Багато хто з нас не може уявити своє життя без муркотіння кішки чи щирого погляду собаки. Безумовно, піклування про домашніх улюбленців залежить не від статків, а від свідомості людини. Бо четверолапий друг – це не лише позитивні емоції, але й відповідальність.
Наприклад, у Швеції піклування про домашніх тварин чітко регламентоване. Перший візит до ветеринара здійснюється, коли тваринка здорова: щойно їй виповнюється 6 місяців, економні власники поспішають оформити страховку, для отримання якої необхідно надати довідку від ветеринара про стан здоров´я тварини. Страхування – дуже вигідна інвестиція, бо основні витрати на лікування бере на себе страхова компанія. Зауважте, кожен візит до лікаря з метою огляду коштує у Швеції близько 7-10% від середньої заробітньої платні. У разі, якщо тваринка захворіє і знадобиться проходження медичного обстеження, ціна зросте до 50-60%. У випадках, коли необхідне хірургічне втручання, вартість операції може становити від 100% до 300% середнього доходу громадянина Швеції. Тому шведи часто жартують, що народити і виростити дитину набагато дешевше, аніж утримувати домашню тварину. Важливо відмітити, що у Швеції неможливо придбати будь-які ліки для тварин без рецепту. Вийняток – протигельмінтні пігулки та протиблошині ошийники і вітаміни. Всі інші засоби призначаються лише лікарем. Ідея, покладена в основу цієї системи, дуже проста: надати кваліфіковану допомогу із мінімальним ризиком для тварини. Це ілюструє глибинний принцип: звертаючись до спеціаліста, власник тварини не перекладає відповідальність на ветеринара, а навпаки, отримує кваліфіковану допомогу фахівця, на підставі чого і приймає рішення, найкраще в цій ситуації.
Один день із життя «нової шведки»
Шуша – молода кішка, для якої настав час відвідати лікаря, щоб пройти стерелізацію. Нещодавно вона змінила адресу проживання, переїхавши з Херсонщини до Швеції, тому в цій країні похід до лікаря став для неї першим. Клініку вибрали найближчу, керуючись лише принципом зручності.
Напередодні операції власники кішки отримали повідомлення-нагадування, у котрій годині тварина має бути у лікарні. Рівно в зазначений час Шуша прибула на місце. Після короткої реєстрації запропонували зачекати у кімнаті очікування: звичайна кімната із поличкою для кліток-переносок та журналами та книгами про котів.
Через деякий час вийшов лікар-хірург і запросив до оглядової кімнати. Лікар уважно вислухав історію кішки, зважив її, послухав серце, поцікавився її вподобаннями щодо харчування та розваг. Після цього прийняв рішення стосовно наркозу, начепив бірку на тварину і повідомив, коли її можна буде забрати. Після цього Шуша попрямувала до хірургічного відділення, а її власники – на роботу.
На прикінці робочого дня пролунав дзвінок і медсестра повідомила, що Шуша почуває себе добре, вона вже відходить від наркозу і її можна забрати. Хозяєва були дуже стрімкі, тому, коли вони прибули до клініки, їх попросили ще посидіти із кішкою в залі очікування, аби лікарі впевнилися, що тварина почуває себе добре і не має ніяких ускладнень чи побічних реакцій на наркоз. Через хвилин 40 прийшла медична сестра, запросила до оглядової та докладно розповіла, як доглядати за твариною після операції і за яких умов треба звертатися до лікаря у разі підозри на ускладнення, а також повідомила, що електронний рецепт знеболювального вже чекає у аптеці.
Хтось в цій статті побачить пропаганду «західного ситого суспільства». Але відношення один до одного, до самих себе, до тварин не залежить від статків, а лише від особостого вибору. Викидати на вулицю безпорадних котів та собак, або знущатися над тваринами – хіба це гідно людини? «Що посієш, то і пожнеш» – не пусті слова, а підтверджена поколіннями істина. Все в житті повертається. Тому хай до нас повертається лише добро, яке ми даруємо світові!
23.04.2019
Пригоди «наших» за кордоном
Багато хто з нас не може уявити своє життя без муркотіння кішки чи щирого погляду собаки. Безумовно, піклування про домашніх улюбленців залежить не від статків, а від свідомості людини. Бо четверолапий друг – це не лише позитивні емоції, але й відповідальність.
Наприклад, у Швеції піклування про домашніх тварин чітко регламентоване. Перший візит до ветеринара здійснюється, коли тваринка здорова: щойно їй виповнюється 6 місяців, економні власники поспішають оформити страховку, для отримання якої необхідно надати довідку від ветеринара про стан здоров´я тварини. Страхування – дуже вигідна інвестиція, бо основні витрати на лікування бере на себе страхова компанія. Зауважте, кожен візит до лікаря з метою огляду коштує у Швеції близько 7-10% від середньої заробітньої платні. У разі, якщо тваринка захворіє і знадобиться проходження медичного обстеження, ціна зросте до 50-60%. У випадках, коли необхідне хірургічне втручання, вартість операції може становити від 100% до 300% середнього доходу громадянина Швеції. Тому шведи часто жартують, що народити і виростити дитину набагато дешевше, аніж утримувати домашню тварину. Важливо відмітити, що у Швеції неможливо придбати будь-які ліки для тварин без рецепту. Вийняток – протигельмінтні пігулки та протиблошині ошийники і вітаміни. Всі інші засоби призначаються лише лікарем. Ідея, покладена в основу цієї системи, дуже проста: надати кваліфіковану допомогу із мінімальним ризиком для тварини. Це ілюструє глибинний принцип: звертаючись до спеціаліста, власник тварини не перекладає відповідальність на ветеринара, а навпаки, отримує кваліфіковану допомогу фахівця, на підставі чого і приймає рішення, найкраще в цій ситуації.
Один день із життя «нової шведки»
Шуша – молода кішка, для якої настав час відвідати лікаря, щоб пройти стерелізацію. Нещодавно вона змінила адресу проживання, переїхавши з Херсонщини до Швеції, тому в цій країні похід до лікаря став для неї першим. Клініку вибрали найближчу, керуючись лише принципом зручності.
Напередодні операції власники кішки отримали повідомлення-нагадування, у котрій годині тварина має бути у лікарні. Рівно в зазначений час Шуша прибула на місце. Після короткої реєстрації запропонували зачекати у кімнаті очікування: звичайна кімната із поличкою для кліток-переносок та журналами та книгами про котів.
Через деякий час вийшов лікар-хірург і запросив до оглядової кімнати. Лікар уважно вислухав історію кішки, зважив її, послухав серце, поцікавився її вподобаннями щодо харчування та розваг. Після цього прийняв рішення стосовно наркозу, начепив бірку на тварину і повідомив, коли її можна буде забрати. Після цього Шуша попрямувала до хірургічного відділення, а її власники – на роботу.
На прикінці робочого дня пролунав дзвінок і медсестра повідомила, що Шуша почуває себе добре, вона вже відходить від наркозу і її можна забрати. Хозяєва були дуже стрімкі, тому, коли вони прибули до клініки, їх попросили ще посидіти із кішкою в залі очікування, аби лікарі впевнилися, що тварина почуває себе добре і не має ніяких ускладнень чи побічних реакцій на наркоз. Через хвилин 40 прийшла медична сестра, запросила до оглядової та докладно розповіла, як доглядати за твариною після операції і за яких умов треба звертатися до лікаря у разі підозри на ускладнення, а також повідомила, що електронний рецепт знеболювального вже чекає у аптеці.
Хтось в цій статті побачить пропаганду «західного ситого суспільства». Але відношення один до одного, до самих себе, до тварин не залежить від статків, а лише від особостого вибору. Викидати на вулицю безпорадних котів та собак, або знущатися над тваринами – хіба це гідно людини? «Що посієш, то і пожнеш» – не пусті слова, а підтверджена поколіннями істина. Все в житті повертається. Тому хай до нас повертається лише добро, яке ми даруємо світові!