Однією з нових зеленних культур в Україні є індау посівний (Eruca sativa Mill.), або рукола, що до кінця 90-х рр. минулого століття відносилася до бур’янистої рослинності й в масових масштабах культуру не вирощували.
Індау поширений на території країн Середземного моря від Марокко та східної частини Португалії до Йордану та Туреччини. В Римській імперії вона вважалася афродизіаком. Завдяки багатому, гострому смаку, її, в основному, використовують в салатах, а також як овочеву добавку до м’ясних страв і паст. У прибережній Словенії (особливо в Копері) її додають також в сирний чебурек. В Італії часто використовують при приготуванні піци – зазвичай руколу додають в неї незадовго до закінчення приготування або відразу після цього. Використовують культуру також як інгредієнт для песто разом з базиліком (або замінюючи його). На Кавказі їдять молоді пагони і листки, з насіння можна приготувати гірчицю.
В індійській медицині насіння застосовують як протишкірозапальний засіб, а сік – при виразках, веснянках, гематомах, мозолях, поліпах носа. Зокрема, в рецептах «Канону лікарської науки» Абу Алі Ібн Сіна (Х ст. н.е.) індау посівний був досить популярним і включався в 14 рецептів: для порівняння – в стількох же рецептах зустрічалася цибуля ріпчаста
Надземна частина рослини має діуретичну, антибактеріальну, лактогенну дію і поліпшує травлення; на Кавказі використовують протицинготну дію рослини.
В насінні індау міститься ефірна олія, яка виділяється після попередньої ферментації (більше 1%). Головною складовою частиною є гірчичне масло. Насіння містить також 25-34% напіввисихаючої жирної олії, в якому переважає ерукова кислота (20-44%); також присутні лінолева (12-24,9), ліноленова (до 17), олеїнова (до 18%) та інші кислоти, стероїди, тіоглікозіди. У надземній частині рослини – алкалоїди (0,07%), флавоноїди (біологічно активні речовини рослинного походження).
Індау посівний – рослина родини Капустяні, розлога, рідше прямостояча, волосиста (волоски дрібні, спрямовані вниз) рідше – гола. Листки черешкові, за формою ліровидно-перистороздільні або розсічені, із зубчатими частками. Пелюстки спочатку жовтуваті, потім стають майже білі з фіолетовими або коричневими жилками; довжина пелюсток 15-22 мм (максимально до 25 мм). Стручки не розкриваються, овально-продовгуваті або продовгуваті, 2-3 см завдовжки, на коротких потовщених ніжках, з випуклими, зморшкуватими, сильно кільовими стулками і з довгим (5-10 мм) мечоподібним безнасінним носиком. Середня жилка на стулках добре помітна. Насіння світло-буре, сильно стиснуте, овально-округле, розміщується у два ряди; довжина насінини 2-3 мм, ширина 1,5-2 мм. Маса 1000 насінин 2,5 г, кількість насінин в 1 г – 350 штук.
Рослина однорічна, висотою 30-60 см. Фаза сім’ядолей настає на 6-8 добу, технічної стиглості – на 40 добу. Цвіте у травні-липні. В дикому стані як бур’ян може зустрічатися в посівах сільськогосподарських культур, але не суцільно.
Проте під назвою «рукола» можна придбати насіння не одного виду рослин, а двох, що належать до однієї родини Капустяні – індау посівний та дворядник тонколистий.
Найпершою ознакою, за якою можна розрізнити рослини на стадії придбання посівного матеріалу, є розмір насіння: крупніше (довжиною до 2-3 мм) належить індау, дрібніше – дворяднику. По зображенню листків на пакетику (якщо воно відповідає сорту, а не є загальним макетним ескізом для культури) теж можна визначити видову приналежність рослини: у індау листки більш ширші, у дворядника – довгі і вузькі.
Особливістю дворядника є те, що він може відростати після зрізування, давати повторні врожаї зелені; залишений під зиму вже рано навесні він забезпечує вітамінною зеленню з відкритого ґрунту або з-під тимчасового укриття; залишені після зрізання насіннєві пагони рослини можуть сформувати квітконоси і насіння повторно протягом вегетаційного періоду. Смак у дворядника гостріший, ніж у індау. Останнім часом дворядник тонколистий розповсюджується майже повсюди.
У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік станом на 18.12.2019, в наявності є 2 сорти індау посівного – Спаркл (іноземна селекція) й Знахар (вітчизняна селекція) (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin С. 414). Кількість сортів дворядника тонколистого в Переліку налічує 5 видів і всі вони є сортами іноземної селекції (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin С. 415)
Оскільки посадковий матеріал високої якості є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевірити наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості садивного матеріалу обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів (https://minagro.gov.ua/ua/file-storage/reyestr-sertifikativ-na-nasinnya-taabo-sadivnij-material)
Агротехніка вирощування індау посівного близька до вирощування шпинату. Ділянки для вирощування культури вибирають родючі, з рН близьким до нейтрального.
Посів проводиться в ранні строки, одночасно з посівом ранніх зернових культур. На зелень культуру сіють в 2-3 строки з метою забезпечення конвеєрного надходження зеленної продукції. Повторно висівають на зелень восени, починаючи з кінця серпня. Посів в літні строки не практикують, так як рослини швидко переходять у фазу стеблування, навіть без формування повноцінної, характерної для сорту розетки.
Ширина міжрядь при посіві на товарні цілі 30-45 см, а при вирощуванні для одержання насіння – 70 см. Глибина загортання насіння 1,0-1,5 см. Норма висіву насіння 3-5 кг/га.
Поливи проводять в умовах тривалої посухи в фази початку формування розетки і зав’язування насіння. При нестачі вологи ріст листя затримується, рослина швидко зацвітає, а смакові якості погіршуються – листя починає гірчити
Товарну продукцію (зелень) індау збирають вибірково – частіше повністю (у фазі добре розвиненої розетки), іноді зрізають окремі листки. Запізнюватися зі збиранням врожаю не можна – після викидання квітконосів смакові якості їх погіршуються. Рослини виривають з коренями або зрізають на рівні поверхні ґрунту, зв’язують у пучки, або, не зв’язуючи, укладають в ящики.
Використовувати листки індау посівного найкраще відразу, свіжими. Зберігати зірвані листки можна декілька днів в холодильнику, обернувши пучок харчовою плівкою або фольгою.
09.01.2020
Нішеві культури: індау посівний (рукола)
Однією з нових зеленних культур в Україні є індау посівний (Eruca sativa Mill.), або рукола, що до кінця 90-х рр. минулого століття відносилася до бур’янистої рослинності й в масових масштабах культуру не вирощували.
Індау поширений на території країн Середземного моря від Марокко та східної частини Португалії до Йордану та Туреччини. В Римській імперії вона вважалася афродизіаком. Завдяки багатому, гострому смаку, її, в основному, використовують в салатах, а також як овочеву добавку до м’ясних страв і паст. У прибережній Словенії (особливо в Копері) її додають також в сирний чебурек. В Італії часто використовують при приготуванні піци – зазвичай руколу додають в неї незадовго до закінчення приготування або відразу після цього. Використовують культуру також як інгредієнт для песто разом з базиліком (або замінюючи його). На Кавказі їдять молоді пагони і листки, з насіння можна приготувати гірчицю.
В індійській медицині насіння застосовують як протишкірозапальний засіб, а сік – при виразках, веснянках, гематомах, мозолях, поліпах носа. Зокрема, в рецептах «Канону лікарської науки» Абу Алі Ібн Сіна (Х ст. н.е.) індау посівний був досить популярним і включався в 14 рецептів: для порівняння – в стількох же рецептах зустрічалася цибуля ріпчаста
Надземна частина рослини має діуретичну, антибактеріальну, лактогенну дію і поліпшує травлення; на Кавказі використовують протицинготну дію рослини.
В насінні індау міститься ефірна олія, яка виділяється після попередньої ферментації (більше 1%). Головною складовою частиною є гірчичне масло. Насіння містить також 25-34% напіввисихаючої жирної олії, в якому переважає ерукова кислота (20-44%); також присутні лінолева (12-24,9), ліноленова (до 17), олеїнова (до 18%) та інші кислоти, стероїди, тіоглікозіди. У надземній частині рослини – алкалоїди (0,07%), флавоноїди (біологічно активні речовини рослинного походження).
Індау посівний – рослина родини Капустяні, розлога, рідше прямостояча, волосиста (волоски дрібні, спрямовані вниз) рідше – гола. Листки черешкові, за формою ліровидно-перистороздільні або розсічені, із зубчатими частками. Пелюстки спочатку жовтуваті, потім стають майже білі з фіолетовими або коричневими жилками; довжина пелюсток 15-22 мм (максимально до 25 мм). Стручки не розкриваються, овально-продовгуваті або продовгуваті, 2-3 см завдовжки, на коротких потовщених ніжках, з випуклими, зморшкуватими, сильно кільовими стулками і з довгим (5-10 мм) мечоподібним безнасінним носиком. Середня жилка на стулках добре помітна. Насіння світло-буре, сильно стиснуте, овально-округле, розміщується у два ряди; довжина насінини 2-3 мм, ширина 1,5-2 мм. Маса 1000 насінин 2,5 г, кількість насінин в 1 г – 350 штук.
Рослина однорічна, висотою 30-60 см. Фаза сім’ядолей настає на 6-8 добу, технічної стиглості – на 40 добу. Цвіте у травні-липні. В дикому стані як бур’ян може зустрічатися в посівах сільськогосподарських культур, але не суцільно.
Проте під назвою «рукола» можна придбати насіння не одного виду рослин, а двох, що належать до однієї родини Капустяні – індау посівний та дворядник тонколистий.
Найпершою ознакою, за якою можна розрізнити рослини на стадії придбання посівного матеріалу, є розмір насіння: крупніше (довжиною до 2-3 мм) належить індау, дрібніше – дворяднику. По зображенню листків на пакетику (якщо воно відповідає сорту, а не є загальним макетним ескізом для культури) теж можна визначити видову приналежність рослини: у індау листки більш ширші, у дворядника – довгі і вузькі.
Особливістю дворядника є те, що він може відростати після зрізування, давати повторні врожаї зелені; залишений під зиму вже рано навесні він забезпечує вітамінною зеленню з відкритого ґрунту або з-під тимчасового укриття; залишені після зрізання насіннєві пагони рослини можуть сформувати квітконоси і насіння повторно протягом вегетаційного періоду. Смак у дворядника гостріший, ніж у індау. Останнім часом дворядник тонколистий розповсюджується майже повсюди.
У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік станом на 18.12.2019, в наявності є 2 сорти індау посівного – Спаркл (іноземна селекція) й Знахар (вітчизняна селекція) (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin С. 414). Кількість сортів дворядника тонколистого в Переліку налічує 5 видів і всі вони є сортами іноземної селекції (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin С. 415)
Оскільки посадковий матеріал високої якості є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевірити наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості садивного матеріалу обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів (https://minagro.gov.ua/ua/file-storage/reyestr-sertifikativ-na-nasinnya-taabo-sadivnij-material)
Агротехніка вирощування індау посівного близька до вирощування шпинату. Ділянки для вирощування культури вибирають родючі, з рН близьким до нейтрального.
Посів проводиться в ранні строки, одночасно з посівом ранніх зернових культур. На зелень культуру сіють в 2-3 строки з метою забезпечення конвеєрного надходження зеленної продукції. Повторно висівають на зелень восени, починаючи з кінця серпня. Посів в літні строки не практикують, так як рослини швидко переходять у фазу стеблування, навіть без формування повноцінної, характерної для сорту розетки.
Ширина міжрядь при посіві на товарні цілі 30-45 см, а при вирощуванні для одержання насіння – 70 см. Глибина загортання насіння 1,0-1,5 см. Норма висіву насіння 3-5 кг/га.
Поливи проводять в умовах тривалої посухи в фази початку формування розетки і зав’язування насіння. При нестачі вологи ріст листя затримується, рослина швидко зацвітає, а смакові якості погіршуються – листя починає гірчити
Товарну продукцію (зелень) індау збирають вибірково – частіше повністю (у фазі добре розвиненої розетки), іноді зрізають окремі листки. Запізнюватися зі збиранням врожаю не можна – після викидання квітконосів смакові якості їх погіршуються. Рослини виривають з коренями або зрізають на рівні поверхні ґрунту, зв’язують у пучки, або, не зв’язуючи, укладають в ящики.
Використовувати листки індау посівного найкраще відразу, свіжими. Зберігати зірвані листки можна декілька днів в холодильнику, обернувши пучок харчовою плівкою або фольгою.