Нішеві культури: часник

Часник – одна з найдавніших трав’янистих овочевих рослин у світі. Перші відомості про його використання відносяться до часів Стародавнього Єгипту, оскільки під час будівництва пірамід часник вживали для підвищення працездатності та як профілактичний засіб.

Згідно з дослідженнями науковців, часник на територію Київської Русі, де його використовували не лише у їжі, а і як лікарську рослину, міг потрапити двома шляхами: зі Сходу або з півдня через Візантію.

Поживна цінність культури полягає у високому вмісті білку, вуглеводів, вітамінів, мінеральних елементів. У часнику також знаходяться фітонциди та ефірні олії, що надають їжі своєрідного смаку та запаху, а також бактерицидних властивостей.

За енергетичною цінністю часник прирівнюють до зернових рослин. У порівнянні з іншими овочами він має найвищі показники, які складають 111-133/465/557 ккал/кДж на 100 г сирої речовини.

Цибулини часнику широко використовують у кулінарії, ковбасному виробництві, консервній, переробній промисловості, медицині, ветеринарії, сільському господарстві.

На світовому ринку часнику традиційно домінує Азіатсько-Тихоокеанський регіон, особливо Китай, на долю якого припадає понад 70% світового виробництва цієї культури. Згідно з даними Державної служби статистики України, в 2019 році посівні площі часнику становили 24,1 тис. га, зокрема у Херсонській області – 1 тис. га.

Часник (Allium sativum) – це однорічна та багаторічна рослина родини Цибулеві, що розмножується вегетативно. Більшість сортів прийнято ділити на групи залежно від часу посадки, особливостей вегетації і характеристик кінцевого продукту, проте існують:

-нестрілкуючі сорти, серед яких є ярі та озимі форми. Розмноження відбувається лише зубками. Сорти мають більш дрібні цибулини, часто неправильної форми, що знижує їх товарний вигляд, але для тривалого зберігання перевагу слід віддавати саме цим формам, як сортам з великою лежкістю та з більш тривалим періодом спокою;

-стрілкуючі – тільки озимі форми. Стрілкуючі сорти розмножують зубками та повітряними цибулинами. Такі форми часнику мають більшу врожайність, а також крупні зубки з кращим товарним виглядом.

У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік станом на 19.08.2019, в наявності є 18 сортів часнику, із них 16 – вітчизняної селекції (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin С. 410-411).

Оскільки садивний матеріал високої якості є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевірити наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості садивного матеріалу обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів.

Відповідно до Державного реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва на 2019 рік, садивний матеріал часнику вирощують у Волинський, Запорізькій, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях. (https://minagro.gov.ua/ua/file-storage/derzhavnij-reyestr-subyektiv-nasinnictva-ta-rozsadnictva)

Якість садивного матеріалу часнику повинна відповідати вимогам ДСТУ 8033:2015 Часник насіннєвий. Сортові та посівні якості. Технічні умови.

Дана інформація має рекомендаційний характер.

У разі виникнення запитань, звертайтеся до Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за адресою: м. Херсон, вул. Старообрядницька, 34, тел. (0552) 26-36-13.