НАГАДУЄМО ПРО ТРИХІНЕЛЬОЗ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКУ

Трихінельоз – це гельмінтозна хвороба людей тварин і з гострим чи хронічним перебігом вираженого алергічного характеру.

Збудником цієї хвороби являються дрібні тонкі гельмінти довжиною від 1,2 до 1,6 міліметрів. Інвазійні личинки завдовжки від 0,65 до 0,85 міліметрів, завширшки від 0,01 до 0,04 міліметрів. Локалізуються в м’язових волокнах у вигляді тугої спіралі в три с половиною оберти.

Статевозрілі гельмінти паразитують у кишківику людей і тварин.

Основним джерелом зараження трихінельозом для людини є м’ясо домашніх свиней, а також м’ясо диких кабанів, ведмедів, єнотів, а також трихінели можна виявити у всіх диких м’ясоїдних тварин.

Люди мають дуже велику сприйнятливість до зараження трихінельозом та можуть захворіти при споживані недостатньо обробленого м’яса свиней та продуктів із нього (бекон, корейка, грудинка, ковбаса тощо) уражених личинками трихінел і кількість спожитого має не велике значення.

З моменту зараження людини до перших ознак хвороби може пройти від 5 до 30 днів.

Найхарактернішими клінічними проявами трихінельозу  у людини є: гарячка (2-3 тижні, іноді до 3 місяців) переважно ремітуючого типу, набряки повік і обличчя (з’являються у перші дня хвороби, пізніше приєднується одутлість обличчя і кон’юнктивіт). У деяких хворих спостерігаються набряки ніг, рук, попереку, які тримаються 5-8 діб, іноді до 2-3 тижнів. Біль у м’язах у більшості хворих з’являється через 1-3 дні від початку хвороби і пізніше, вона виникає в очних, жувальних, литкових м’язах, а також в м’язах попереку і плечового поясу.  У частини хворих при пальпації двоголового м’яза плеча можна виявити дрібні болючі    ущільнення (вузлики), які очевидно утворюються в наслідок запальної реакції м’язової тканини і судин на проникнення личинок. 

Пізніше настає сильна інтоксикація організму. При тяжкому перебігу хвороби людина може залишитися інвалідом на завжди, або навіть вмерти.

Дорослі трихінели паразитують у кишечнику, переважно у дванадцятипалій кишці.

Збудник трихінельозу постійно циркулює в дикій фауні і вплинути на нього там фактично неможливо, щоб якнайбільше зменшити можливість передачі його від диких носіїв до домашніх тварин особливо свиней власникам необхідно не годувати їх відходами забою та постійно проводити боротьбу з мишевидними гризунами.

Якщо при лабораторному дослідженні м’яса домашніх тварин виявлено збудник трихінельозу, така туша разом з  субпродуктами, ногами та головою підлягає утилізації.

У тварин хвороба клінічно не проявляється, візуально чи за поведінкою розрізнити хвору і здорову тварину практично неможливо.

Трихінельоз можна виявити лише при лабораторному обстеженні м’яса забитої тварини.