Останнім часом під час обстежень посівів соняшнику державні фітосанітарні інспектори виявляють на його рослинах розвиток небезпечного квіткового паразиту – заразихи. Заразиха соняшника, чи Orobanche Cumana Wallr., відома у народі як вовчок. Це безхлорофільна рослина, котра проникає у кореневу систему культурної польової рослини, виділяючи у неї токсичні продукти обміну, що може призвести до повного знищення врожаю.
Соняшникова заразиха – дуже небезпечний паразит, оскільки одна рослина вовчка здатна продукувати від 60 тис. до мільйону насінин. Легке насіння вовчка – довжина до 0,3мм, ширина та товщина 0,15-0,25 мм – швидко розноситься вітром та здатне зберігатися у ґрунті до 20 років.
Заразиха соняшника – вища квіткова факультативна рослина з перехресним типом запилення, тому дуже мінлива, тобто характеризується постійною появою нових небезпечних рас, у тому числі і на території України.
Умови розвитку паразиту
Насіння заразихи проростає у ґрунті з кислотністю рН 5,3-5,8 та температурою +20°С, але не вище +35°С. Ще одна важлива умова для початку росту паразита – поява кореневих виділень рослини-господаря. Зазвичай, заразиха соняшника здатна вражати також помідори, тютюн, коноплю, сафлор. Такі рослини як кукурудза, соя, льон стімулюють проростання насіння вовчка. Паразит реагує на виділення кореневої системи цих рослин, проростає, але не паразитує та гине.
Після зараження культури заразихою з ґрунту чи від рослинних решток з’являються білувато-жовті пагони біля основи ураженої рослини, у районі коренів котрої вже прикріпився вовчок. Через паразитарний вплив заразихи листя культурної рослини втрачають тургор, жовтіють, її ріст уповільнюється.
Як боротися з заразихою соняшника
Заразиха у посівах соняшнику – не вирок. У боротьбі з паразитарною рослиною ефективними є декілька методів:
Вище вже згадувалась властивість насіння паразита зберігати схожість терміном до 20 років. Таким чином, 10-річна перерва між посівом соняшнику не найбільш ефективний спосіб у боротьбі з заразихою.
Доцільно у сівозміні сіяти кукурудзу, просо, сорго, котрі чинять посилену стимулюючу дію у відношенні до вовчка. Кореневі виділення цих культур спрацьовують як своєрідна пастка та провокують проростання паразита. На цьому життєдіяльність небажаних рослинних організмів припиняється, тому що заразиха соняшника не паразитує на перелічених культурах.
Досвід фермерів доводить ефективність кукурудзи у сівозміні після соняшника: зернова культура знижує кількість заразихи на полі до 80%.
Соняшникова заразиха чутлива до гербіцидів групи імідазолінонів (Євролайтінг, Імпекс Дуо, Сантал, Девайс Ультра, Віталайт), які використовуються у процесі вирощування відповідних гібридів (Таурус, Рімі, Ліміт, Аракар, НС Імісан й ін.), бажано, з генетичною стійкістю до декількох рас вовчка.
У фазі 4-6 справжніх листків рослини необхідно обробити гербіцидом Євролайтінг або аналогом. Дозування 1 – 1,2 літри препарату на гектар знищують пророслу заразиху за 30 днів. Якщо до цвітіння соняшнику були опади, активно розросталася коренева система культури, то закономірно посилювався й ріст вовчка. Однак після успішної обробки поля гербіцидом посіви залишаються чистими від паразиту аж до моменту збирання врожаю.
- Механічні методи (обробка ґрунту)
Глибока обробка ґрунту консервує насіння заразихи в землі. Тому більшу практичну користь принесе обробка ґрунту на глибину до 15 см. Так, у верхніх його шарах насіння вовчка загинє від несприятливих факторів на кшталт фузаріозу, морозу чи їхня схожість буде мінімальною.
Прополка, культивація не допомагають у боротьбі з вовчком, тому що паразит пригнічує польову культуру до появи сходів. Більше того, якщо зрізати рослини заразихи, з решток на корені з’являться численні нові пагони. Більша кількість новоутворених стебел може стати генетичною особливістю рослини-паразита, що в перспективі погано відобразиться на соняшнику.
- Стійкі до вовчка сорти та гібриди
Вітчизняні й іноземні селекціонери створюють гібриди соняшника, стійкі до нових рас заразихи. Посів таких гібридів особливо ефективний як елемент комплексу боротьби з паразитом. Серед насіння соняшника, стійкого до вовчка, добре зарекомендували себе гібриди Прімі, Рімі, Сумо 2017, Златібор, Анастасія, Командор.
Однак не варто обмежуватися щорічним посівом одного й того самого стійкого гібриду – заразиха зазнає мутації, і навіть відмінний гібрид рано чи пізно програє паразиту. Це пов’язано зі зниженням захисних властивостей соняшника наприкінці вегетації, коли вовчок пристосовується до конкретної рослини-господаря.
Рекомендуємо вибирати гібрид F-I, генетично стійкий до рас вовчка, додержуватись перелічених вище рекомендацій, аби не прискорювати процес появи нових рас заразихи.
Додатковою мірою зниження кількості насіння заразихи може слугувати використання мушок фітоміза (Phytomyza orobanchiae Kalt.), які відкладають яйця у квітках заразихи. Личинки комахи виїдають більшу частину насіння вовчка, проте загроза врожаю соняшника однаково залишається.
Вочевидь, цей метод, який часто застосовують на практиці, не завжди себе виправдовує.
Фузаріоз, особливо спричинений видом Fusarium sporotrichioides – поширене захворювання заразихи, котре значно пошкоджує квітконоси паразита, але інфікує й соняшник. Як наслідок, використання фузаріїв порушує екологію агроценозів.
Висновки
Кожен окремий із перерахованих методів боротьби з вовчком не може ефективно протистояти цьому бур’яну-паразиту. Тільки комплексний підхід здатен вирішити цю проблему та сприяти отриманню відмінного врожаю. Проте, найдієвіший спосіб захисту від заразихи – проведення аналізу насіння соняшнику перед посівом на виявлення засміченості вовчком. Саме дослідженням насіння на встановлення фітосанітарного стану (наявність шкідників, хвороб та бур’янів), визначення його сортової чистоти, вологості, схожості та енергії проростання займається Херсонська обласна фітосанітарна лабораторія.
Отже, контроль вовчка на практиці — дуже складне питання, для вирішення якого необхідно неабияке науково‑практичне обґрунтування.
18.09.2019
Заразиха соняшника
Останнім часом під час обстежень посівів соняшнику державні фітосанітарні інспектори виявляють на його рослинах розвиток небезпечного квіткового паразиту – заразихи. Заразиха соняшника, чи Orobanche Cumana Wallr., відома у народі як вовчок. Це безхлорофільна рослина, котра проникає у кореневу систему культурної польової рослини, виділяючи у неї токсичні продукти обміну, що може призвести до повного знищення врожаю.
Соняшникова заразиха – дуже небезпечний паразит, оскільки одна рослина вовчка здатна продукувати від 60 тис. до мільйону насінин. Легке насіння вовчка – довжина до 0,3мм, ширина та товщина 0,15-0,25 мм – швидко розноситься вітром та здатне зберігатися у ґрунті до 20 років.
Заразиха соняшника – вища квіткова факультативна рослина з перехресним типом запилення, тому дуже мінлива, тобто характеризується постійною появою нових небезпечних рас, у тому числі і на території України.
Умови розвитку паразиту
Насіння заразихи проростає у ґрунті з кислотністю рН 5,3-5,8 та температурою +20°С, але не вище +35°С. Ще одна важлива умова для початку росту паразита – поява кореневих виділень рослини-господаря. Зазвичай, заразиха соняшника здатна вражати також помідори, тютюн, коноплю, сафлор. Такі рослини як кукурудза, соя, льон стімулюють проростання насіння вовчка. Паразит реагує на виділення кореневої системи цих рослин, проростає, але не паразитує та гине.
Після зараження культури заразихою з ґрунту чи від рослинних решток з’являються білувато-жовті пагони біля основи ураженої рослини, у районі коренів котрої вже прикріпився вовчок. Через паразитарний вплив заразихи листя культурної рослини втрачають тургор, жовтіють, її ріст уповільнюється.
Як боротися з заразихою соняшника
Заразиха у посівах соняшнику – не вирок. У боротьбі з паразитарною рослиною ефективними є декілька методів:
Вище вже згадувалась властивість насіння паразита зберігати схожість терміном до 20 років. Таким чином, 10-річна перерва між посівом соняшнику не найбільш ефективний спосіб у боротьбі з заразихою.
Доцільно у сівозміні сіяти кукурудзу, просо, сорго, котрі чинять посилену стимулюючу дію у відношенні до вовчка. Кореневі виділення цих культур спрацьовують як своєрідна пастка та провокують проростання паразита. На цьому життєдіяльність небажаних рослинних організмів припиняється, тому що заразиха соняшника не паразитує на перелічених культурах.
Досвід фермерів доводить ефективність кукурудзи у сівозміні після соняшника: зернова культура знижує кількість заразихи на полі до 80%.
Соняшникова заразиха чутлива до гербіцидів групи імідазолінонів (Євролайтінг, Імпекс Дуо, Сантал, Девайс Ультра, Віталайт), які використовуються у процесі вирощування відповідних гібридів (Таурус, Рімі, Ліміт, Аракар, НС Імісан й ін.), бажано, з генетичною стійкістю до декількох рас вовчка.
У фазі 4-6 справжніх листків рослини необхідно обробити гербіцидом Євролайтінг або аналогом. Дозування 1 – 1,2 літри препарату на гектар знищують пророслу заразиху за 30 днів. Якщо до цвітіння соняшнику були опади, активно розросталася коренева система культури, то закономірно посилювався й ріст вовчка. Однак після успішної обробки поля гербіцидом посіви залишаються чистими від паразиту аж до моменту збирання врожаю.
Глибока обробка ґрунту консервує насіння заразихи в землі. Тому більшу практичну користь принесе обробка ґрунту на глибину до 15 см. Так, у верхніх його шарах насіння вовчка загинє від несприятливих факторів на кшталт фузаріозу, морозу чи їхня схожість буде мінімальною.
Прополка, культивація не допомагають у боротьбі з вовчком, тому що паразит пригнічує польову культуру до появи сходів. Більше того, якщо зрізати рослини заразихи, з решток на корені з’являться численні нові пагони. Більша кількість новоутворених стебел може стати генетичною особливістю рослини-паразита, що в перспективі погано відобразиться на соняшнику.
Вітчизняні й іноземні селекціонери створюють гібриди соняшника, стійкі до нових рас заразихи. Посів таких гібридів особливо ефективний як елемент комплексу боротьби з паразитом. Серед насіння соняшника, стійкого до вовчка, добре зарекомендували себе гібриди Прімі, Рімі, Сумо 2017, Златібор, Анастасія, Командор.
Однак не варто обмежуватися щорічним посівом одного й того самого стійкого гібриду – заразиха зазнає мутації, і навіть відмінний гібрид рано чи пізно програє паразиту. Це пов’язано зі зниженням захисних властивостей соняшника наприкінці вегетації, коли вовчок пристосовується до конкретної рослини-господаря.
Рекомендуємо вибирати гібрид F-I, генетично стійкий до рас вовчка, додержуватись перелічених вище рекомендацій, аби не прискорювати процес появи нових рас заразихи.
Додатковою мірою зниження кількості насіння заразихи може слугувати використання мушок фітоміза (Phytomyza orobanchiae Kalt.), які відкладають яйця у квітках заразихи. Личинки комахи виїдають більшу частину насіння вовчка, проте загроза врожаю соняшника однаково залишається.
Вочевидь, цей метод, який часто застосовують на практиці, не завжди себе виправдовує.
Фузаріоз, особливо спричинений видом Fusarium sporotrichioides – поширене захворювання заразихи, котре значно пошкоджує квітконоси паразита, але інфікує й соняшник. Як наслідок, використання фузаріїв порушує екологію агроценозів.
Висновки
Кожен окремий із перерахованих методів боротьби з вовчком не може ефективно протистояти цьому бур’яну-паразиту. Тільки комплексний підхід здатен вирішити цю проблему та сприяти отриманню відмінного врожаю. Проте, найдієвіший спосіб захисту від заразихи – проведення аналізу насіння соняшнику перед посівом на виявлення засміченості вовчком. Саме дослідженням насіння на встановлення фітосанітарного стану (наявність шкідників, хвороб та бур’янів), визначення його сортової чистоти, вологості, схожості та енергії проростання займається Херсонська обласна фітосанітарна лабораторія.
Отже, контроль вовчка на практиці — дуже складне питання, для вирішення якого необхідно неабияке науково‑практичне обґрунтування.