Раніше в Україні практично не було пластикової упаковки, продукти харчування продавалися в паперовій обгортці, залізних бляшанках або скляних пляшках. Упаковки з паперу досить швидко розкладалися у довкіллі, вся інша тара здавалася у пункти прийому вторсировини. Побутове сміття у сільській місцевості було, переважно, рештками продуктів власного виробництва, отже – взагалі не мало упаковки. В останні десятиліття ситуація радикально змінилась. Майже всі продукти купуються і більшість із них мають кілька шарів пакування, виготовлених із синтетичних полімерних матеріалів.
Зміна умов споживання призвела до небаченого зростання кількості побутового сміття, а це, в свою чергу, до появи десятків тисяч несанкціонованих звалищ. Не маючи куди подіти відходи, люди скидають їх до посадок, ярів, балок.
Звалища – це ділянки землі, на яких безконтрольно зберігаються побутові, а іноді й будівельні та інші відходи. Часто для зменшення об’єму відходів звалища підпалюють. Такий підхід є неприпустимим, оскільки звалища є серйозним джерелом забруднення і повітряного, і водного середовища. Жоден із таких самовільно створених пунктів скидання відходів не обладнаний відповідним чином, продукти гниття і розпаду потрапляють через ґрунт у ґрунтові води, які, переважно, є джерелом водопостачання. Температура гниття подекуди настільки висока, що часто легко призводить до їх займання, до того ж у повітря викидається неймовірна кількість шкідливих речовин. Достатньо зазначити, що при тлінні поліетиленового пакету, у повітря виділяється понад 70 різних хімічних сполук. Крім того, такі звалища сміття є середовищем для розмноження комах та гризунів, які є збудниками та переносниками різних інфекційних захворювань, таких як лептоспіроз, енцефаліт, чума тощо.
Місце, яке призначене для захоронення відходів, називається полігоном. Часто його плутають зі сміттєзвалищем. Відмінність полягає в тому, що полігони є інженерними спеціалізованими спорудами для захоронення твердих побутових відходів та проектуються відповідно до вимог ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування». Полігони повинні запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище та відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам, тобто бути оснащеними системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату. Сміттєзвалища, на відміну від полігонів, не обладнані вище перерахованими системами та не забезпечують запобігання негативного впливу відходів на довкілля.
Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, на території міст, населених пунктів та в інших місцях, що може створювати небезпеку для здоров’я людей та навколишнього середовища.
Викидання сміття у місцях, спеціально не пристосованих для цієї мети, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, у ст. 42 ЗУ «Про відходи» зазначено, що: «особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що прямо чи опосередковано може вплинути на здоров’я людини або може призвести до забруднення навколишнього середовища та економічних збитків».
Зазвичай, особи, що викидають відходи на несанкціоновані сміттєзвалища, невідомі. У такому разі, відповідальність за безпечне поводження з відходами та ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ на своїй території покладається на органи місцевого самоврядування. Крім того, до повноважень місцевих державних адміністрацій також належить забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, у разі, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту.
Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов’язані терміново повідомити про це місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Такі відходи повинні братися на облік.
Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути:
-Результати інспекційних перевірок територіальних підрозділів Держпродспоживслужби України та Державної екологічної інспекції України.
-Повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи.
-Звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації.
У разі отримання такого звернення, обласні держадміністрації та органи місцевого самоврядування зобов’язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для здоров’я людини і навколишнього середовища та вжити заходів для визначення власників відходів. У разі потреби до цього можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти.
Суб’єкти господарських відносин не зацікавлені в укладанні договорів про вивезення відходів, адже це потребує додаткових витрат, що, в свою чергу, є причиною появи численних сміттєзвалищ.
Оскільки власника безхазяйних відходів встановити практично неможливо, весь тягар захоронення таких відходів покладається на органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації.
Стихійні сміттєзвалища це не тільки потворне явище, а й джерело негативного впливу на довкілля, від стану якого, врешті-решт, залежить і здоров’я кожного з нас.
12.11.2018
Небезпека стихійних звалищ
Раніше в Україні практично не було пластикової упаковки, продукти харчування продавалися в паперовій обгортці, залізних бляшанках або скляних пляшках. Упаковки з паперу досить швидко розкладалися у довкіллі, вся інша тара здавалася у пункти прийому вторсировини. Побутове сміття у сільській місцевості було, переважно, рештками продуктів власного виробництва, отже – взагалі не мало упаковки. В останні десятиліття ситуація радикально змінилась. Майже всі продукти купуються і більшість із них мають кілька шарів пакування, виготовлених із синтетичних полімерних матеріалів.
Зміна умов споживання призвела до небаченого зростання кількості побутового сміття, а це, в свою чергу, до появи десятків тисяч несанкціонованих звалищ. Не маючи куди подіти відходи, люди скидають їх до посадок, ярів, балок.
Звалища – це ділянки землі, на яких безконтрольно зберігаються побутові, а іноді й будівельні та інші відходи. Часто для зменшення об’єму відходів звалища підпалюють. Такий підхід є неприпустимим, оскільки звалища є серйозним джерелом забруднення і повітряного, і водного середовища. Жоден із таких самовільно створених пунктів скидання відходів не обладнаний відповідним чином, продукти гниття і розпаду потрапляють через ґрунт у ґрунтові води, які, переважно, є джерелом водопостачання. Температура гниття подекуди настільки висока, що часто легко призводить до їх займання, до того ж у повітря викидається неймовірна кількість шкідливих речовин. Достатньо зазначити, що при тлінні поліетиленового пакету, у повітря виділяється понад 70 різних хімічних сполук. Крім того, такі звалища сміття є середовищем для розмноження комах та гризунів, які є збудниками та переносниками різних інфекційних захворювань, таких як лептоспіроз, енцефаліт, чума тощо.
Місце, яке призначене для захоронення відходів, називається полігоном. Часто його плутають зі сміттєзвалищем. Відмінність полягає в тому, що полігони є інженерними спеціалізованими спорудами для захоронення твердих побутових відходів та проектуються відповідно до вимог ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування». Полігони повинні запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище та відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам, тобто бути оснащеними системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату. Сміттєзвалища, на відміну від полігонів, не обладнані вище перерахованими системами та не забезпечують запобігання негативного впливу відходів на довкілля.
Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, на території міст, населених пунктів та в інших місцях, що може створювати небезпеку для здоров’я людей та навколишнього середовища.
Викидання сміття у місцях, спеціально не пристосованих для цієї мети, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, у ст. 42 ЗУ «Про відходи» зазначено, що: «особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що прямо чи опосередковано може вплинути на здоров’я людини або може призвести до забруднення навколишнього середовища та економічних збитків».
Зазвичай, особи, що викидають відходи на несанкціоновані сміттєзвалища, невідомі. У такому разі, відповідальність за безпечне поводження з відходами та ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ на своїй території покладається на органи місцевого самоврядування. Крім того, до повноважень місцевих державних адміністрацій також належить забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, у разі, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту.
Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов’язані терміново повідомити про це місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Такі відходи повинні братися на облік.
Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути:
-Результати інспекційних перевірок територіальних підрозділів Держпродспоживслужби України та Державної екологічної інспекції України.
-Повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи.
-Звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації.
У разі отримання такого звернення, обласні держадміністрації та органи місцевого самоврядування зобов’язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для здоров’я людини і навколишнього середовища та вжити заходів для визначення власників відходів. У разі потреби до цього можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти.
Суб’єкти господарських відносин не зацікавлені в укладанні договорів про вивезення відходів, адже це потребує додаткових витрат, що, в свою чергу, є причиною появи численних сміттєзвалищ.
Оскільки власника безхазяйних відходів встановити практично неможливо, весь тягар захоронення таких відходів покладається на органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації.
Стихійні сміттєзвалища це не тільки потворне явище, а й джерело негативного впливу на довкілля, від стану якого, врешті-решт, залежить і здоров’я кожного з нас.