Лейкоз корів. Чим небезпечна ця хвороба та що про неї варто знати

Ветеринарними фахівцями Генічеського району Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області проводиться весняна диспансеризація великої рогатої худоби. Окрім проведення всіх необхідних діагностично-профілактичних заходів, ветеринарні спеціалісти ведуть роз’яснювально-навчальну роботу з власниками тварин про небезпечні хвороби ВРХ та необхідність проведення досліджень.

Так, однією з небезпечних хвороб великої рогатої худоби є лейкоз.

Лейкоз великої рогатої худоби (ВРХ)хронічна інфекційна хвороба, що характеризується злоякісним ростом кровотворної тканини, порушенням дозрівання кровотворних клітин, інфільтрацією органів цими клітинами і утворенням пухлин.

Існує чотири форми лейкозу: три з них – спорадичні і не є контагіозними. Четверта форма (ензоотичний лейкоз) – злоякісна лімфома, причиною якої є інфікування вірусом лейкемії ВРХ, який локалізується в клітинах крові, де не може бути нейтралізований антитілами.

Провірусна ДНК, що синтезується з матриці вірусної РНК, постійно включається в клітинний геном інфікованого господаря. Таким чином заражені тварини залишаються інфікованими назавжди.

Перша стадія лейкозу – інфекційна – проходить без видимих клінічних симптомів, із збереженням продуктивності та відтворювальної функції.  Діагностика захворювання проводиться серологічними методами досліджень (РІД та ІФА).

Друга – патологічна стадія – протікає з гематологічними змінами в периферійній крові. Обидві ці стадії діагностуються з великою вірогідністю. Помітні клінічні ознаки і пухлинні зміни у внутрішніх органах, порушення функціонального стану тих чи інших систем організму, репродуктивної функції, втрата продуктивності наступають на кінцевій стадії захворювання.

Джерелом збудника хвороби є інфіковані вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях процесу.

Фактори передачі вірусу – кров, молоко та інші матеріали, що містять лімфоїдні клітини, заражені вірусом лейкозу.

Поширенню лейкозу серед сприйнятливого поголів’я сприяють:

– спільне утримання здорових і заражених тварин.

– спільний випас здорових і заражених тварин.

– випоювання телятам молозива і молока від хворих корів.

– використання для осіменіння сперми заражених лейкозом биків.

– недотримання правил асептики та антисептики при ветеринарно-зоотехнічних заходах (взяття крові, вакцинація, ректальні дослідження тощо).

Хворі корови стають більш сприйнятливими до інших інфекційних і незаразних захворювань. При цьому збільшується неплідність, знижується % народжуваності та спостерігаються аборти. Телята від таких корів частіше страждають розладами травлення і хворобами органів дихання. Лікування тварин, хворих на лейкоз, не проводять. Їх піддають вимушеному забою.

Діагноз встановлюють на основі епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних, гематологічних і серологічних досліджень.

Основним методом прижиттєвої діагностики сьогодні в усьому світі є серологічний, тобто виявлення антитіл в сироватці крові тварин.

Пам’ятайте, що лейкоз – це не просто вірусна інфекція, а небезпечне захворювання. Слідкуйте за станом здоров’я своєї худоби, аби вчасно діагностувати хворобу.