Що нас надихає….

Море…Лагідне влітку, паморочить голову соленою насолодою, пестить теплими хвилями, надихає.

 Свіже та прозоре на весні, з криками танцюючих над водою чайок, обіцяє,закликає та чекає.

Сумне восени, видихає останні теплі хвилини і бадьорить вже холодними водами, чекає на зиму.

І ось нарешті зимове море! Бурхливе, непокірне, з білими льодинками проміж хвиль. Іноді це загадкова Антарктида, з горами льоду, а іноді безкрайні білі поля, на яких вітер малює свої картини.

Іноді це непідступна лавина крижаної води, а іноді спокійна казка Зимової королеви.

Море – наймогутніша із стихій, море – це перлина нашого Генічеського краю!