Нодулярний дерматит (Dermatitis nodularis bovum, Dermatitis nodulares) – вірусна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується пропасницею, набряками підшкірної клітковини, внутрішніх органів та кінцівок, утворенням типових, схильних до некротичного розпаду вузликів (горбочків) на шкірі та слизових оболонках травного каналу й дихальних шляхів, ураженням очей та генералізованим лімфаденітом. На заразний вузликовий дерматит (ЗВД) хворіє велика рогата худоба та інші тварини, у тому числі: буйволи, зебри. Є повідомлення про факти захворювання овець.
Хвороба небезпечна високими економічними збитками, оскільки викликає значне зниження молочної і м’ясної продуктивності, знижує якість шкіряної сировини. У корів порушується статева циклічність, у стільних корів виникають аборти. В Індії ця інфекція щорічно завдає шкоди на 50 млн рупій. Летальність при нодулярному дерматиті великої рогатої худоби не перевищує 10%.
Переносниками хвороби переважно є кровосисні комахи: комарі, ґедзі, москіти і мухи деяких видів. Саме у місцях великого скупчення комах спостерігається найбільша кількість захворювань у тварин. Зареєстрована передача збудника ЗВД телятам через молоко корови. Також вірус можуть поширювати птахи, особливо водоплавні, зокрема чаплі. У деяких випадках вірус може передаватися через корми та воду.
Інкубаційний період хвороби триває від 3 до 30 днів, переважно 7 – 10 діб.
Першими клінічними симптомами є підвищення температури тіла до 40 градусів, гіперемія і набряки слизових оболонок ротової й носової порожнин, статевих органів, виділення з очей і носа. У ділянці підгруддя, вимені та кінцівок розвиваються набряки, хода стає скутою. Хворі тварини відмовляються від кормів, швидко худнуть, у них різко знижуються надої. Поверхневі лімфовузли різко збільшуються у розмірі, мають вигляд пухлин, іноді абсцедують.
Невдовзі після підвищення температури тіла у тварини на шкірі в ділянці шиї, голови, грудей, черева, кінцівок та вимені з’являються щільні округлі або ледь видовжені вузлики з плоскою поверхнею діаметром 0,5 – 0,7 см, заввишки до 0,5 см, які добре помітні у тварин з короткою шерстю, легко промацуються пальпацією. Кількість вузликів коливається від кількох десятків до кількох сотень. Через деякий час по краях вузликів починає відділятися епідерміс, а в центрі утворюються характерні впадини з некротизованою щільною тканиною, що відмежовуються від здорової тканини валиком з грануляційної тканини завширшки 1–3 мм.
На 7 – 20-ту добу некротизована тканина секвеструється, підсихає й відпадає. Порожнина заповнюється грануляційною тканиною і заростає непігментованою шкірою з шерстю. У разі ускладнення процесу секундарною інфекцією утворюються виразки, несеквестровані вузлики ущільнюються і надовго, іноді впродовж років, залишаються в такому стані. У процесі одужання набряки й вузлики зникають, шерсть на уражених ділянках випадає, шкіра тріскається, відпадає клаптиками («клаптикова хвороба шкіри»), поступово замінюється новою.
Молоко і м’ясо від хворих тварин не використовують.
Хвороба має здатність швидко поширюватись, завдаючи значних економічних збитків внаслідок зниження продуктивності та загибелі тварин.
У разі підтвердження спалаху захворювання на ЗВД, в раніше благополучних регіонах негайно здійснюють забій усіх хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин, ретельну дезінфекцію та дезінсекцію, проводять усі карантинно-обмежувальні ветеринарно-санітарні заходи, механічну чистку та дезінфекцією приміщень та території утримання тварин.
Для обробки приміщень, обладнання, загонів, території вогнища інфекції, забійних пунктів та інших місць, де перебували тварини, використовують дезінфекційні розчини, що знешкоджують вірус ЗВД:
- 20%-ий розчин етилу та хлороформу;
- 3%-ий лужний розчин;
- 1%-ий розчин фенолу;
- 4-5%-й розчини лізолу, молочної кислоти.
Для недопущення занесення і розповсюдження хвороби велику рогату худобу й овець слід купувати лише в благополучних щодо цього захворювання країнах. У разі виникнення цього захворювання, на території України проводять жорсткі заходи із карантинуванням вогнища інфекції (проводять стемпінг-аут – забій і знищення худоби) та посилюють ветеринарно-санітарний нагляд у зоні можливого занесення збудника.
У стаціонарно неблагополучних державах у разі появи нодулярного дерматиту хворих і підозрюваних у зараженні тварин ізолюють, уточнюють діагноз лабораторними методами. Комплексні оздоровчі заходи включають суворе карантинування неблагополучних стад, вакцинацію здорових тварин, проведення дезінсекції, поточної та заключної дезінфекції всіх місць, де перебували хворі тварини, а також предметів, з якими вони контактували. У таких країнах основним профілактичним заходом є вакцинація сприйнятливого поголів’я. Застосовуються також репеленти та інсектициди для захисту тварин від нападів комах.
12.08.2019
Заразний вузликовий дерматит великої рогатої худоби
Нодулярний дерматит (Dermatitis nodularis bovum, Dermatitis nodulares) – вірусна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується пропасницею, набряками підшкірної клітковини, внутрішніх органів та кінцівок, утворенням типових, схильних до некротичного розпаду вузликів (горбочків) на шкірі та слизових оболонках травного каналу й дихальних шляхів, ураженням очей та генералізованим лімфаденітом. На заразний вузликовий дерматит (ЗВД) хворіє велика рогата худоба та інші тварини, у тому числі: буйволи, зебри. Є повідомлення про факти захворювання овець.
Хвороба небезпечна високими економічними збитками, оскільки викликає значне зниження молочної і м’ясної продуктивності, знижує якість шкіряної сировини. У корів порушується статева циклічність, у стільних корів виникають аборти. В Індії ця інфекція щорічно завдає шкоди на 50 млн рупій. Летальність при нодулярному дерматиті великої рогатої худоби не перевищує 10%.
Переносниками хвороби переважно є кровосисні комахи: комарі, ґедзі, москіти і мухи деяких видів. Саме у місцях великого скупчення комах спостерігається найбільша кількість захворювань у тварин. Зареєстрована передача збудника ЗВД телятам через молоко корови. Також вірус можуть поширювати птахи, особливо водоплавні, зокрема чаплі. У деяких випадках вірус може передаватися через корми та воду.
Інкубаційний період хвороби триває від 3 до 30 днів, переважно 7 – 10 діб.
Першими клінічними симптомами є підвищення температури тіла до 40 градусів, гіперемія і набряки слизових оболонок ротової й носової порожнин, статевих органів, виділення з очей і носа. У ділянці підгруддя, вимені та кінцівок розвиваються набряки, хода стає скутою. Хворі тварини відмовляються від кормів, швидко худнуть, у них різко знижуються надої. Поверхневі лімфовузли різко збільшуються у розмірі, мають вигляд пухлин, іноді абсцедують.
Невдовзі після підвищення температури тіла у тварини на шкірі в ділянці шиї, голови, грудей, черева, кінцівок та вимені з’являються щільні округлі або ледь видовжені вузлики з плоскою поверхнею діаметром 0,5 – 0,7 см, заввишки до 0,5 см, які добре помітні у тварин з короткою шерстю, легко промацуються пальпацією. Кількість вузликів коливається від кількох десятків до кількох сотень. Через деякий час по краях вузликів починає відділятися епідерміс, а в центрі утворюються характерні впадини з некротизованою щільною тканиною, що відмежовуються від здорової тканини валиком з грануляційної тканини завширшки 1–3 мм.
На 7 – 20-ту добу некротизована тканина секвеструється, підсихає й відпадає. Порожнина заповнюється грануляційною тканиною і заростає непігментованою шкірою з шерстю. У разі ускладнення процесу секундарною інфекцією утворюються виразки, несеквестровані вузлики ущільнюються і надовго, іноді впродовж років, залишаються в такому стані. У процесі одужання набряки й вузлики зникають, шерсть на уражених ділянках випадає, шкіра тріскається, відпадає клаптиками («клаптикова хвороба шкіри»), поступово замінюється новою.
Молоко і м’ясо від хворих тварин не використовують.
Хвороба має здатність швидко поширюватись, завдаючи значних економічних збитків внаслідок зниження продуктивності та загибелі тварин.
У разі підтвердження спалаху захворювання на ЗВД, в раніше благополучних регіонах негайно здійснюють забій усіх хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин, ретельну дезінфекцію та дезінсекцію, проводять усі карантинно-обмежувальні ветеринарно-санітарні заходи, механічну чистку та дезінфекцією приміщень та території утримання тварин.
Для обробки приміщень, обладнання, загонів, території вогнища інфекції, забійних пунктів та інших місць, де перебували тварини, використовують дезінфекційні розчини, що знешкоджують вірус ЗВД:
Для недопущення занесення і розповсюдження хвороби велику рогату худобу й овець слід купувати лише в благополучних щодо цього захворювання країнах. У разі виникнення цього захворювання, на території України проводять жорсткі заходи із карантинуванням вогнища інфекції (проводять стемпінг-аут – забій і знищення худоби) та посилюють ветеринарно-санітарний нагляд у зоні можливого занесення збудника.
У стаціонарно неблагополучних державах у разі появи нодулярного дерматиту хворих і підозрюваних у зараженні тварин ізолюють, уточнюють діагноз лабораторними методами. Комплексні оздоровчі заходи включають суворе карантинування неблагополучних стад, вакцинацію здорових тварин, проведення дезінсекції, поточної та заключної дезінфекції всіх місць, де перебували хворі тварини, а також предметів, з якими вони контактували. У таких країнах основним профілактичним заходом є вакцинація сприйнятливого поголів’я. Застосовуються також репеленти та інсектициди для захисту тварин від нападів комах.