Нішеві культури: льон олійний

Льон належить до виду Linum родини Льонових (Linaceae), яка об’єднує близько 200 видів як однорічних, так і багаторічних рослин, що розповсюджені у помірних та субтропічних поясах всіх частин світу.

В Індії, Китаї, Єгипті, країнах Закавказзя його вирощували за 4-5 тис. років до н.е. На території України культура льону відома ще до виникнення Київської Русі.

У насінні льону олійного міститься до 45% олії, яка швидко висихає (йодне число 175-195), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку, тому така олія – найкраща сировина для лакофарбової промисловості і виготовлення натуральної оліфи для високоякісних фарб, які використовують в електротехнічній, авіаційній, автомобільній, ливарній, суднобудівній промисловості.

Олія льону використовується у миловарінні та медицині, для їжі та у харчовій промисловості. Насіння культури також використовують як лікарські засоби.

Льон має велику кормову цінність. В одному кілограмі насіння міститься 1,8 кормових одиниць, а в макусі – 1,2 к.о. Макуха містить 33% білка та близько 9% жиру і за кормовими якостями переважає макуху інших рослин, тому що легко засвоюється тваринами.

Із стебел льону олійного, яким є льон-межеумок (L.u.inter-media), виробляють волокно для грубих тканин, шпагат та іншу потрібну для народного господарства продукцію. Солома, яка містить до 50% целюлози, служить сировиною для виробництва сигаретного паперу, картону. З відходів переробки стебел на волокно – костриці виготовляють будівельні та мебльові плити.

Льон олійний має агротехнічне значення. На відміну від соняшнику, у південних і східних регіонах України він є добрим попередником, особливо для зернових, а також є нейтральною культурою, яка не має спільних хвороб і шкідників (окрім всеїдних шкідників) з більшістю сільськогосподарських культур

За величиною насіння виділено три підвиди льону: дрібнонасінний; середньонасінний; крупнонасінний. В той же час льон об’єднує багато різноманітних форм або підвидів, які рядом морфологічних, біологічних та господарських ознак значно різняться, зокрема виділяють 4 групи різновидностей (типи): довгунець, межеумок, кудряш і сланкий.

Крупнонасінний (середземноморський) підвид. Коробочки й насіння крупні. Маса 1000 насінин – 9,5-13 г. Рослини низькі (до 50 см), одностеблові. Цей підвид відзначається високим вмістом олії та стійкістю проти ураження іржею.

Середньонасінний (проміжний) підвид. Коробочки й насіння середньої величини, маса 1000 насінин – 6,6-8 г.

Таблиця 1

Характеристика типів середньонасінного підвиду льону

Межеумок Кудряш
Рослини одностеблі, середня висота – 45-60 см. За своїм загальним виглядом подібний до рослин євразійського підвиду, але відрізняється від них середнім розміром квіток, коробочок і насіння. Рослини низькі (до 50 см), одностеблі або з дуже слабким кущенням. Ця група різновидностей середньостигла, з високим вмістом олії. Через невелику висоту їх використовують лише для одержання олії.

Дрібнонасінний (євразійський) підвид включає рослини дуже різноманітні за висотою і розгалуженням, прямостоячі, рідко зі сланким кущем. Переважають ярі форми. Квітки, коробочки й насіння дрібні, маса 1000 насінин складає 3-6,5 г. Це найбільш поширений підвид у Європі та Азії. До нього належать групи різновидностей (типи): довгунець, межеумок, кудряш і сланкий.

Таблиця 2

Характеристика типів дрібнонасінного підвиду льону

Довгунець Межеумок Кудряш Льон сланкий
Висота рослин 70-125 см, із довгою технічною частиною стебла. У загущених посівах вони одностеблові з малою кількістю коробочок. Рослини ранньо-стиглі, вирощують виключно на прядиво. Рослини середньої висоти (50-70 см), одностеблові, рідко з двома гілками, що виростають біля основи стебла. Технічна частина стебла коротша, ніж у довгунцю, а облистяність більша. Межеумок характеризується посуховитривалістю, стійкістю проти грибних захворю-вань, його можна використовувати на олію та прядиво. Рослини низькі (20-45 см), у поливних умовах вищі, кущисті, з великою кількістю коробочок. Кущення й кількість коробо-чок залежно від умов вирощування дуже змінюються. У богарних умовах при загущенні можуть бути одностебловими з малою кількістю коробочок. Виро-щують виключно на олію. Рослини багато-стебельні, що дуже густо вкриті листками і стеляться. Виро-щуються на прядиво

У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік станом на 19.08.2019, в наявності є 24 сорти льону олійного (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin, С. 269-270)

Відповідно до Державного реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва на 2019 рік виробниками насіння льону олійного на території України є підприємства Херсонської, Волинської, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Одеської та Сумської областей (https://minagro.gov.ua/ua/file-storage/derzhavnij-reyestr-subyektiv-nasinnictva-ta-rozsadnictva)

Оскільки насіння високої якості є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевірити наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів (https://minagro.gov.ua/ua/file-storage/reyestr-sertifikativ-na-nasinnya-taabo-sadivnij-material)

Якість насіння льону олійного повинна відповідати вимогам ДСТУ 2240-93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови». Відповідно до стандарту  базове насіння культури повинно мати сортову чистоту 99,7%, його мінімальна схожість – 85%, максимальна вологість – 12%