Вушні кліщі – часті супутники бродячих кішок і собак. При контакті з хворою твариною паразит може передаватися і домашним улюбленцям. Тож обов’язково треба знати, як виявити отодектоз у питомця та яку небезпеку може нести це захворювання.
Вушний кліщ у котів та собак – паразитарне захворювання зовнішнього вуха, збудником якого є мікроскопічний паразит, кліщ Otodectes cynotis. Отодектозом найчастіше хворіють кішки, набагато рідше зустрічається у собак, лисиць, тхорів і песців.
Захворювання не має сезонності, в будь-який час року кішки і собаки заражаються при тісному контакті з хворою твариною або з його речами і предметами (сумка-переноска, підстилка, гребінець, іграшки тощо). Якщо в будинку утримається кілька кішок і одній з них поставлено діагноз “вушний кліщ”, то з великою ймовірністю заражені і інші.
В результаті життєдіяльності паразитів у тварини розвивається алергічна реакція на слину і фекалії, тому виникає сильний свербіж. Тварини трясуть головою, намагаються почухати вухо лапою, труться вухами о шорсткі поверхні. Механічне подразнення тваринами вушної раковини призводить до подряпин і саден, в підсумку може розвинутись вторинна інфекція і гнійний отит зовнішнього та середнього вуха. В окремих випадках отодектоз протікає безсимптомно.
Характерною ознакою вушного кліща у собак та котів є наявність нетипового вмісту у вусі. У нормі вушна сірка у тварини блідо-жовтого кольору, з варіаціями до світло-коричневого. Вміст зовнішнього слухового проходу при отодектозі являє собою суху або вологу субстанцію темно-коричневого, аж до чорного кольору.
При своєчасній діагностиці та лікуванні ускладнень не виникає. Якщо ж хвороба запущена, можливий розвиток таких ускладнень, як гнійний отит, гематома вушної раковини або лімфоекстравазат.
Отит розвивається в результаті поширення бактеріальної інфекції і проявляється в гнійному запаленні поверхні шкіри всередині вушної раковини. Комплекс лікування отодектоза, ускладненого отитом, передбачає як знищення збудника (кліща), так і заходи, спрямовані на боротьбу з мікробами – промивання або очищення вуха з антисептичними розчинами (хлоргексидин, диоксидин тощо), терапія антибіотиками широкого спектру дії.
Гематома або лімфоекстравазат вушної раковини, як ускладнення вушного кліща, найчастіше розвивається у кішок. В результаті постійного травмування вуха при спробах його почухати, може лопнути кровоносна або лімфатична судина під шкірою вушної раковини. При пошкодженні кровоносної судини кров виходить під шкіру і утворюється гематома. При пошкодженні лімфатичної судини скупчується лімфоекстравазат.
Лікування в обох випадках швидше за все буде оперативне. При цьому під загальною або місцевою анестезією проводиться розтин шкіри всередині вушної раковини, віддаляється вміст, далі призначається лікування як при гнійних ранах. В результаті лікування вушна раковина втрачає форму і “зменшується”.
Для профілактики захворювання дотримуйтесь наступних правил:
- Захистіть домашнього вихованця від контактів з хворими тваринами;
- Регулярно оглядайте вушні раковини тварини і проводите їх гігієнічну обробку спеціальними лосьйонами;
- Регулярно обробляйте вихованця інсектоакарицидними препаратами, процедуру слід проводить 1 раз в два місяці.
- Підвищуйте імунітет улюбленого питомця за допомогою збалансованого харчування і вітамінів.
04.12.2019
ОТОДЕКТОЗ – Вушні кліщі
Вушні кліщі – часті супутники бродячих кішок і собак. При контакті з хворою твариною паразит може передаватися і домашним улюбленцям. Тож обов’язково треба знати, як виявити отодектоз у питомця та яку небезпеку може нести це захворювання.
Вушний кліщ у котів та собак – паразитарне захворювання зовнішнього вуха, збудником якого є мікроскопічний паразит, кліщ Otodectes cynotis. Отодектозом найчастіше хворіють кішки, набагато рідше зустрічається у собак, лисиць, тхорів і песців.
Захворювання не має сезонності, в будь-який час року кішки і собаки заражаються при тісному контакті з хворою твариною або з його речами і предметами (сумка-переноска, підстилка, гребінець, іграшки тощо). Якщо в будинку утримається кілька кішок і одній з них поставлено діагноз “вушний кліщ”, то з великою ймовірністю заражені і інші.
В результаті життєдіяльності паразитів у тварини розвивається алергічна реакція на слину і фекалії, тому виникає сильний свербіж. Тварини трясуть головою, намагаються почухати вухо лапою, труться вухами о шорсткі поверхні. Механічне подразнення тваринами вушної раковини призводить до подряпин і саден, в підсумку може розвинутись вторинна інфекція і гнійний отит зовнішнього та середнього вуха. В окремих випадках отодектоз протікає безсимптомно.
Характерною ознакою вушного кліща у собак та котів є наявність нетипового вмісту у вусі. У нормі вушна сірка у тварини блідо-жовтого кольору, з варіаціями до світло-коричневого. Вміст зовнішнього слухового проходу при отодектозі являє собою суху або вологу субстанцію темно-коричневого, аж до чорного кольору.
При своєчасній діагностиці та лікуванні ускладнень не виникає. Якщо ж хвороба запущена, можливий розвиток таких ускладнень, як гнійний отит, гематома вушної раковини або лімфоекстравазат.
Отит розвивається в результаті поширення бактеріальної інфекції і проявляється в гнійному запаленні поверхні шкіри всередині вушної раковини. Комплекс лікування отодектоза, ускладненого отитом, передбачає як знищення збудника (кліща), так і заходи, спрямовані на боротьбу з мікробами – промивання або очищення вуха з антисептичними розчинами (хлоргексидин, диоксидин тощо), терапія антибіотиками широкого спектру дії.
Гематома або лімфоекстравазат вушної раковини, як ускладнення вушного кліща, найчастіше розвивається у кішок. В результаті постійного травмування вуха при спробах його почухати, може лопнути кровоносна або лімфатична судина під шкірою вушної раковини. При пошкодженні кровоносної судини кров виходить під шкіру і утворюється гематома. При пошкодженні лімфатичної судини скупчується лімфоекстравазат.
Лікування в обох випадках швидше за все буде оперативне. При цьому під загальною або місцевою анестезією проводиться розтин шкіри всередині вушної раковини, віддаляється вміст, далі призначається лікування як при гнійних ранах. В результаті лікування вушна раковина втрачає форму і “зменшується”.
Для профілактики захворювання дотримуйтесь наступних правил: