Незаразні хвороби овець на які слід звертати увагу в осінньо-зимовий період

Незаразні хвороби здебільшого виникають через порушення технології годівлі, утримання та догляду за вівцями відповідно до їх віку, статі, породи. До незаразних захворювань належать зокрема і хвороби органів дихання.

Особливо вразливим до них є молодняк. Тому для запобігання виникненню таких хвороб слід усувати першопричини: протяги, вологість, загазованість приміщень (де ягнята утримуються в перші дні життя). Під час профілактики цих захворювань є важливою добра годівля та наявність у раціоні преміксів з вітамінами й мінеральними речовинами.

Добре проводити вітамінізацію всього маточного поголів’я у другій половині суягності.

Працівникам вівчарень слід пам’ятати про можливість зникнення запалення легенів у дорослих овець при несвоєчасній стрижці, що викликає перегрів організму вівці.

Хвороба розвивається досить швидко і може загостритись у холодну пору року, і це призводить до загибелі овець нормальної вгодованості.

Так звана «ковильна» хвороба також почасти уражає саме органи дихання.

Причиною її виникнення є випасання овець у степовій зоні, де серед рослинності переважає ковила. Насіння цієї трави проникає у шкіру або слизову оболонку дихальних шляхів і просувається вглиб тіла.

Також до значних збитків через ураження дихальної системи може призвести і тривале випасання отари у посушливих місцях, де рух тварин спричиняє куряву, через яку в організм потрапляють хвороботворні мікроорганізми, яйця глистів, тощо.

З-поміж незаразних хвороб органів травлення у дорослих тварин почасти виявляють тимпанію – переповнення передшлунків газами із затримкою їх виходу.

Ця хвороба може набути масовості у короткий проміжок часу. Відтак, щоб запобігти її виникненню, слід:

 – уникати випасання голодних овець на сіяних соковитих травах (люцерна, конюшина);

– не виганяти голодних тварин на пасовище із соковитим росяним травостоєм, або відразу ж після дощу;

– перед згодовуванням чи випасанням на соковитих травах овець попередньо підгодовують сіном;

– злежану на купі та підігріту скошену траву згодовувати лише попередньо змішавши із сіном чи солом’яною січкою;

– не поїти непроточною водою, або відразу ж після поїдання соковитих кормів; – за будь-яких обставин не годувати тварин гнилим, пліснявим чи мерзлим кормом.