Обережно: картопляна міль!

Управління фітосанітарної безпеки застерігає від небезпечного карантинного шкідника – картопляної молі!

Другим хлібом в Україні й сьогодні залишається картопля, але останнім часом спостерігається значне зниження врожайності та якості картоплі.Однією з основних причин низької врожайності картоплі є широке розповсюдження різних хвороб та шкідників. Характер і міра шкідливості їх залежить від природно – кліматичних умов, зони, рівня застосування агротехніки, стійкості сорту, родючості ґрунту, впровадження прогресивних технологій, рівня ведення насінництва, системи захисних прийомів та інших факторів.

Хвороби та шкідники картоплі, якщо з ними не боротись, наносять значну шкоду, тому необхідно знати симптоми проявлення хвороби та основні заходи боротьби з ними.  Крім прямих втрат, є втрати, що зумовлені забороною перевезення продукції із зон зараження  карантинними організмами обмежено поширеними в Україні, серед  яких є картопляна міль. Незважаючи на свою назву вона завдає збитків не тільки картоплярству, оскільки може уражувати  пасльонові культури та тютюн. Особливість її шкодочинності полягає в тому, що ця комаха може уражувати рослини як під час вегетації, так і псувати зібраний урожай у сховищах.

На території  Херсонської області запроваджено карантинний режим по картопляній молі у Голопристанському, Каховському, Новотроїцькому, Скадовському, Великолепетиському, Каланчацькому, Олешківському районах  у м. Нова Каховка, та м. Херсон.

Метелик картопляної молі досить дрібний. Передні крила його сіро-коричневі з жовтими лусочками і коричневими штрихами. Задні — з торочками і втягнутими зовнішніми краями. Яйця овальні, завдовжки до 0,8 мм, білі, жовті або помаранчеві — залежно від стадії розвитку, а вона може тривати від трьох днів до двох тижнів. Гусениці голі, з невеликими щетинками, до сантиметра, сірувато-зеленого або жовтувато-рожевого кольору з поздовжньою смугою на спині. Коричневі лялечки покриті сріблястим коконом.Метелики добре відчувають запах картоплі і відшукують її навіть під укриттям із мішковини. Встигають заселити яйцями бульби, не вивезені з поля, протягом доби.Ознаки ушкодження картопляною міллю:— «мінування» стебел і листя;— вузькі ходи-червоточини під шкіркою і всередині бульб, у м’якоті помідорів і баклажанів; наявність екскрементів гусениць у цих ходах;— відмирання верхівок або стебел вище місця пошкодження;— обплетення листя і стебел павутиною;— суха чи мокра гниль у ходах.

Картопляна міль, на відміну від звичного для нас колорадського жука, шкодить не тільки під час вегетації рослин, але й продовжує свій розвиток в сховищах і льохах, де пошкоджує насіннєву та продовольчу картоплю, закладену на зберігання. Відтак бульби стають непридатними до вживання, насіннєві – втрачають свої посівні якості. За високої щільності зараження під час зберігання може виникнути потреба в проведенні додаткових інсектицидних обробок.

У боротьбі з картопляною міллю у зоні її поширення і в районах можливого поширення необхідно суворо дотримуватися карантинних обмежень та виконувати комплекс організаційно-господарських, агротехнічних та винищувальних заходів, направлених на локалізацію та ліквідацію первинних вогнищ заселення.

Агротехнічні заходи боротьби з картопляною міллю передбачають дотримання сівозмін, недопущення повторних посадок картоплі (а також інших пасльонових) на попередньому місці протягом 3 років. Садити потрібно тільки здорові бульби, глибина їхнього загортання має становити не менше 15 см. Упродовж вегетації необхідно систематично знищувати пасльонові бур’яни, які є резерваторами шкідника. За потреби – зрошення ділянок, його слід проводити переважно дощуванням, яке забезпечує часткову загибель молодих гусениць і водночас не допускає вимивання бульб із землі. Варто регулярно підгортати кущі, щоб бульби нового врожаю перебували під шаром ґрунту не менше 5 см.

Збирати врожай потрібно в стислі терміни на початку пожовтіння бадилля, не допускаючи його висихання. Викопані бульби слід одразу вивезти з поля, не залишаючи на ньому некондиційні й дрібні. Також не можна викидати бульби й плоди, уражені картопляної міллю, на звалища, в лісосмуги та інші місця, позаяк шкідник може перезимувати і в наступному році знову оселитися на полях пасльонових і розширити межі вогнища. Зберігати бульби рекомендовано за темпери 3–5°С. За таких температурних показників у промислових холодильниках протягом 4–5 місяців зберігання гинуть усі стадії розвитку шкідника.

Хімічні заходи. За обробки картоплі інсектицидами максимальна кратність застосування одного і того самого препарату не має перевищувати 2–3 рази. Обприскувати слід одразу після виявлення метеликів шкідника, не чекаючи появи гусениць. Повторні обробки інсектицидами виконують із інтервалом 10–15 діб, а біопрепаратами – 6–8.