У місті Херсоні зареєстровано випадок сказу дикої лисиці. Тварина забігла на територію особистого господарства, власник якого орендує частку землі в районі промислової зони ПрАТ «Декоративные кустарники» (вул. Паровозна). Помітивши неадекватну поведінку лисиці, власник господарства забив тварину, а труп відправив до Херсонської регіональної державної лабораторії ім. проф. Ценковського Держпродспоживслужби України, де проведено відповідні дослідження і встановлено діагноз «сказ».
Джерело інфікування невідоме (ймовірний контакт з іншими дикими лисицями). Покусів людей не відбулося.
На сьогоднішній день ініційовано проведення засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Херсонській міській раді стосовно оголошення території зазначеного вище підприємства неблагополучною щодо захворювання на сказ, проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів та щеплення проти сказу 100% усього наявного поголів’я та всіх тварин, які на знаходяться на території даної зони.
Сказ (синонім водобоязнь, гідрофобія) – гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується важкими ураженнями центральної нервової системи і закінчується летальним наслідком.
Сказ відомий з давніх часів. В І ст. н.е. Цельс вперше описав клініку хвороби у людини. Значний внесок у вивчення сказу зробив Л. Пастер. Він визначив локалізацію збудника в центральній нервовій системі. Великим досягненням світової науки було створення Л. Пастером в 1885 р. антирабічної вакцини.
Збудник сказу – Neuroryctesrabiei розмножується в тканині мозку теплокровних тварин.
Відомі два варіанти вірусу: вуличний (дикий), що циркулює в природних умовах серед диких тварин і фіксований, отриманий Л. Пастером, який використовується для створення антирабічної вакцини.
Вірус сказу нестійкий до факторів навколишнього середовища. При нагріванні до 56 Сᵒ інактивується протягом 15 хв., при кип’ятінні – протягом 5 хв. Вірус чутливий до ультрафіолетових і прямих сонячних променів. Швидко інактивується сулемою (1:1000), лізолом (1-2%), карболовою кислотою (3-5%), хлораміном (2-3%).
Основним і сталим джерелом інфекції для людини є собаки, особливо бродячі, а з диких тварин – лисиці, вовки. Можливе зараження людини і від інших тварин – корів, овець, кіз, свиней, котів, коней, щурів, їжаків, кажанів тощо. Основним резервуаром вірусів в природі є вовки, лисиці, шакали, серед яких виникає спонтанні епізоотії сказу.
Тварина стає заразною наприкінці інкубаційного періоду за 3-10 днів до появи перших ознак хвороби і залишається заразною протягом всього періоду захворювання.
Зараження людини настає під час укусу хворою твариною, а також ослизнення свіжих поранень шкіри і слизових оболонок. Особливо небезпечні укуси в голову, лице, кисті рук.
На загрозу захворювання людини впливають такі фактори як глибина рани, число укусів, місце укусу ( в голову – 80%, в руки – 65%, ноги – 25%), вид тварин.
Найбільша захворюваність на сказ спостерігається в літньо-осінні місяці, що зумовлено інтенсивнішими контактами з бродячими собаками.
Інкубаційний період захворювання на сказ у людини триває від 12 до 100 днів, дуже рідко до 1 року (2-3%). На тривалість інкубаційного періоду впливає локалізація укусу (при укусі лиця і голови – 3-5 днів, нижніх кінцівок – 65-95 днів), а також розмір і глибина рани, вік хворого.
У перебігу хвороби розрізняють три стадії: провісників, збудження, паралітична.
Стадія провісників триває 1-3 дні, іноді до 7 днів і характеризується загостренням ознак хвороби у місці укусу. Рубець в місці укусу червоніє, навколо нього з’являється набряк, поновлюється біль, який супроводжується відчуттям печіння і свербіння.
Ці симптоми одночасно супроводжуються невмотивованим відчуттям страху, тривоги, туги, хворий впадає у глибоку депресію.
Стадія збудження характеризується синдромами гідрофобії, аерофобії, акустикофобії, фотофобії, гіперсалівації (слинотечі).
При спробі пити, а потім від вигляду води виникає характерний приступ судом, збудження зі спазмами м’язів глотки і гортані, розладами дихання. Обличчя хворого виражає жах і страждання. Легкий подув повітря (ходьба, відкривання дверей) веде до пароксизмів. Приступ може виникати від яскравого світла, гучної розмови, дотику до шкіри тощо.
Остання стадія хвороби – паралітична. Триває 3-7 днів. Смерть настає раптово від паралічу серця або дихального центру.
УВАГА!
Херсонське міське управління наголошує:
-уникайте контактів з бродячими тваринами (коти, собаки, лисиці і т д.);
-при зміні поведінки домашніх тварин, зверніться до ветеринарного лікаря;
-уникайте на вулиці контактів домашніх тварин з бродячими тваринами;
-здійснюйте профілактичну імунізацію домашніх тварин від сказу;
-при укусах чи ослиненні шкірних покривів та слизових оболонок відомою та
невідомою твариною негайно зверніться за медичною допомогою, не
займайтеся самолікуванням.
27.08.2018
Увага сказ !!!
У місті Херсоні зареєстровано випадок сказу дикої лисиці. Тварина забігла на територію особистого господарства, власник якого орендує частку землі в районі промислової зони ПрАТ «Декоративные кустарники» (вул. Паровозна). Помітивши неадекватну поведінку лисиці, власник господарства забив тварину, а труп відправив до Херсонської регіональної державної лабораторії ім. проф. Ценковського Держпродспоживслужби України, де проведено відповідні дослідження і встановлено діагноз «сказ».
Джерело інфікування невідоме (ймовірний контакт з іншими дикими лисицями). Покусів людей не відбулося.
На сьогоднішній день ініційовано проведення засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Херсонській міській раді стосовно оголошення території зазначеного вище підприємства неблагополучною щодо захворювання на сказ, проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів та щеплення проти сказу 100% усього наявного поголів’я та всіх тварин, які на знаходяться на території даної зони.
Сказ (синонім водобоязнь, гідрофобія) – гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується важкими ураженнями центральної нервової системи і закінчується летальним наслідком.
Сказ відомий з давніх часів. В І ст. н.е. Цельс вперше описав клініку хвороби у людини. Значний внесок у вивчення сказу зробив Л. Пастер. Він визначив локалізацію збудника в центральній нервовій системі. Великим досягненням світової науки було створення Л. Пастером в 1885 р. антирабічної вакцини.
Збудник сказу – Neuroryctesrabiei розмножується в тканині мозку теплокровних тварин.
Відомі два варіанти вірусу: вуличний (дикий), що циркулює в природних умовах серед диких тварин і фіксований, отриманий Л. Пастером, який використовується для створення антирабічної вакцини.
Вірус сказу нестійкий до факторів навколишнього середовища. При нагріванні до 56 Сᵒ інактивується протягом 15 хв., при кип’ятінні – протягом 5 хв. Вірус чутливий до ультрафіолетових і прямих сонячних променів. Швидко інактивується сулемою (1:1000), лізолом (1-2%), карболовою кислотою (3-5%), хлораміном (2-3%).
Основним і сталим джерелом інфекції для людини є собаки, особливо бродячі, а з диких тварин – лисиці, вовки. Можливе зараження людини і від інших тварин – корів, овець, кіз, свиней, котів, коней, щурів, їжаків, кажанів тощо. Основним резервуаром вірусів в природі є вовки, лисиці, шакали, серед яких виникає спонтанні епізоотії сказу.
Тварина стає заразною наприкінці інкубаційного періоду за 3-10 днів до появи перших ознак хвороби і залишається заразною протягом всього періоду захворювання.
Зараження людини настає під час укусу хворою твариною, а також ослизнення свіжих поранень шкіри і слизових оболонок. Особливо небезпечні укуси в голову, лице, кисті рук.
На загрозу захворювання людини впливають такі фактори як глибина рани, число укусів, місце укусу ( в голову – 80%, в руки – 65%, ноги – 25%), вид тварин.
Найбільша захворюваність на сказ спостерігається в літньо-осінні місяці, що зумовлено інтенсивнішими контактами з бродячими собаками.
Інкубаційний період захворювання на сказ у людини триває від 12 до 100 днів, дуже рідко до 1 року (2-3%). На тривалість інкубаційного періоду впливає локалізація укусу (при укусі лиця і голови – 3-5 днів, нижніх кінцівок – 65-95 днів), а також розмір і глибина рани, вік хворого.
У перебігу хвороби розрізняють три стадії: провісників, збудження, паралітична.
Стадія провісників триває 1-3 дні, іноді до 7 днів і характеризується загостренням ознак хвороби у місці укусу. Рубець в місці укусу червоніє, навколо нього з’являється набряк, поновлюється біль, який супроводжується відчуттям печіння і свербіння.
Ці симптоми одночасно супроводжуються невмотивованим відчуттям страху, тривоги, туги, хворий впадає у глибоку депресію.
Стадія збудження характеризується синдромами гідрофобії, аерофобії, акустикофобії, фотофобії, гіперсалівації (слинотечі).
При спробі пити, а потім від вигляду води виникає характерний приступ судом, збудження зі спазмами м’язів глотки і гортані, розладами дихання. Обличчя хворого виражає жах і страждання. Легкий подув повітря (ходьба, відкривання дверей) веде до пароксизмів. Приступ може виникати від яскравого світла, гучної розмови, дотику до шкіри тощо.
Остання стадія хвороби – паралітична. Триває 3-7 днів. Смерть настає раптово від паралічу серця або дихального центру.
УВАГА!
Херсонське міське управління наголошує:
-уникайте контактів з бродячими тваринами (коти, собаки, лисиці і т д.);
-при зміні поведінки домашніх тварин, зверніться до ветеринарного лікаря;
-уникайте на вулиці контактів домашніх тварин з бродячими тваринами;
-здійснюйте профілактичну імунізацію домашніх тварин від сказу;
-при укусах чи ослиненні шкірних покривів та слизових оболонок відомою та
невідомою твариною негайно зверніться за медичною допомогою, не
займайтеся самолікуванням.