Що потрібно знати про дифтерію

Враховуючи ситуацію, що склалася у країні у зв’язку з реєстрацією випадків захворювання на дифтерію, лікарі застерігають, якщо ситуація з імунізацією проти дифтерії в Україні не зміниться, з’являється ризик виникнення великої кількості випадків цієї інфекції. 

Ці застереження змушують замислитися про те, а що ми власне знаємо про дифтерію? Яким чином можна від неї вберегтися?

Дифтерія – це гостра інфекційна хвороба, яка є дуже небезпечною для життя. Збудником дифтерії є бактерії – дифтерійні палички. Вхідними воротами інфекції частіше всього є слизові оболонки ротоглотки, гортані та носа. В рідкісних випадках  збудник  дифтерії  проникає в організм через кон’юктиву ока, шкіру, рани або слизові оболонки статевих органів.

Захворювання передається повітряно – крапельним шляхом. Головною загрозою є токсин, який виробляє збудник дифтерії, через що ураження зазнає серцево-судинна та нервова  системи. Дифтерійний токсин вкрай негативно впливає на міокард, розвиваючи міокардит, також може провокувати інфекційно-токсичний шок, загальну інтоксикацію організму, сильні розлади в роботі нервової системи.

Найбільш вразливі до дифтерії діти від 3 до 7 років, проте заразитися може кожен. Дифтерія підступна ще тим, що ознаки хвороби проявляються не у всіх, і зовні абсолютна здорова людина може бути носієм інфекції та розповсюджувати її, навіть не підозрюючи про це. Інкубаційний період дифтерії складає від 2 до 10 днів.

 Перші симптоми дифтерії: незначне підвищення температури тіла, біль у горлі, особливо під час ковтання, почервоніння та набряк мигдалин, наліт у вигляді білої чи жовто-сірої плівки на мигдалинах. Приблизно через тиждень легка форма дифтерії (зазвичай буває лише у щеплених) закінчується видужанням хворого. Якщо цього не стається, хвороба переходить у важку токсичну форму, яка є вкрай небезпечною для життя. Для токсичної форми дифтерії характерні симптоми: дуже висока температура тіла до 39,5-41,0о С, сильні головні болі, сонливість, апатія, блідість шкіри, сухість у роті, багаторазове блювання, біль у животі, різко виражений набряк мигдалин,  утруднення дихання, гугнявість, значне збільшення шийних лімфатичних вузлів, до яких боляче торкатися. Рідше зустрічаються дифтерія носу, очей, шкіри, які також є дуже небезпечними.

Без введення протидифтерійної сироватки в 50% хворих на гостру токсичну форму дифтерії настає смерть. Та навіть введення такої сироватки не дає 100% гарантії на позитивне закінчення хвороби.

Єдиним способом профілактики дифтерії і попередження розвитку небезпечних ускладнень є вакцинація для дітей та  ревакцинація для дорослих.

Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області застерігає: не варто очікувати епідемії !

Пропонуємо кожному  заглянути в свою медичну карту та,  при відсутності там щеплення проти дифтерії в найближчі 9 років, зробити його.

Відповідно  до Календаря щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюка проводяться за віком:

  • Вакцинація для профілактики дифтерії, правця та кашлюка проводиться дітям у 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення). Для вакцинації дітей проти кашлюка на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (далі – АаКДП), так і з цільноклітинним (далі – АКДП) кашлюковим компонентом.
  • Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП),
  • наступну ревакцинацію проти дифтерії та правця проводять у 16 років анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі – АДП-м).
  • Першу планову ревакцинацію проти дифтерії та правця проводять дорослим за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, АДП-м у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-м з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-м.

Екстрена профілактика правця (надання медичної допомоги при травмах) не впливає на проведення планової імунізації.

  • Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, в Україні вкрай низький рівень вакцинації від дифтерії та правця,  вакциновані менше 70% дітей, а рівень охоплення щепленнями серед дорослих – ще нижчий.

За даними МОЗ в усіх областях України є безоплатна і якісна вакцина для профілактики дифтерії та правця. Для цього необхідно спочатку звернутися до свого сімейного лікаря. 

Імунізація від всіх хвороб, за даними ВООЗ, запобігає 2-3 мільйонам смертей у світі щороку, а ще 1,5 мільйона людей можна врятувати, якщо охоплення щепленнями збільшиться.