Наразі триває розвиток саранових, переважно нестадних видів, що живляться у місцях резервації (пасовищах, неугіддях, перелогах, багаторічних травах). Розвиток саранових має циклічність, яка залежить, насамперед, від погодних умов та сонячної активності. В Україні з родини саранових досить поширені сарана італійська, або прус, перелітна, або азіатська, та її підвиди: середньоруська, мароканська і різні види кобилок — блакитнокрила, темнокрила, біло-смугаста, чорно-смугаста, безкрила, лучна та інші, загалом до 20 видів. Власне «сарана» — це поняття не так сономічне, як швидше біологічне. Так називають різних більше або менше споріднених між собою представників прямокрилих, які час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) й мігрують на далекі відстані. Відомі факти, коли такі зграї мали довжину 100 км, ширину — 12 км, а вагу — 15 000 т.
Якщо припустити, що 1 т сарани з’їдає 10 т зелених рослин, то можна уявити масштаби збитків від цього шкідника.
Згрупувавшись у кулігу, сарана мандрує пішки та з’їдає всі рослини на своєму шляху. Спочатку за добу комахи проходять до 150 м, згодом – більше 1 км, і через три тижні здатні долати вже по декілька десятків кілометрів. Перетворившись на імаго з розвинутими крилами, сарана піднімається у повітря і летить на висоті 600 м, долаючи за добу до 300 км. Сарана — типовий поліфаг, проте надає перевагу злаковим культурам — кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо. Імаго і личинки грубо об’їдають листя, стебла, живляться насінням. Одна особина сарани за період життя з’їдає до 500 г зелені, а потомство однієї самиці — таку кількість трави, яка достатня на 1 рік двом вівцям.
Декілька видів із роду Calliptamus називають прусами. В умовах нашого регіону досить поширена сарана італійська, або прус — Calliptamus italicus L.
Протягом року прус розвивається в одному поколінні.
Під час обстежень місць резервації шкідника та пасовищ державні фітосанітарні інспектори виявляють переважно італійського пруса, що продовжує своє живлення на неугіддях та узбіччях доріг.
Безпосередньо в посівах сільськогосподарських культур, що межують з неугіддями, щільність популяції шкідника є незначною, максимальна чисельність – 2,0 екз./м². На території Херсонщини є місця резервації, які підлягають більш ретельному обстеженню з метою виявлення скупчення саранових. Це, насамперед, поля, що межують з біосферним заповідником «Асканія-Нова» та Олешківською пустелею. Цього року на території області проводились заходи із знищення небезпечного фітофага в ДП ДГ «Асканія Нова» на пасовищі площею 30 га: виявлено скупчення личинок у кулігу, чисельність личинок переважно ІІ віку від 50 екз./м2 до 120 екз./м2. Щоб не допустити переходу сарани на посіви сої, які знаходяться поруч з пасовищем, була проведена обробка посівів на площі 90 га.
Сарана – шкідник, який має багато природних ворогів: комах, які харчуються яйцями та личинками саранових та відіграють не останню роль в обмеженні масового розмноження саранових. Сільгоспвиробникам слід звертати увагу на наявність в місцях резервації шкідника його біологічних паразитів при прийнятті рішення щодо проведення захисних заходів із застосуванням інсектицидів, які знищують і комах – паразитів сарани.
Шкодять сарановим личинки жуків наривників — Mylabris, червоноголової шпанки, личинки турунів роду Calosoma, Amara, деяких мух. На яйцях та імаго сарани паразитують також кліщі та павуки.
жук наривник
чорноголова шпанка
туруни род Calosoma, род Amara
Дуже своєрідний ентомофаг – дибка степова (Sago pedo Pall). Це один із найбільших коників нашої фауни, який має довжину до 8 см. Коник майже безкрилий, із подовженим струнким тілом зеленого кольору. За поведінкою дибка швидше нагадує богомола, ніж коника, оскільки може годинами нерухливо перебувати у товщі трави, очікуючи жертву, переважно прямокрилих, яких вона ловить передніми ногами.
дибка степова
сарана, уражена нематодами
В природних умовах сарана уражується декількома видами мікроспоридій, вірусами, нематодами, багатьма видами ентомопатогенних грибів. У разі виявлення масового скупчення саранових, слід терміново здійснити заходи щодо обмеження розповсюдження даного шкідника.
31.07.2019
Сарана та ії вороги
Наразі триває розвиток саранових, переважно нестадних видів, що живляться у місцях резервації (пасовищах, неугіддях, перелогах, багаторічних травах). Розвиток саранових має циклічність, яка залежить, насамперед, від погодних умов та сонячної активності. В Україні з родини саранових досить поширені сарана італійська, або прус, перелітна, або азіатська, та її підвиди: середньоруська, мароканська і різні види кобилок — блакитнокрила, темнокрила, біло-смугаста, чорно-смугаста, безкрила, лучна та інші, загалом до 20 видів. Власне «сарана» — це поняття не так сономічне, як швидше біологічне. Так називають різних більше або менше споріднених між собою представників прямокрилих, які час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) й мігрують на далекі відстані. Відомі факти, коли такі зграї мали довжину 100 км, ширину — 12 км, а вагу — 15 000 т.
Якщо припустити, що 1 т сарани з’їдає 10 т зелених рослин, то можна уявити масштаби збитків від цього шкідника.
Згрупувавшись у кулігу, сарана мандрує пішки та з’їдає всі рослини на своєму шляху. Спочатку за добу комахи проходять до 150 м, згодом – більше 1 км, і через три тижні здатні долати вже по декілька десятків кілометрів. Перетворившись на імаго з розвинутими крилами, сарана піднімається у повітря і летить на висоті 600 м, долаючи за добу до 300 км. Сарана — типовий поліфаг, проте надає перевагу злаковим культурам — кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо. Імаго і личинки грубо об’їдають листя, стебла, живляться насінням. Одна особина сарани за період життя з’їдає до 500 г зелені, а потомство однієї самиці — таку кількість трави, яка достатня на 1 рік двом вівцям.
Декілька видів із роду Calliptamus називають прусами. В умовах нашого регіону досить поширена сарана італійська, або прус — Calliptamus italicus L.
Протягом року прус розвивається в одному поколінні.
Під час обстежень місць резервації шкідника та пасовищ державні фітосанітарні інспектори виявляють переважно італійського пруса, що продовжує своє живлення на неугіддях та узбіччях доріг.
Безпосередньо в посівах сільськогосподарських культур, що межують з неугіддями, щільність популяції шкідника є незначною, максимальна чисельність – 2,0 екз./м². На території Херсонщини є місця резервації, які підлягають більш ретельному обстеженню з метою виявлення скупчення саранових. Це, насамперед, поля, що межують з біосферним заповідником «Асканія-Нова» та Олешківською пустелею. Цього року на території області проводились заходи із знищення небезпечного фітофага в ДП ДГ «Асканія Нова» на пасовищі площею 30 га: виявлено скупчення личинок у кулігу, чисельність личинок переважно ІІ віку від 50 екз./м2 до 120 екз./м2. Щоб не допустити переходу сарани на посіви сої, які знаходяться поруч з пасовищем, була проведена обробка посівів на площі 90 га.
Сарана – шкідник, який має багато природних ворогів: комах, які харчуються яйцями та личинками саранових та відіграють не останню роль в обмеженні масового розмноження саранових. Сільгоспвиробникам слід звертати увагу на наявність в місцях резервації шкідника його біологічних паразитів при прийнятті рішення щодо проведення захисних заходів із застосуванням інсектицидів, які знищують і комах – паразитів сарани.
Шкодять сарановим личинки жуків наривників — Mylabris, червоноголової шпанки, личинки турунів роду Calosoma, Amara, деяких мух. На яйцях та імаго сарани паразитують також кліщі та павуки.
жук наривник
туруни род Calosoma, род Amara
Дуже своєрідний ентомофаг – дибка степова (Sago pedo Pall). Це один із найбільших коників нашої фауни, який має довжину до 8 см. Коник майже безкрилий, із подовженим струнким тілом зеленого кольору. За поведінкою дибка швидше нагадує богомола, ніж коника, оскільки може годинами нерухливо перебувати у товщі трави, очікуючи жертву, переважно прямокрилих, яких вона ловить передніми ногами.
дибка степова
сарана, уражена нематодами
В природних умовах сарана уражується декількома видами мікроспоридій, вірусами, нематодами, багатьма видами ентомопатогенних грибів. У разі виявлення масового скупчення саранових, слід терміново здійснити заходи щодо обмеження розповсюдження даного шкідника.