Сарана – найбільш відомий шкідник рослин. Проте кожного разу, коли виникають спалахи цього небезпечного шкідника, люди дивуються його ненажерливості та швидкості, з якою він поїдає рослини.
Хочемо заздалегідь попередити сільгоспвиробників, власників будь-яких земельних угідь та голів сільських і селищних рад про небезпеку, яка може бути в нашому регіоні цього року.
Від початку ІІІ декади травня ми спостерігаємо масове відродження саранових у місцях резервації. Це у першу чергу неугіддя, пасовища, занедбані поля, береги каналів та інші місця, які мають легку структуру ґрунту, не оброблялись більше 4 років, знаходяться на підвищенні. Для тих, хто нехтує суперсучасними прогнозами, сарана завжди з`являється несподівано, як стихійне лихо, якому важко зарадити. Для того, аби шкідник не став несподіванкою – треба при виникненні кліматичних умов, які сприяють масовому його розвитку, постійно проводити моніторинг у місцях резервації та, у разі виникнення загрози (наявність личинок саранових 10-15 шт. м2 ), терміново вживати заходи для знищення.
Треба пам’ятати: Саранові — злісні вегетаріанці.
В умовах України з родини саранових досить поширені такі види: сарана італійська або прус, перелітна або азіатська та її підвиди: середньоруська, мароканська і різні види кобилок — блакитнокрила, темнокрила, біло-смугаста, чорно-смугаста, безкрила, лучна та інші. Загалом до 20 видів.
Усі саранові, що поширені у нас, мають одне покоління на рік. Зимує яйце. Личинка розвивається до 40 днів і проходить 5 віків.
Сараною називають різних більше або менше споріднених між собою представників прямокрилих, які час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) й мігрують на далекі відстані. Відомі факти, коли такі зграї були завдовжки 100 км, завширшки — 12 км, та мали вагу — 15 000 т.
Якщо припустити, що 1 т сарани з’їдає 10 т зелених рослин, то можна уявити масштаби збитків від цього шкідника.
Згрупувавшись у кулігу, сарана мандрує пішки, з’їдаючи всі рослини на своєму шляху. Спочатку за добу комахи проходять до 150 м, згодом більше 1 км і через три тижні здатні долати вже по декілька десятків кілометрів. Перетворившись на імаго з розвинутими крилами, сарана піднімається у повітря і летить на висоті 600 м, долаючи за добу до 300 км.
Сарана — типовий поліфаг, тобто з’їдає усі рослини, проте надає перевагу злаковим культурам — кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо. Імаго і личинки грубо об’їдають листя, стебла, живляться насінням. Одна особина сарани за період життя з’їдає до 500 г зелені, а потомство однієї самиці таку кількість трави, якої достатньо на цілий рік двом овечкам.
При масовому розмноженні личинки тримаються дуже щільними кулігами, а імаго перелітає зграями на значні відстані.
Найбільш відомий різновид стадної сарани у нас – Італійський прус.
За невеликої щільності популяції, личинки й дорослі пруси ведуть поодинокий спосіб життя. У роки зі сприятливими для пруса погодними умовами під час масових розмножень різко змінюється його поведінка, і вся їх маса переходить у стадну форму. У кулігах у комах з’являється інстинкт до активного розселення й міграції на нові території.
У природних умовах сарана уражається декількома видами мікроспоридій, вірусами, нематодами, багатьма видами ентомопатогенних грибів.
Система захисту від саранових
Система захисту від саранових повинна розпочинатися з профілактичних заходів, а саме – проведення обстеження місць резервації та всіх угідь, які торік були заселені сараною навіть у невеликій кількості. Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9 години або з 18-ї і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на рослинах.
Стратегія і тактика обмеження розповсюдження шкідливості саранових повинна будуватися на основі ефективних агротехнічних, організаційно-господарських і винищувальних заходів. Захисні обробки посівів проти саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку.
Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків. До окрилення сарани завершити хімічні заходи. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи перебувають на рослинах, дозволеними до використання в Україні інсектицидами. Зважаючи на те, що більшість саранових живе і розмножуються на цілинних занедбаних угіддях, за високої чисельності ворочок, найефективнішим прийомом є проведення боронування, дискування або оранки всієї площі, залежно від характеру її використання, чим знищується до 80% шкідників.
01.06.2018
Увага – сарана!
Сарана – найбільш відомий шкідник рослин. Проте кожного разу, коли виникають спалахи цього небезпечного шкідника, люди дивуються його ненажерливості та швидкості, з якою він поїдає рослини.
Хочемо заздалегідь попередити сільгоспвиробників, власників будь-яких земельних угідь та голів сільських і селищних рад про небезпеку, яка може бути в нашому регіоні цього року.
Від початку ІІІ декади травня ми спостерігаємо масове відродження саранових у місцях резервації. Це у першу чергу неугіддя, пасовища, занедбані поля, береги каналів та інші місця, які мають легку структуру ґрунту, не оброблялись більше 4 років, знаходяться на підвищенні. Для тих, хто нехтує суперсучасними прогнозами, сарана завжди з`являється несподівано, як стихійне лихо, якому важко зарадити. Для того, аби шкідник не став несподіванкою – треба при виникненні кліматичних умов, які сприяють масовому його розвитку, постійно проводити моніторинг у місцях резервації та, у разі виникнення загрози (наявність личинок саранових 10-15 шт. м2 ), терміново вживати заходи для знищення.
Треба пам’ятати: Саранові — злісні вегетаріанці.
В умовах України з родини саранових досить поширені такі види: сарана італійська або прус, перелітна або азіатська та її підвиди: середньоруська, мароканська і різні види кобилок — блакитнокрила, темнокрила, біло-смугаста, чорно-смугаста, безкрила, лучна та інші. Загалом до 20 видів.
Усі саранові, що поширені у нас, мають одне покоління на рік. Зимує яйце. Личинка розвивається до 40 днів і проходить 5 віків.
Сараною називають різних більше або менше споріднених між собою представників прямокрилих, які час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) й мігрують на далекі відстані. Відомі факти, коли такі зграї були завдовжки 100 км, завширшки — 12 км, та мали вагу — 15 000 т.
Якщо припустити, що 1 т сарани з’їдає 10 т зелених рослин, то можна уявити масштаби збитків від цього шкідника.
Згрупувавшись у кулігу, сарана мандрує пішки, з’їдаючи всі рослини на своєму шляху. Спочатку за добу комахи проходять до 150 м, згодом більше 1 км і через три тижні здатні долати вже по декілька десятків кілометрів. Перетворившись на імаго з розвинутими крилами, сарана піднімається у повітря і летить на висоті 600 м, долаючи за добу до 300 км.
Сарана — типовий поліфаг, тобто з’їдає усі рослини, проте надає перевагу злаковим культурам — кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо. Імаго і личинки грубо об’їдають листя, стебла, живляться насінням. Одна особина сарани за період життя з’їдає до 500 г зелені, а потомство однієї самиці таку кількість трави, якої достатньо на цілий рік двом овечкам.
При масовому розмноженні личинки тримаються дуже щільними кулігами, а імаго перелітає зграями на значні відстані.
Найбільш відомий різновид стадної сарани у нас – Італійський прус.
За невеликої щільності популяції, личинки й дорослі пруси ведуть поодинокий спосіб життя. У роки зі сприятливими для пруса погодними умовами під час масових розмножень різко змінюється його поведінка, і вся їх маса переходить у стадну форму. У кулігах у комах з’являється інстинкт до активного розселення й міграції на нові території.
У природних умовах сарана уражається декількома видами мікроспоридій, вірусами, нематодами, багатьма видами ентомопатогенних грибів.
Система захисту від саранових
Система захисту від саранових повинна розпочинатися з профілактичних заходів, а саме – проведення обстеження місць резервації та всіх угідь, які торік були заселені сараною навіть у невеликій кількості. Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9 години або з 18-ї і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на рослинах.
Стратегія і тактика обмеження розповсюдження шкідливості саранових повинна будуватися на основі ефективних агротехнічних, організаційно-господарських і винищувальних заходів. Захисні обробки посівів проти саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку.
Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків. До окрилення сарани завершити хімічні заходи. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи перебувають на рослинах, дозволеними до використання в Україні інсектицидами. Зважаючи на те, що більшість саранових живе і розмножуються на цілинних занедбаних угіддях, за високої чисельності ворочок, найефективнішим прийомом є проведення боронування, дискування або оранки всієї площі, залежно від характеру її використання, чим знищується до 80% шкідників.