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток ( 1 пастка на 5 га).
Ввезення насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи з-за кордону дозволяється тільки після проведення ретельного огляду та фітосанітарної експертизи.
09.08.2019
Західний кукурудзяний жук
Наразі доволі актуальною проблемою для українських полів є наявність такого шкідника, як західний кукурудзяний жук, адже в окремих регіонах він масово поширився. На Херсонщині західного кукурудзяного жука поки не виявляли. Однак виробникам, які вирощують кукурудзу, безперечно, потрібно звернути увагу на цю проблему.
В Україну західний кукурудзяний жук потрапив ще на початку 2000-х років, імовірно, з Румунії чи Угорщини. На території України цього шкідника вперше виявлено у 2001 році в Закарпатській області. Щороку його ареал невпинно збільшується й наразі діабротику виявляють на посівах кукурудзи в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій, Вінницькій, Житомирський, Хмельницькій, Волинській, Черкаській областях. Тобто, спостерігається поступове поширення шкідника в центральні регіони країни. Але найбільше від жука страждають Чернівецька область та Закарпаття. Поширення західного кукурудзяного жука територією Херсонської області поки що стримується природним фактором, а саме ґрунтовою засухою, яка стала типовим явищем у нашому регіоні, оскільки личинки можуть успішно живитися і розвиватися тільки у вологому ґрунті.
Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera LeConte) – спеціалізований небезпечний шкідник кукурудзи. Рослинам шкодять як личинки, так і жуки. Небезпечнішими для культури є личинки жука, аніж дорослі особини. Шкода від дорослих комах є досить умовною, але в той же час вони здатні пошкоджувати жіночі і чоловічі суцвіття: волоть, нитки початків і зерно в фазі молочної стиглості. Внаслідок пошкоджень від імаго виникає підвищений ризик розвитку грибних захворювань: наприклад, фузаріозної гнилі качанів.
Личинки є монофагами, здатними живитись і розвиватись лише на коренях кукурудзи. При цьому вони обгризають корінці молодих рослин, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю. Жуки та личинки кукурудзяного жука є переносниками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи.
Небезпечний карантинний шкідник розвивається тільки в одній генерації на рік. Імаго виходять з ґрунту в кінці липня – на початку серпня, їхня поява співпадає з періодом цвітіння кукурудзи. Після спарювання самки, впродовж 8-10 днів, відкладають яйця. Жуки, мігруючи у пошуках корму, надають перевагу кукурудзяним полям, там вони живляться і відкладають яйця. Самка відкладає яйця за температури вище 10°С, в поверхневий шар ґрунту, біля основи стебла рослини, віддаючи перевагу вологим ділянкам. Якщо яйця відкладені в іншому місці, личинки, які відродились, не знайшовши поблизу кормової рослини, загинуть. Для відкладання яєць самки віддають перевагу чорноземам або ґрунтам з підвищеним вмістом глини, менше всього приваблюють їх піщані ґрунти. На глибину розміщення яєць впливає вологість. Чим вона вище, тим ближче до поверхні ґрунту відкладаються яйця. Дощова погода стимулює процес відкладання яєць. Яйця витримують затоплення до 10 днів. Самка в сухий ґрунт яйця не відкладає. Основна маса відкладених яєць знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, на глибині 5 см, максимальна глибина їхнього розташування не перевищує 15 см. Тому відродження личинок може відбуватись і на другий рік з частини яєць, які опинились на значній глибині.
Плодючість однієї самки – біля 1000 яєць. Тривалість життя самки – від 19 до 126 днів, в середньому біля 95 днів. Репродуктивний період триває 10-15 днів. Відкладання яєць закінчується наприкінці серпня, а в кінці вересня основна маса жуків гине. Але іноді імаго можуть зустрічатись у природі до листопада.
Яйця західного кукурудзяного жука мають високу морозостійкість та витримують температуру до -10°С. Цьому виду притаманна факультативна ембріональна діапауза, вступ в яку починається за температури 4-5°С. Після проходження діапаузи яйця впадають в холодове заціпеніння, яке триває до весняного відродження личинок. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись. Молоді личинки розповзаються до найближчих коренів кормової рослини. У пошуках корму вони здатні подолати відстань 50-80 см. Основна кількість личинок знаходиться біля основи рослини на відстані до 10 см. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами кореневої системи рослини. Дорослі личинки можуть прогризати отвори в товстих коренях та потрапляти в стебло.
Личинки живляться 3-4 тижні і розвиваються в трьох віках. Період від відродження личинок до імаго триває: при температурі 29°С – 27 днів, при 22°С – 38 днів і при 15°С – 71 день. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках, з середини червня до кінця липня. Основна маса лялечок знаходиться в поверхневому шарі ґрунту, але іноді вони можуть знаходитись і на глибині до 20 см. Їхній розвиток триває від 2-3 до 7 днів. Лялечки не витримують тривалого затоплення. При рясному зрошенні в період залялькування вихід імаго може знизитись до 50%.
Розповсюдження західного кукурудзяного жука може відбуватись у фазі яйця з ґрунтом, у фазі імаго – транспортними засобами з різними вантажами, а також авто – та залізничними шляхами, літаками. У фазі імаго шкідник може розселятися самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км за годину.
Ознаки пошкодження
Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонке коріння, а потім великі та стрижневі корені, при цьому, личинки переносять збудників кореневих гнилей. Як результат, пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а нерідко молоді рослини гинуть. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми “гусячої шиї”.
Виявлення та облік імаго можна проводити методом візуального огляду рослин у період цвітіння кукурудзи, але найкращий метод — використання клейових феромонних пасток. Їх розміщують по периметру поля через кожні 50 м на рослинах кукурудзи на рівні качанів (з розрахунку 1 пастка на 5 га). Облік шкідника проводять кожні 7–10 діб, капсули з феромоном замінюють кожні 4–5 тижнів.
Для виявлення шкідника на стадії яйця, личинки й лялечки використовують метод ґрунтових розкопок. Ґрунт розкопують навколо рослин на глибину до 25 см, відбирають не менше однієї проби на 1 га посіву.
У разі виявлення західного кукурудзяного жука на посівах кукурудзи, слід звернутися до фахівців Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонський області.
Заходи боротьби
Ввезення насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи з-за кордону дозволяється тільки після проведення ретельного огляду та фітосанітарної експертизи.