Одним із основних завдань фахівців Управління фітосанітарної безпеки є запобігання занесенню та поширенню відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів, які можуть завдати великої шкоди народному господарству країни. З огляду на те, що на території області збільшуються площі з вирощування ягідних культур, необхідно звернути увагу на досить небезпечних шкідників, таких як суничний квіткоїд – Anthonomus bisignifer Schen – та суничний брунькоїд Anthonomus signatus Say.
Зазначені шкідливі організми є карантинними шкідниками, відсутніми на території України. Ці комахи мають статус карантинних у країнах ЄС, Південній Африці, Аргентині, Парагваї, Йорданії, Росії (лише A. signatus ) й Туреччині.
Обидва види жуків належать до родини довгоносиків (Curculionidae) і наносять майже однакову шкоду ягідним культурам. Основною культурою суничних квіткоїда і брунькоїда є полуниця (Fragaria). Водночас вони можуть пошкоджувати ожину звичайну (Rubus caesius) й інші види рослин із роду малина (Rubus), а також троянду, шипшину (Rosa) та кизил (Córnus).
Поширення
Суничний квіткоїд часто зустрічається у Кореї (Північна, Південна), Росії (Східний Сибір, Далекий Схід), Японії. У Японії суничний квіткоїд щорічно завдає суттєвих збитків плантаціям полуниці, знижуючи кількість та товарну якість ягід.
Суничний брунькоїд поширений в Канаді, США. У США (на півдні Нью-Джерсі) A. signatus на початку ХХ ст. повністю знищив урожай полуниці на значних площах. На сьогодні суничний брунькоїд класифікується як головний шкідник суниці та другорядний малини й ожини на Сході та Північному Сході Північної Америки.
Ознаки пошкодження
В англомовній літературі суничний брунькоїд має також назву «Clipper», що в дослівному перекладі означає: «машинка для стрижки волосся, секатор, ножнички». У східній частині Сполучених Штатів Америки ця комаха відома як «полуничний кліпер» (Strawberry Clipper) або просто «машинка» через її здатність «відсікати» пуп’янки, що є характерною ознакою пошкодження рослини суничним брунькоїдом та квіткоїдом. На заселених цими довгоносиками рослинах помітні частково перегризені пуп’янки, які звисають із рослини чи вже лежать на землі.
Зовнішні ознаки
Жуки: завдовжки 2–3 мм (у A. bisignifer – 3–4,5 мм), забарвлення мінливе – від червонувато-коричневого до чорного. Голова і передньоспинка темно-коричневі або чорні (самка темніша за самця). Передньоспинка звужена до передньої частини, посередині і з боків є смужки білуватих лусочок, інша частина вкрита поодинокими коричнюватими лусочками. Щиток маленький; надкрила – від блідо-коричневого до темно-червоно-коричневого кольору, їхня темніша трикутної форми бокова частина обмежовується смугою щільних білуватих лусочок видовженої форми. На кожному надкриллі може бути темна пляма.
Яйце: розміром до 0,5 мм, біле, блискуче. Личинка: блискуча, біла, потім сірувата, циліндрична, вигнута, безнога, із маленькою світло-коричневою головою завдовжки близько 3–4 мм. Лялечка: жовтувато-біла, розміром приблизно 2–3×1–2 мм, заляльковується у залишках бутона (пуп’янка).
Біологія карантинних шкідників
Суничний квіткоїд і суничний брунькоїд зимують у фазі імаго під рослинами полуниці або у підстилці прилеглих лісів та інших насаджень. Жуки залишають місця зимівлі навесні, коли повітря прогріється до температури 15,5°С, зазвичай наприкінці квітня. Комахи відразу ж переходять на рослини, які рано утворюють бутони та ягоди. З фенологічної точки зору полуниця ідеально придатна для їхнього живлення, адже фази розвитку цієї культури відповідають потребам жуків саме під час виходу після зимівлі, у період їхнього спарювання та відкладання яєць. Довгоносики можуть обгризати листки і пуп’янки полуниці, але основні втрати культура зазнає за пошкодження пуп’янків самками під час їхньої яйцекладки. Адже самки відкладають яйця в отвори, зроблені ними у бруньках полуниці. Після цього самка оперізує пуп’янок, а потім відсікає його, тож він залишається висіти лише на тонесенькій шкірці або падає на землю. Приблизно через тиждень відроджуються личинки. Личинка розвивається всередині бутона й досягає зрілості через 3–4 тижні, а потім там же заляльковується. Личинки можуть розвиватись і в опалих бутонах (пуп’янках), які у процесі гниття зберігають достатню кількість поживних речовин для розвитку личинки. Фаза лялечки проходить також усередині пуп’янка й триває 4–9 днів. У червні з’являються дорослі жуки нового покоління, які певний час живляться на квітках, а наприкінці липня – у серпні відправляються на зимівлю. Щороку розвивається лише одне покоління цих довгоносиків. Кількість відкладених яєць збільшується із підвищенням середньодобової температури повітря й поверхні ґрунту, а також за зростання сонячної активності. Зазвичай одна самка спроможна відкласти до 77 яєць.
Способи поширення
Імаго A. bisignifer та A. signatus перелітають на короткі відстані. Поширення цих комах між країнами найімовірніше відбувається із садивним матеріалом рослин-живителів, особливо полуниці (пошкоджені бутони із личинками або жуки можуть випадково потрапити у партії свіжих ягід).
Фітосанітарний ризик
За результатами оцінки фітосанітарного ризику, який проводився Департаментом фітосанітарної безпеки, контролю у сфері насінництва та розсадництва, A. signatus та A. Bisignifer, у разі їхнього проникнення на територію України, зможуть акліматизуватись у Закарпатській, Одеській, Херсонській, Миколаївській областях, а також у Криму. Тому завезення садивного матеріалу рослин-живителів (Fragaria, Vaccinium, Rosa, Rubus) із країн, де виявили A. signatus та A. bisignifer, має відбуватися лише з районів, вільних від цих шкідників, садивний матеріал – отриманий із розсадників, які визнано вільними від шкідників упродовж останнього вегетаційного сезону.
01.10.2019
Суничні квіткоїд та брунькоїд
Одним із основних завдань фахівців Управління фітосанітарної безпеки є запобігання занесенню та поширенню відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів, які можуть завдати великої шкоди народному господарству країни. З огляду на те, що на території області збільшуються площі з вирощування ягідних культур, необхідно звернути увагу на досить небезпечних шкідників, таких як суничний квіткоїд – Anthonomus bisignifer Schen – та суничний брунькоїд Anthonomus signatus Say.
Зазначені шкідливі організми є карантинними шкідниками, відсутніми на території України. Ці комахи мають статус карантинних у країнах ЄС, Південній Африці, Аргентині, Парагваї, Йорданії, Росії (лише A. signatus ) й Туреччині.
Обидва види жуків належать до родини довгоносиків (Curculionidae) і наносять майже однакову шкоду ягідним культурам. Основною культурою суничних квіткоїда і брунькоїда є полуниця (Fragaria). Водночас вони можуть пошкоджувати ожину звичайну (Rubus caesius) й інші види рослин із роду малина (Rubus), а також троянду, шипшину (Rosa) та кизил (Córnus).
Поширення
Суничний квіткоїд часто зустрічається у Кореї (Північна, Південна), Росії (Східний Сибір, Далекий Схід), Японії. У Японії суничний квіткоїд щорічно завдає суттєвих збитків плантаціям полуниці, знижуючи кількість та товарну якість ягід.
Суничний брунькоїд поширений в Канаді, США. У США (на півдні Нью-Джерсі) A. signatus на початку ХХ ст. повністю знищив урожай полуниці на значних площах. На сьогодні суничний брунькоїд класифікується як головний шкідник суниці та другорядний малини й ожини на Сході та Північному Сході Північної Америки.
Ознаки пошкодження
В англомовній літературі суничний брунькоїд має також назву «Clipper», що в дослівному перекладі означає: «машинка для стрижки волосся, секатор, ножнички». У східній частині Сполучених Штатів Америки ця комаха відома як «полуничний кліпер» (Strawberry Clipper) або просто «машинка» через її здатність «відсікати» пуп’янки, що є характерною ознакою пошкодження рослини суничним брунькоїдом та квіткоїдом. На заселених цими довгоносиками рослинах помітні частково перегризені пуп’янки, які звисають із рослини чи вже лежать на землі.
Зовнішні ознаки
Жуки: завдовжки 2–3 мм (у A. bisignifer – 3–4,5 мм), забарвлення мінливе – від червонувато-коричневого до чорного. Голова і передньоспинка темно-коричневі або чорні (самка темніша за самця). Передньоспинка звужена до передньої частини, посередині і з боків є смужки білуватих лусочок, інша частина вкрита поодинокими коричнюватими лусочками. Щиток маленький; надкрила – від блідо-коричневого до темно-червоно-коричневого кольору, їхня темніша трикутної форми бокова частина обмежовується смугою щільних білуватих лусочок видовженої форми. На кожному надкриллі може бути темна пляма.
Яйце: розміром до 0,5 мм, біле, блискуче. Личинка: блискуча, біла, потім сірувата, циліндрична, вигнута, безнога, із маленькою світло-коричневою головою завдовжки близько 3–4 мм. Лялечка: жовтувато-біла, розміром приблизно 2–3×1–2 мм, заляльковується у залишках бутона (пуп’янка).
Біологія карантинних шкідників
Суничний квіткоїд і суничний брунькоїд зимують у фазі імаго під рослинами полуниці або у підстилці прилеглих лісів та інших насаджень. Жуки залишають місця зимівлі навесні, коли повітря прогріється до температури 15,5°С, зазвичай наприкінці квітня. Комахи відразу ж переходять на рослини, які рано утворюють бутони та ягоди. З фенологічної точки зору полуниця ідеально придатна для їхнього живлення, адже фази розвитку цієї культури відповідають потребам жуків саме під час виходу після зимівлі, у період їхнього спарювання та відкладання яєць. Довгоносики можуть обгризати листки і пуп’янки полуниці, але основні втрати культура зазнає за пошкодження пуп’янків самками під час їхньої яйцекладки. Адже самки відкладають яйця в отвори, зроблені ними у бруньках полуниці. Після цього самка оперізує пуп’янок, а потім відсікає його, тож він залишається висіти лише на тонесенькій шкірці або падає на землю. Приблизно через тиждень відроджуються личинки. Личинка розвивається всередині бутона й досягає зрілості через 3–4 тижні, а потім там же заляльковується. Личинки можуть розвиватись і в опалих бутонах (пуп’янках), які у процесі гниття зберігають достатню кількість поживних речовин для розвитку личинки. Фаза лялечки проходить також усередині пуп’янка й триває 4–9 днів. У червні з’являються дорослі жуки нового покоління, які певний час живляться на квітках, а наприкінці липня – у серпні відправляються на зимівлю. Щороку розвивається лише одне покоління цих довгоносиків. Кількість відкладених яєць збільшується із підвищенням середньодобової температури повітря й поверхні ґрунту, а також за зростання сонячної активності. Зазвичай одна самка спроможна відкласти до 77 яєць.
Способи поширення
Імаго A. bisignifer та A. signatus перелітають на короткі відстані. Поширення цих комах між країнами найімовірніше відбувається із садивним матеріалом рослин-живителів, особливо полуниці (пошкоджені бутони із личинками або жуки можуть випадково потрапити у партії свіжих ягід).
Фітосанітарний ризик
За результатами оцінки фітосанітарного ризику, який проводився Департаментом фітосанітарної безпеки, контролю у сфері насінництва та розсадництва, A. signatus та A. Bisignifer, у разі їхнього проникнення на територію України, зможуть акліматизуватись у Закарпатській, Одеській, Херсонській, Миколаївській областях, а також у Криму. Тому завезення садивного матеріалу рослин-живителів (Fragaria, Vaccinium, Rosa, Rubus) із країн, де виявили A. signatus та A. bisignifer, має відбуватися лише з районів, вільних від цих шкідників, садивний матеріал – отриманий із розсадників, які визнано вільними від шкідників упродовж останнього вегетаційного сезону.