У Генічеському районі стартувала осіння диспансеризація великої рогатої худоби

Ветеринарні фахівці Генічеського району розпочали проведення осінньої диспансеризації великої рогатої худоби. Окрім проведення всіх необхідних діагностично-профілактичних заходів, ветеринарні спеціалісти ведуть роз’яснювально-навчальні бесіди з власниками тварин про небезпечні хвороби ВРХ та необхідність проведення досліджень.

Так, однією з небезпечних хвороб великої рогатої худоби є лейкоз.

Лейкоз великої рогатої худоби (ВРХ) – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується злоякісним ростом кровотворної тканини, порушенням дозрівання кровотворних клітин, інфільтрацією органів цими клітинами і утворенням пухлин.

Існує чотири форми лейкозу: три з них– спорадичні і не є контагіозними. Четверта форма – ензоотичний лейкоз– злоякісна лімфома, причиною якої є інфікування вірусом лейкемії ВРХ, який локалізується в лімфоцитах, де не може бути нейтралізований антитілами.

Провірусна ДНК, що синтезується з матриці вірусної РНК, постійно включається в клітинний геном інфікованого господаря. Таким чином, заражені тварини залишаються інфікованими назавжди.

Перша стадія лейкозу – інфекційна – проходить без видимих клінічних симптомів, із збереженням продуктивності та відтворювальної функції, діагностується серологічними методами досліджень (РІД та ІФА).

Друга – патологічна стадія – протікає з гематологічними змінами в периферичній крові. Обидві ці стадії діагностуються з великою вірогідністю. Помітні клінічні ознаки і пухлинні зміни у внутрішніх органах. Порушення функціонального стану тих чи інших систем організму, репродуктивної функції, втрата продуктивності наступають на кінцевій стадії захворювання.

Джерелом збудника хвороби є інфіковані вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях процесу.

Фактори передачі вірусу – кров, молоко та інші матеріали, що містять лімфоїдні клітини, заражені вірусом лейкозу.

 Поширенню лейкозу серед сприйнятливого поголів’я сприяють:

– спільне утримання здорових і заражених тварин;

– спільний випас;

– випоювання телятам молозива і молока від хворих корів;

– використання для осіменіння сперми заражених лейкозом биків;

– недотримання правил асептики і антисептики під час ветеринарно-зоотехнічних заходів (взяття крові, вакцинація, ректальні дослідження тощо).

Хворі корови стають більш сприйнятливими до інфекційних і незаразних захворювань. При цьому збільшується яловість, знижується вихід телят, спостерігаються аборти. Телята від таких корів частіше страждають розладами травлення і хворобами органів дихання.
Лікування тварин, хворих на лейкоз, не проводять. Їх піддають вимушеному забою.

Постановку діагнозу здійснюють на основі епізоотичних, клінічних, патанатомічних, гематологічних і серологічних досліджень.

Основним методом прижиттєвої діагностики нині в усьому світі є серологічний, тобто виявлення антитіл в сироватці крові тварин.

Пам’ятайте, лейкоз – це не просто вірусна інфекція, а смертельне захворювання. Слідкуйте за станом своєї худоби, аби вчасно діагностувати хворобу.