На Херсонщині зимовий період 2019-2020 рр. виявився сприятливим для озимих культур. Протягом перезимівлі рослини перебували у стані неглибокого зимового спокою. Майже весь час утримувався температурний режим значно вищий звичайного. Помірно тепла та волога погода зимового періоду сприяла розвитку хвороб на рослинах озимих культур. При обстеженні посівів озимої пшениці та озимого ячменю ранніх строків сівби, насамперед на сильно загущених, на листках нижнього, а подекуди і середнього ярусу було виявлено розвиток борошнистої роси та септоріозу. Хворобами вже тоді було уражено 3 – 10% рослин у південних районах області. З остаточним відновленням вегетації відсоток уражених рослин збільшився.
Нагадуємо, значних недоборів і втрат урожаю озимій пшениці та озимому ячменю завдають грибкові хвороби, серед яких значним поширенням вирізняються кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз та інші захворювання. Знаючи особливості розвитку хвороб на озимих і правильно їх діагностувавши, можна розробити ефективний захист і зберегти потенційну врожайність. Розглянемо докладніше особливості прояву та впливу небезпечних захворювань озимих культур і рекомендації по їх контролю.
Кореневі гнилі
У першу чергу рано навесні у посівах озимих зернових культур проводиться облік кореневих гнилей. Залежно від збудника розрізняють звичайну, або (гельмінтоспоріозну) кореневу гниль, фузаріозну кореневу гниль, офіобольозну кореневу гниль та церкоспорельозну кореневу гниль. Збудники кореневих гнилей уражують кореневу та прикореневу частини стебла, часто провідну систему, внаслідок чого рослини стають недорозвинутими, з жовтими чи плямистими листками.
Борошниста роса
Ця хвороба є однією з найнебезпечніших на рослинах озимої пшениці. Вона поширена всюди. Уражуються всі надземні органи рослин. Борошниста роса зменшує асиміляційну поверхню листків, руйнує хлорофіл та інші пігменти, в результаті чого погіршується інтенсивність фотосинтезу. За інтенсивного ураження уповільнюється розвиток кореневої системи, знижується кущистість рослин, затримується колосіння, прискорюється дозрівання. Недобір урожаю пшениці від ураження борошнистою росою є значним за умови інтенсивного ураження прапорцевого листка рослини і становить 10–15, а іноді 30–50%.
Перші симптоми захворювання в області проявилися вже в осінній період. На сходах рослин борошниста роса помітна на піхвах листків у вигляді матових плям, а пізніше – білого павутинного нальоту, який ущільнюється і перетворюється на ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді – з обох боків. Збудник борошнистої роси для свого розвитку не потребує краплинно-рідинної вологи, але йому необхідна висока відносна вологість повітря (оптимально – понад 80%). У сильно уражених рослин послаблюється кущення. Посіви пшениці озимої ранніх строків сівби уражуються сильніше, ніж оптимальних. За внесення під пшеницю мінерального добрива з підвищеними дозами калію і фосфору хвороба розвивається слабше, а за надмірної кількості азоту – посилюється.
На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції слугують клейстотеції на уражених рослинних рештках. Здебільшого борошнисту росу діагностують у польових умовах візуально за ознаками.
Септоріоз
Найбільш поширена хвороба у цьому році. Збудники септоріозу листя призводять до суттєвих змін фізіолого-біохімічних процесів у рослинному організмі. В листках уражених рослин пшениці в першу чергу знижується вміст хлорофілу на 15–70%, аскорбінової кислоти — на 30–60 мг/%, інтенсивність фотосинтезу — в чотири-дев’ять разів, інтенсивність дихання — на 4–17%. Під впливом хвороби в рослин погіршуються основні показники структури врожаю. Недобір урожаю може сягати понад 30%.
Проявляється у вигляді плямистостей на листках, стеблах та колосі. Перші її симптоми уже спостерігались восени на уражених сходах рослин. На листкових пластинках утворюються дрібні хлоротичні або ледь жовтуваті плями. Спочатку вони мають нечіткий контур та слабо відрізняються за кольором від основної зеленої тканини листка. З часом центр плям стає попелясто-сірим, на ньому чітко проглядаються темно-коричневі з глянцевим відтінком крапки, що являють собою пікніди патогену.
Гриб поширюється пікноспорами у вегетаційний період. Цьому сприяють краплини дощу і повітряні потоки. Основними джерелами інфекції є уражені листки сходів озимини та рослинні рештки, де збудник зимує у вигляді пікнід.
Діагностувати септоріоз у польових умовах можна навіть візуально, без збільшувальних приладів, або з використанням лупи – за наявності типових симптомів, що характеризуються утворенням пікнід. Водночас можливе ускладнення діагностики захворювання в польових умовах, що зумовлено схожістю симптомів різних плямистостей листя та відсутністю на певних етапах патологічного процесу пікнід збудників септоріозу. В такому разі застосовують біологічний метод діагностики, що полягає у створенні оптимальних умов для формування спороношення патогенів на уражених фрагментах листків із подальшим мікроскопічним аналізом.
Темно – бура плямистість ячменю
Хвороба розповсюджена скрізь у посівах озимого ячменю, особливо посіяних після стерньових попередниках. Проявляється на сходах й дорослих рослинах довгастими темними плямами у вигляді штрихів і смуг. Іноді утворюється один корінь замість трьох, а паростки викривлюються і гинуть. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі плями, трохи подовжені уздовж листків, у центрі вони світліші, з темною облямівкою. У місцях плям з’являється оливково-бурий або чорно-сірий наліт. Уражені рослини зменшують загальну і продуктивну кущистість, на них утворюється менше первинних і вторинних коренів. Недобір урожаю зерна при сильному розвитку хвороби може досягати 20-40%.
Рання та своєчасна діагностика хвороб озимих зернових культур та оцінка фітопатологічного стану посівів є важливими складовими раціонального проведення захисних заходів в період відновлення вегетації.
Для прийняття правильного рішення щодо застосування проти хвороб фунгіцидів слід враховувати фітосанітарний стан поля, а також агроекологічні та економічні фактори.
13.03.2020
Хвороби озимих зернових культур
На Херсонщині зимовий період 2019-2020 рр. виявився сприятливим для озимих культур. Протягом перезимівлі рослини перебували у стані неглибокого зимового спокою. Майже весь час утримувався температурний режим значно вищий звичайного. Помірно тепла та волога погода зимового періоду сприяла розвитку хвороб на рослинах озимих культур. При обстеженні посівів озимої пшениці та озимого ячменю ранніх строків сівби, насамперед на сильно загущених, на листках нижнього, а подекуди і середнього ярусу було виявлено розвиток борошнистої роси та септоріозу. Хворобами вже тоді було уражено 3 – 10% рослин у південних районах області. З остаточним відновленням вегетації відсоток уражених рослин збільшився.
Нагадуємо, значних недоборів і втрат урожаю озимій пшениці та озимому ячменю завдають грибкові хвороби, серед яких значним поширенням вирізняються кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз та інші захворювання. Знаючи особливості розвитку хвороб на озимих і правильно їх діагностувавши, можна розробити ефективний захист і зберегти потенційну врожайність. Розглянемо докладніше особливості прояву та впливу небезпечних захворювань озимих культур і рекомендації по їх контролю.
Кореневі гнилі
У першу чергу рано навесні у посівах озимих зернових культур проводиться облік кореневих гнилей. Залежно від збудника розрізняють звичайну, або (гельмінтоспоріозну) кореневу гниль, фузаріозну кореневу гниль, офіобольозну кореневу гниль та церкоспорельозну кореневу гниль. Збудники кореневих гнилей уражують кореневу та прикореневу частини стебла, часто провідну систему, внаслідок чого рослини стають недорозвинутими, з жовтими чи плямистими листками.
Борошниста роса
Ця хвороба є однією з найнебезпечніших на рослинах озимої пшениці. Вона поширена всюди. Уражуються всі надземні органи рослин. Борошниста роса зменшує асиміляційну поверхню листків, руйнує хлорофіл та інші пігменти, в результаті чого погіршується інтенсивність фотосинтезу. За інтенсивного ураження уповільнюється розвиток кореневої системи, знижується кущистість рослин, затримується колосіння, прискорюється дозрівання. Недобір урожаю пшениці від ураження борошнистою росою є значним за умови інтенсивного ураження прапорцевого листка рослини і становить 10–15, а іноді 30–50%.
Перші симптоми захворювання в області проявилися вже в осінній період. На сходах рослин борошниста роса помітна на піхвах листків у вигляді матових плям, а пізніше – білого павутинного нальоту, який ущільнюється і перетворюється на ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді – з обох боків. Збудник борошнистої роси для свого розвитку не потребує краплинно-рідинної вологи, але йому необхідна висока відносна вологість повітря (оптимально – понад 80%). У сильно уражених рослин послаблюється кущення. Посіви пшениці озимої ранніх строків сівби уражуються сильніше, ніж оптимальних. За внесення під пшеницю мінерального добрива з підвищеними дозами калію і фосфору хвороба розвивається слабше, а за надмірної кількості азоту – посилюється.
На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції слугують клейстотеції на уражених рослинних рештках. Здебільшого борошнисту росу діагностують у польових умовах візуально за ознаками.
Септоріоз
Найбільш поширена хвороба у цьому році. Збудники септоріозу листя призводять до суттєвих змін фізіолого-біохімічних процесів у рослинному організмі. В листках уражених рослин пшениці в першу чергу знижується вміст хлорофілу на 15–70%, аскорбінової кислоти — на 30–60 мг/%, інтенсивність фотосинтезу — в чотири-дев’ять разів, інтенсивність дихання — на 4–17%. Під впливом хвороби в рослин погіршуються основні показники структури врожаю. Недобір урожаю може сягати понад 30%.
Проявляється у вигляді плямистостей на листках, стеблах та колосі. Перші її симптоми уже спостерігались восени на уражених сходах рослин. На листкових пластинках утворюються дрібні хлоротичні або ледь жовтуваті плями. Спочатку вони мають нечіткий контур та слабо відрізняються за кольором від основної зеленої тканини листка. З часом центр плям стає попелясто-сірим, на ньому чітко проглядаються темно-коричневі з глянцевим відтінком крапки, що являють собою пікніди патогену.
Гриб поширюється пікноспорами у вегетаційний період. Цьому сприяють краплини дощу і повітряні потоки. Основними джерелами інфекції є уражені листки сходів озимини та рослинні рештки, де збудник зимує у вигляді пікнід.
Діагностувати септоріоз у польових умовах можна навіть візуально, без збільшувальних приладів, або з використанням лупи – за наявності типових симптомів, що характеризуються утворенням пікнід. Водночас можливе ускладнення діагностики захворювання в польових умовах, що зумовлено схожістю симптомів різних плямистостей листя та відсутністю на певних етапах патологічного процесу пікнід збудників септоріозу. В такому разі застосовують біологічний метод діагностики, що полягає у створенні оптимальних умов для формування спороношення патогенів на уражених фрагментах листків із подальшим мікроскопічним аналізом.
Темно – бура плямистість ячменю
Хвороба розповсюджена скрізь у посівах озимого ячменю, особливо посіяних після стерньових попередниках. Проявляється на сходах й дорослих рослинах довгастими темними плямами у вигляді штрихів і смуг. Іноді утворюється один корінь замість трьох, а паростки викривлюються і гинуть. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі плями, трохи подовжені уздовж листків, у центрі вони світліші, з темною облямівкою. У місцях плям з’являється оливково-бурий або чорно-сірий наліт. Уражені рослини зменшують загальну і продуктивну кущистість, на них утворюється менше первинних і вторинних коренів. Недобір урожаю зерна при сильному розвитку хвороби може досягати 20-40%.
Рання та своєчасна діагностика хвороб озимих зернових культур та оцінка фітопатологічного стану посівів є важливими складовими раціонального проведення захисних заходів в період відновлення вегетації.
Для прийняття правильного рішення щодо застосування проти хвороб фунгіцидів слід враховувати фітосанітарний стан поля, а також агроекологічні та економічні фактори.