Серед незаразних хвороб органів травлення великої рогатої худоби значно поширені травмування сітки гострими металевими предметами – травматичний ретикуліт.
Травматичний ретикуліт характеризуються запаленням сітки або сітки й очеревини внаслідок їх травмування (перфорації) гострими сторонніми предметами. Хворіє в основному доросла велика рогата худоба.
Травмування сітки та очеревини відбувається гострими сторонніми тілами, здебільшого металевими (цвяхи, дріт тощо), рідше — скляними, які потрапляють у передшлунки з кормом.
Розвитку травматичного ретикуліту сприяє спотворення смаку внаслідок порушення у тварин обміну речовин, насамперед мінерального й вітамінного (лизуха); порушення режиму годівлі, через що високопродуктивні зголоднілі тварини жадібно, не перебираючи, споживають корм, заковтуючи з ним і металеві предмети; анатомо-фізіологічні особливості прийому корму. Гострі металеві предмети фіксуються в комірках сітки (листочковий ретикуліт) або застряють у слизовій оболонці й часто перфорують стінку сітки (пристінковий ретикуліт). У подальшому сторонні тіла можуть травмувати очеревину (травматичний ретикулоперитоніт), печінку, діафрагму, перикард, серцевий м’яз, легені. В травмовані органи заноситьсярізноманітна мікрофлора, переважно гнійна, що й зумовлює розвиток гнійно-фібринозних і гнійно-некротичних запальних процесів.
Симптоми
Гострий травматичний ретикуліт і ретикулоперитоніт характеризуються погіршенням або повною втратою апетиту й продуктивності, виникненням гіпотонії та атонії передшлунків, зменшенням кількості жуйок і частоти дефекації, послабленням перистальтики кишечнику.
Хвора тварина мало рухається, пригнічена, стоїть згорбившись, із витягнутою шиєю, лівий ліктьовий горб відведений від тулуба, стогне, коли лягає, встає чи рухається. Під час жуйки, дефекації та сечовиділення виявляють ознаки неспокою. У разі інтоксикації організму відмічають фібрилярне тремтіння м’язів плеча й стегна, підвищується температура тіла, прискорюються пульс і дихання.
При глибокій пальпації сітки в ділянці мечоподібного хряща грудини, натисканні долонями на шкіру заднього схилу холки (проба Смирнова C.I.) з одночасним підніманням голови тварини так, щоб поверхня лоба набула горизонтального положення, у тварини, хворої на травматичний ретикулоперитоніт, виникає больова реакція. Вона стогне, ухиляється від дослідження, прогинає спину, іноді стає на зап’ясні суглоби. Больова реакція виникає під час спуску тварини згори.
Через 6—9 днів після початку перебіг хвороби набуває підгострого характеру. Загальний стан і апетит поліпшуються, жуйка стає частішою, температура тіла знижується до фізіологічних показників, частота і сила скорочень рубця збільшуються, проте ритм скорочень порушений, больова реакція послаблюється. Продовження руху стороннього тіла знову супроводжується ознаками гострого процесу. Хронічний перебіг травматичного ретикулоперитоніту характеризується малою рухливістю тварин, періодичними змінами апетиту, порушенням жуйки, гіпо- й атонією рубця, які не пов’язані з годівлею, хронічною тимпанією, меншою мірою виявляється больовий симпто-мокомплекс.
Діагноз
Діагноз ставлять за клінічними ознаками й результатами лабораторного аналізу крові. Для встановлення наявності металевих предметів у рубці та сітці використовують металопошукові пристрої типу МЗДК-2, металодетектори МД-05, магнітні зонди і магнітні кільця різних конструкцій. Слід виключити гіпо- й атонію передшлунків, хронічну тимпанію, засмічення книжки, перитоніт та інші хвороби, які супроводжуються порушенням моторної функції передшлунків. Особливу увагу звертають на диференціацію травматичного ретикулопери-кардиту (набряки, тахікардія, шуми тертя і плескоту).
Лікування
Радикальним методом видалення металевих предметів є оперативний. Предмети, які вільно знаходяться в сітці, можна видалити магнітними зондами (ЗМВ). Тварину розміщують у стійлі так, щоб передня частина її тіла була вище від задньої на 20—30 см, забезпечують повний спокій або обмежують рух. Призначають голодну дієту на одну добу, не обмежуючи напування водою, вводять слизові відвари, зменшують кількість грубих кормів у раціоні, замінюючи їх доброякісним сінажем, буряками. При запорах рекомендують малі дози сольових проносних, теплі клізми, рослинні олії. При підвищенні температури тіла вводять внутрішньовенно глюкозу, внутрішньочеревно — солі бензилпеніциліну і стрептоміцину сульфат по 3 млн. ОД на 0,5%-му розчині новокаїну. Виконують епіплевральну блокаду. Щоб послабити гнильні процеси, 2—3 рази на день застосовують усередину розчин фурациліну, 20—30 г іхтіолу, настої звіробою чи ромашки.
Профілактика
Раціони тварин мають бути збалансованими за вмістом вітаміну D, макро- та мікроелементами. Не допускають засмічення пасовищ, сінокосів, кормів металевими предметами. Проводять регулярне зондування сітки магнітними зондами. Високопродуктивним тваринам слід вводити магнітні кільця або “пастки”.
15.07.2019
Травматичний ретикуліт
Серед незаразних хвороб органів травлення великої рогатої худоби значно поширені травмування сітки гострими металевими предметами – травматичний ретикуліт.
Травматичний ретикуліт характеризуються запаленням сітки або сітки й очеревини внаслідок їх травмування (перфорації) гострими сторонніми предметами. Хворіє в основному доросла велика рогата худоба.
Травмування сітки та очеревини відбувається гострими сторонніми тілами, здебільшого металевими (цвяхи, дріт тощо), рідше — скляними, які потрапляють у передшлунки з кормом.
Розвитку травматичного ретикуліту сприяє спотворення смаку внаслідок порушення у тварин обміну речовин, насамперед мінерального й вітамінного (лизуха); порушення режиму годівлі, через що високопродуктивні зголоднілі тварини жадібно, не перебираючи, споживають корм, заковтуючи з ним і металеві предмети; анатомо-фізіологічні особливості прийому корму. Гострі металеві предмети фіксуються в комірках сітки (листочковий ретикуліт) або застряють у слизовій оболонці й часто перфорують стінку сітки (пристінковий ретикуліт). У подальшому сторонні тіла можуть травмувати очеревину (травматичний ретикулоперитоніт), печінку, діафрагму, перикард, серцевий м’яз, легені. В травмовані органи заноситьсярізноманітна мікрофлора, переважно гнійна, що й зумовлює розвиток гнійно-фібринозних і гнійно-некротичних запальних процесів.
Симптоми
Гострий травматичний ретикуліт і ретикулоперитоніт характеризуються погіршенням або повною втратою апетиту й продуктивності, виникненням гіпотонії та атонії передшлунків, зменшенням кількості жуйок і частоти дефекації, послабленням перистальтики кишечнику.
Хвора тварина мало рухається, пригнічена, стоїть згорбившись, із витягнутою шиєю, лівий ліктьовий горб відведений від тулуба, стогне, коли лягає, встає чи рухається. Під час жуйки, дефекації та сечовиділення виявляють ознаки неспокою. У разі інтоксикації організму відмічають фібрилярне тремтіння м’язів плеча й стегна, підвищується температура тіла, прискорюються пульс і дихання.
При глибокій пальпації сітки в ділянці мечоподібного хряща грудини, натисканні долонями на шкіру заднього схилу холки (проба Смирнова C.I.) з одночасним підніманням голови тварини так, щоб поверхня лоба набула горизонтального положення, у тварини, хворої на травматичний ретикулоперитоніт, виникає больова реакція. Вона стогне, ухиляється від дослідження, прогинає спину, іноді стає на зап’ясні суглоби. Больова реакція виникає під час спуску тварини згори.
Через 6—9 днів після початку перебіг хвороби набуває підгострого характеру. Загальний стан і апетит поліпшуються, жуйка стає частішою, температура тіла знижується до фізіологічних показників, частота і сила скорочень рубця збільшуються, проте ритм скорочень порушений, больова реакція послаблюється. Продовження руху стороннього тіла знову супроводжується ознаками гострого процесу. Хронічний перебіг травматичного ретикулоперитоніту характеризується малою рухливістю тварин, періодичними змінами апетиту, порушенням жуйки, гіпо- й атонією рубця, які не пов’язані з годівлею, хронічною тимпанією, меншою мірою виявляється больовий симпто-мокомплекс.
Діагноз
Діагноз ставлять за клінічними ознаками й результатами лабораторного аналізу крові. Для встановлення наявності металевих предметів у рубці та сітці використовують металопошукові пристрої типу МЗДК-2, металодетектори МД-05, магнітні зонди і магнітні кільця різних конструкцій. Слід виключити гіпо- й атонію передшлунків, хронічну тимпанію, засмічення книжки, перитоніт та інші хвороби, які супроводжуються порушенням моторної функції передшлунків. Особливу увагу звертають на диференціацію травматичного ретикулопери-кардиту (набряки, тахікардія, шуми тертя і плескоту).
Лікування
Радикальним методом видалення металевих предметів є оперативний. Предмети, які вільно знаходяться в сітці, можна видалити магнітними зондами (ЗМВ). Тварину розміщують у стійлі так, щоб передня частина її тіла була вище від задньої на 20—30 см, забезпечують повний спокій або обмежують рух. Призначають голодну дієту на одну добу, не обмежуючи напування водою, вводять слизові відвари, зменшують кількість грубих кормів у раціоні, замінюючи їх доброякісним сінажем, буряками. При запорах рекомендують малі дози сольових проносних, теплі клізми, рослинні олії. При підвищенні температури тіла вводять внутрішньовенно глюкозу, внутрішньочеревно — солі бензилпеніциліну і стрептоміцину сульфат по 3 млн. ОД на 0,5%-му розчині новокаїну. Виконують епіплевральну блокаду. Щоб послабити гнильні процеси, 2—3 рази на день застосовують усередину розчин фурациліну, 20—30 г іхтіолу, настої звіробою чи ромашки.
Профілактика
Раціони тварин мають бути збалансованими за вмістом вітаміну D, макро- та мікроелементами. Не допускають засмічення пасовищ, сінокосів, кормів металевими предметами. Проводять регулярне зондування сітки магнітними зондами. Високопродуктивним тваринам слід вводити магнітні кільця або “пастки”.