В області скоро розпочнеться посів озимого ріпаку. Ця культура є дійсно вигідною і має велике господарське значення як джерело високоякісної олії. Перевагою ріпаку є також його велика агрономічна цінність як попередника у сівозміні – рано звільняє поле, на відміну від соняшнику, мало висушує ґрунт, покращує його структуру й родючість, зменшує засміченість полів. З іншого ж боку, ріпак — досить ризикована у вирощуванні культура, яка у невдалий рік замість очікуваних прибутків може стати джерелом збитків.
Захист ріпаку насамперед розпочинається з організаційно-господарських та агротехнічних заходів. Місце ріпаку в сівозміні має важливе значення для отримання високого врожаю. За загальним правилом, повернення ріпаку в сівозміну рекомендується не частіше ніж раз на чотири роки. В іншому випадку підвищується ризик ушкодження рослин хворобами, насамперед це стосується ураження грибковими хворобами, а також збільшення кількості шкідників, що спричинює необхідність додаткового застосування хімічних препаратів. Дотримання сівозміни обмежує чисельність на ріпаку у фазі сходів хрестоцвітих блішок, ріпакових листоїда, пильщика, капустяної попелиці, хрестоцвітих клопів, біланів, совок, інших фітофагів.
Якщо дотримуватися вищевказаних правил, ріпак можна вирощувати практично в будь якій стандартній сівозмінні сільськогосподарських культур. Але сівозміну за участю зернових культур визнано найкращою, тому що падалиця ріпаку знищується стандартними гербіцидами для зернових. Плануючи посіви ріпаку, варто взяти до уваги гербіциди, що застосовувались для боротьби з бур’янами, а також засміченість поля в попередні роки. Більшість сортів ріпаку надзвичайно чутливі до залишків у ґрунті гербіцидів, що містять сульфоніл сечовини першого покоління. Перш ніж сіяти ріпак, потрібно точно знати, які саме гербіциди використовували на попереднику.
Хорошими попередниками для ріпаку є зернові культури, кукурудза, однорічні трави, картопля. Чергування культур у сівозміні ґрунтується на потребах постійного підвищення родючості ґрунту, знищення бур’янів, падалиці та інших капустяних культур, обмеження шкідливості потенціальних, переважно спеціалізованих шкідників і хвороб. Обов’язково слід передбачати просторову ізоляцію (1 км) від полів, де торік вирощували капустяні культури.
Під час сівби насіння ріпаку не потребує глибокого загортання. Оптимальна глибина загортання насіння при сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах становить 1-2 см, а в посушливих умовах 3-4 см. Збільшення глибини загортання насіння подовжує час та дружність появи сходів, підвищує ризик ушкодження проростків шкідниками та хворобами. Поверхню ґрунту потрібно розпушити так, щоб забезпечити оптимальний контакт насіння з ґрунтом, що сприятиме нормальному проростанню й укоріненню культури.
Щоб повністю використати генетичний потенціал посівного матеріалу, варто вибирати лише високоякісне насіння. Важливими ознаками якості партії насіння є схожість, енергія проростання, чистота сорту (гібриду), відсутність домішок. Варто звертати увагу на толерантність гібридів до хвороб та стійкість до вилягання. Сьогодні на вітчизняному ринку представлено велику кількість імпортних та вітчизняних сортів та гібридів, і кожен сільгосптоваровиробник може обрати серед них оптимальні для свого господарства.
При виборі строків сівби насамперед необхідно орієнтуватися на вологість ґрунту, якісну його підготовку до сівби, а також біологічні особливості сорту чи гібрида. До початку зими рослини повинні сформувати 8-10 розеткових листків, висота точки росту рослин повинна перебувати не вище 1-1,5 см над поверхнею ґрунту, стрижневий корінь проникати у ґрунт на глибину 50-70 см, діаметр кореневої шийки має становити 8-12 мм. Більше 70% врожайності озимого ріпаку визначається його розвитком до зимового спокою (5 діб при температурі нижче 2ºС). Ранні строки сівби сприяють диференціації органів, рослини переростають, точка росту піднімається високо над поверхнею ґрунту, знижується їх зимостійкість. За пізніх строків сівби – рослини не встигають сформувати розвинену кореневу систему і прикореневу розетку листків, внаслідок чого посіви гинуть за незначного зниження температур. Для озимого ріпаку правильний вибір строків посіву є основою для гарної перезимівлі рослин, формування й одержання високого врожаю. Проте у нашому регіоні строки сівби практично завжди корегуються наявністю доступної вологи в ґрунті. Крім оптимального строку сівби на зимостійкість та урожайність озимого ріпаку вливає норма висіву. Обов’язково потрібно дотримуватись рекомендованої норми висіву для конкретного сорту чи гібриду та відповідної зони вирощування. Завищені норми призводять до видовження центрального стебла рослин, погіршення перезимівлі та полягання посівів, а також розвитку хвороб і шкідників.
Сучасна передпосівна обробка насіннєвого матеріалу включає обробку фунгіцидними або комбінованими протруйниками у поєднанні із захисно-стимулюючими матеріалами, що містять стимулятори росту рослин, комплексні мікродобрива, окремі мікроелементи. Обробка насіння антистресантами та біостимуляторами сприяє розвитку міцної кореневої системи, суттєво підвищує польову схожість та стійкість проростків до стресових факторів.
Важливу роль у створенні умов для оптимального росту рослин з-поміж інших чинників відіграє їхній захист від шкідливих організмів. Утрати врожаю від шкідливих організмів на культурі становлять у середньому 20–30%, а в роки їх масового розвитку досягають і 50%.
Рослини озимого ріпаку за наявності блішок у кількості 3–5 особин/м2 і теплої (t°>15°С) сонячної погоди обприскують препаратами на основі діючих речовин: циперметрин, дельтаметрин, тіаклоприд, хлорпірифос, фенітротіон, імідаклоприд.
Посіви озимого ріпаку в період утворення розетки за наявності ріпакового пильщика й листоїда (3 екз./м2), капустяних біланів і совки (2 гусениці/м2), хрестоцвітих клопів тощо обприскують згаданими вище інсектицидами та препаратами на основі диметоату.
За появи симптомів борошнистої роси, альтернаріозу, сірої гнилі, фомозу рослини обробляють препаратами з діючими речовинами: пікоксистробін, ципроконазол, піраклостробін, метконазол, металаксил-М, манкоцеб та ін.
У фазі чотирьох-п’яти листків озимий ріпак за наявності інфекції альтернаріозу, циліндроспоріозу, фомозу, склеротиніозу обприскують фунгіцидами з тебуконазолом, пропіконазолом. Таке оздоровлення рослин підвищить їхню стійкість до екстремальних погодних умов. Стримує переростання рослин та поліпшує їхню перезимівлю обробка у фазі п’яти-шести листків культури препаратами на основі діючих речовин: метконазол, дифеноконазол, паклобутразол, тебуконазол та ін.
При застосуванні пестицидів обов’язково слід враховувати рекомендації виробника щодо умов застосування препарату.
До роботи з пестицидами слід допускати тільки осіб, які мають допуски на право здійснення робіт з пестицидами та агрохімікатами.
Під час проведення захисних заходів слід дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 та правил особистої гігієни.
08.08.2019
Рекомендації із захисту посівів озимого ріпаку восени 2019 року
В області скоро розпочнеться посів озимого ріпаку. Ця культура є дійсно вигідною і має велике господарське значення як джерело високоякісної олії. Перевагою ріпаку є також його велика агрономічна цінність як попередника у сівозміні – рано звільняє поле, на відміну від соняшнику, мало висушує ґрунт, покращує його структуру й родючість, зменшує засміченість полів. З іншого ж боку, ріпак — досить ризикована у вирощуванні культура, яка у невдалий рік замість очікуваних прибутків може стати джерелом збитків.
Захист ріпаку насамперед розпочинається з організаційно-господарських та агротехнічних заходів. Місце ріпаку в сівозміні має важливе значення для отримання високого врожаю. За загальним правилом, повернення ріпаку в сівозміну рекомендується не частіше ніж раз на чотири роки. В іншому випадку підвищується ризик ушкодження рослин хворобами, насамперед це стосується ураження грибковими хворобами, а також збільшення кількості шкідників, що спричинює необхідність додаткового застосування хімічних препаратів. Дотримання сівозміни обмежує чисельність на ріпаку у фазі сходів хрестоцвітих блішок, ріпакових листоїда, пильщика, капустяної попелиці, хрестоцвітих клопів, біланів, совок, інших фітофагів.
Якщо дотримуватися вищевказаних правил, ріпак можна вирощувати практично в будь якій стандартній сівозмінні сільськогосподарських культур. Але сівозміну за участю зернових культур визнано найкращою, тому що падалиця ріпаку знищується стандартними гербіцидами для зернових. Плануючи посіви ріпаку, варто взяти до уваги гербіциди, що застосовувались для боротьби з бур’янами, а також засміченість поля в попередні роки. Більшість сортів ріпаку надзвичайно чутливі до залишків у ґрунті гербіцидів, що містять сульфоніл сечовини першого покоління. Перш ніж сіяти ріпак, потрібно точно знати, які саме гербіциди використовували на попереднику.
Хорошими попередниками для ріпаку є зернові культури, кукурудза, однорічні трави, картопля. Чергування культур у сівозміні ґрунтується на потребах постійного підвищення родючості ґрунту, знищення бур’янів, падалиці та інших капустяних культур, обмеження шкідливості потенціальних, переважно спеціалізованих шкідників і хвороб. Обов’язково слід передбачати просторову ізоляцію (1 км) від полів, де торік вирощували капустяні культури.
Під час сівби насіння ріпаку не потребує глибокого загортання. Оптимальна глибина загортання насіння при сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах становить 1-2 см, а в посушливих умовах 3-4 см. Збільшення глибини загортання насіння подовжує час та дружність появи сходів, підвищує ризик ушкодження проростків шкідниками та хворобами. Поверхню ґрунту потрібно розпушити так, щоб забезпечити оптимальний контакт насіння з ґрунтом, що сприятиме нормальному проростанню й укоріненню культури.
Щоб повністю використати генетичний потенціал посівного матеріалу, варто вибирати лише високоякісне насіння. Важливими ознаками якості партії насіння є схожість, енергія проростання, чистота сорту (гібриду), відсутність домішок. Варто звертати увагу на толерантність гібридів до хвороб та стійкість до вилягання. Сьогодні на вітчизняному ринку представлено велику кількість імпортних та вітчизняних сортів та гібридів, і кожен сільгосптоваровиробник може обрати серед них оптимальні для свого господарства.
При виборі строків сівби насамперед необхідно орієнтуватися на вологість ґрунту, якісну його підготовку до сівби, а також біологічні особливості сорту чи гібрида. До початку зими рослини повинні сформувати 8-10 розеткових листків, висота точки росту рослин повинна перебувати не вище 1-1,5 см над поверхнею ґрунту, стрижневий корінь проникати у ґрунт на глибину 50-70 см, діаметр кореневої шийки має становити 8-12 мм. Більше 70% врожайності озимого ріпаку визначається його розвитком до зимового спокою (5 діб при температурі нижче 2ºС). Ранні строки сівби сприяють диференціації органів, рослини переростають, точка росту піднімається високо над поверхнею ґрунту, знижується їх зимостійкість. За пізніх строків сівби – рослини не встигають сформувати розвинену кореневу систему і прикореневу розетку листків, внаслідок чого посіви гинуть за незначного зниження температур. Для озимого ріпаку правильний вибір строків посіву є основою для гарної перезимівлі рослин, формування й одержання високого врожаю. Проте у нашому регіоні строки сівби практично завжди корегуються наявністю доступної вологи в ґрунті. Крім оптимального строку сівби на зимостійкість та урожайність озимого ріпаку вливає норма висіву. Обов’язково потрібно дотримуватись рекомендованої норми висіву для конкретного сорту чи гібриду та відповідної зони вирощування. Завищені норми призводять до видовження центрального стебла рослин, погіршення перезимівлі та полягання посівів, а також розвитку хвороб і шкідників.
Сучасна передпосівна обробка насіннєвого матеріалу включає обробку фунгіцидними або комбінованими протруйниками у поєднанні із захисно-стимулюючими матеріалами, що містять стимулятори росту рослин, комплексні мікродобрива, окремі мікроелементи. Обробка насіння антистресантами та біостимуляторами сприяє розвитку міцної кореневої системи, суттєво підвищує польову схожість та стійкість проростків до стресових факторів.
Важливу роль у створенні умов для оптимального росту рослин з-поміж інших чинників відіграє їхній захист від шкідливих організмів. Утрати врожаю від шкідливих організмів на культурі становлять у середньому 20–30%, а в роки їх масового розвитку досягають і 50%.
Рослини озимого ріпаку за наявності блішок у кількості 3–5 особин/м2 і теплої (t°>15°С) сонячної погоди обприскують препаратами на основі діючих речовин: циперметрин, дельтаметрин, тіаклоприд, хлорпірифос, фенітротіон, імідаклоприд.
Посіви озимого ріпаку в період утворення розетки за наявності ріпакового пильщика й листоїда (3 екз./м2), капустяних біланів і совки (2 гусениці/м2), хрестоцвітих клопів тощо обприскують згаданими вище інсектицидами та препаратами на основі диметоату.
За появи симптомів борошнистої роси, альтернаріозу, сірої гнилі, фомозу рослини обробляють препаратами з діючими речовинами: пікоксистробін, ципроконазол, піраклостробін, метконазол, металаксил-М, манкоцеб та ін.
У фазі чотирьох-п’яти листків озимий ріпак за наявності інфекції альтернаріозу, циліндроспоріозу, фомозу, склеротиніозу обприскують фунгіцидами з тебуконазолом, пропіконазолом. Таке оздоровлення рослин підвищить їхню стійкість до екстремальних погодних умов. Стримує переростання рослин та поліпшує їхню перезимівлю обробка у фазі п’яти-шести листків культури препаратами на основі діючих речовин: метконазол, дифеноконазол, паклобутразол, тебуконазол та ін.
При застосуванні пестицидів обов’язково слід враховувати рекомендації виробника щодо умов застосування препарату.
До роботи з пестицидами слід допускати тільки осіб, які мають допуски на право здійснення робіт з пестицидами та агрохімікатами.
Під час проведення захисних заходів слід дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 та правил особистої гігієни.