Лейкоз великої рогатої худоби: небезпека для власників корів та споживачів молочної продукції

У Новотроїцькому районі 42 населені пункти, в яких селяни утримують ВРХ. Наприкінці дев’яностих захворювання лейкоз ВРХ реєструвалось майже у кожному населеному пункті району. На теперішній час завдяки копіткій праці ветеринарних фахівців району  переважна більшість населених пунктів вільні від лейкозу взагалі, але є деякі села, де ще зустрічаються поодинокі виявлення, але пильність втрачати ніяк не можна. Особливо покупцям молокопродуктів треба пам’ятати, що власникам корів у яких виявили лейкоз забороняють реалізацію молока на молокопереробні підприємства та ринку району і вони намагаються реалізувати його на стихійних ринках.

Лейкоз ВРХ – це  хронічна інфекційна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується порушенням процесу дозрівання клітинних елементів крові, злоякісним розростанням кровотворної та лімфоїдної тканин, утворенням у різних органах пухлин.

 Хвороба має три  стадії розвитку:

– інкубаційну, коли тварина вже заражена збудником, але антитіла ще не виявляються;

– продромальну – з моменту виявлення позитивної на лейкоз серологічної реакції;

– повного розвитку – після проявлення гематологічних і клінічних ознак хвороби.

Лікування та специфічна профілактика на даному етапі економічно невигідні.

Збудник  захворювання – онкогенний РНК вірус, який паразитує у лейкоцитах, та фактори, що сприяють його патогенній дії: спадковість та імунологічна недостатність організму, дія несприятливих зовнішніх факторів.

Вірус лейкозу великої рогатої худоби має спорідненість з вірусом лейкозу людини. Він, як і вірус СНІДу, блокує імунну систему людини.

Джерелами інфекції є тварини, заражені вірусом лейкозу великої рогатої худоби, на всіх стадіях розвитку лейкозного процесу.

Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров’ю, молозивом, молоком, навколоплідними рідинами, іншими секретами і екскретами, які містять лейкоцити. Місце локалізації вірусу лейкозу в організмі – лімфоцити. Лікування не розроблено. Імунітет не вивчений.

Причинами  захворювання на лейкоз у худоби є:

– перетримання з року в рік та випасання в здоровому стаді лейкозних тварин в приватних господарствах селян;

– безвідповідальне ставлення до свого власного здоров’я та своїх тварин у зв’язку з тим, що деякі власники щорічно ухиляються від досліджень своїх корів на лейкоз та інших хвороб, а хворих тварин під будь яким приводом намагаються залишити у власному господарстві.

З метою оздоровлення великої рогатої худоби проводяться дослідження тварин весною перед вигоном на пасовище та восени  перед постановкою тварин на зимово-стійловий період .

Це дає можливість виявити в  стаді хворих на лейкоз тварин та ізолювати їх від здорових; поетапно оздоровити , дбаючи про безпеку та здоров’я людей.

Отже, основними заходами ефективного забезпечення благополуччя щодо лейкозу є:

– своєчасна діагностика хвороби (особливо нових тварин, яких закупляють);

– чітке знання епізоотичної ситуації щодо лейкозу в кожній череді;

– негайна заміна інфікованих вірусом лейкозу тварин на здорових;

– проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;

– дотримання асептики і антисептики (використання одноразових шприців) під час масових обробок тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);

– проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин та ізоляція вірусоносіїв.