Еймеріоз та ізоспороз свиней

Гострі, підгострі чи хронічні хвороби поросят з 2-тижневого до 6-місячного віку, що характеризуються діареєю, прогресуючим схудненням, високою летальністю хворих тварин.

Хвороба досить поширена. Ураженість поросят паразитами становить від 30 до 100 %. Джерелом інвазії є хворі тварини та кокцидіоносії. Резервуаром збудників є вигульні майданчики, станки, корми, підстилка. Поросята можуть заражатися з перших днів життя від свиноматок (носіїв збудників) через забруднене фекаліями вим’я. Найсприйнятливіші тварини 2 – 4-місячного віку в разі різкого переходу від одного типу годівлі до іншого, незбалансованого раціону. Виникненню хвороби сприяє скупчене утримання свиней, антисанітарний стан свинарників.

У період інтенсивного розмноження ендогенних стадій руйнується велика кількість епітеліальних клітин слизової оболонки кишок, що призводить до десквамації епітелію. Через оголені ділянки проникають бактерії, віруси, токсичні речовини. Порушується функція кишок, розвивається діарея. Це спричинює дегідратацію, інтоксикацію організму, порушення водно-мінерального та інших обмінів організму, внаслідок чого поросята часто гинуть. Свині, які перехворіли на кокцидіози, залишаються носіями збудників, що зумовлює їх несприйнятливість до повторного зараження.

Інкубаційний період триває 6 – 12 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний.

З гострої форми у поросят відмічають зниження апетиту, пригнічення, залежування, температура тіла незначно підвищена. Спостерігається профузний пронос, фекалії з домішками слизу та крові. Це спричинює зневоднення, виснаження поросят і призводить до їх загибелі.

Підгострий та хронічний  перебіг відмічають у молодняку старших вікових груп та у дорослих свиней. Апетит у них знижений, фекалії рідкі.Тварини малорухливі, худнуть, відстають у рості та розвитку.

Діагностика. Під час установлення діагнозу враховують клінічні ознаки хвороби, епізоотологічні дані, патологоанатомічні зміни, однак вирішальне  значення в його підтвердженні має виявлення ооцист у пробах фекалій хворих тварин, які досліджують за методами Фюллеборна чи Дарлінга. Беруть до уваги інтенсивність інвазії. Наявність у полі зору мікроскопа лише окремих ооцист свідчить про субклінічний перебіг хвороби або паразитоносійство.

Еймеріоз та ізоспороз диференціюють від балантидіозу, амебозу, бореліозу,гельмінтозів, вірусних кишкових інфекцій.

 З лікувальною метою застосовують такі препарати: сульфадиметоксин, сульфапіридазин — 75 – 100 мг/кг двічі на день; бровасептол — 0,1 г/кг. Ефективні також препарати на основі ампроліуму (бровітакокцид) із розрахунку 20 – 50 мг/кг, саліноміцин натрію (кокцисан, сакокс) у дозі 5 мг/кг корму, тольтразурилу (байкокс). Усі препарати застосовують щодня впродовж 5 – 7 днів.

Хворих поросят по можливості ізолюють, створюють належні санітарногігієнічні умови утримання і забезпечують повноцінним раціоном. Призначають молочнокислі продукти.

З метою профілактики кокцидіозів створюють санітарно-гігієнічні умови утримання та забезпечують повноцінним збалансованим раціоном свиней усіх вікових груп. Приміщення та вигульні майданчики очищають від гною і дезінвазують гарячим 3 – 4%-м розчином їд- кого натру, 5%-ю емульсією дезонолу, 3%-м розчином глутарового альдегіду.