Доглядаємо за ягідниками восени

Останніми роками у нашому регіоні все більше вирощується ягідних культур. Причому, вирощена місцева продукція продається не тільки на Херсонщині та Україні, а й дуже багато іноземців ласують нашою продукцією. Відомо, що ягідники – це культури, які найшвидше за інших починають плодоносити, однак мають найкоротший життєвий цикл. Отже, кожен господар зацікавлений у подовженні життя рослин та отриманні якісних та щедрих врожаїв.

Фахівці спеціалізованих господарств, які займаються інтенсивним землеробством та мають у своєму штаті агронома-садовода, зазвичай розподіляють агротехнічні заходи у часі протягом усього вегетаційного періоду. А от садоводи-аматори більшість робіт залишають на осінь та весну, коли ягідники вже відпочивають або ледь-ледь повертаються до активного життя.

Взагалі, всі дії садівника можна звести до виконання таких операцій:

Розпушування ґрунту.
Полив.
Підживлення, тобто внесення добрив.
Обприскування, тобто боротьба зі шкідливими організмами.
Утеплення – підгортання, мульчування або створення міні парників.
Обрізка – санітарна, або формування.

За формою усі операції, крім обрізки, схожі. Ягідники відносяться до одного класу садових рослин, тому вимагають від землероба схожих дій. Розпушування і підживлення виконуються за одними й тими ж правилами.

Розпушування, як правило, здійснюють водночас з підживленням:

рівномірно розкидають по ґрунту органіку або мінералку;
перекопують землю з одночасним видаленням бур’янів;
плантацію добре поливають.

При перекопуванні стежать за тим, щоб не порушити підземну частину – у ягідників коріння поверхневе, залягає неглибоко. Роботу краще виконувати вилами. Якщо ви змушені рихлити лопатою, лезо слід ставити впродовж осі стебла.

Підживлення слід виконувати з урахуванням родючості ґрунтів. У Степових районах використовують норму – 0,8 ц перегною або прілого компосту на 1 сотку землі. Курячого посліду витрачається у 10 разів менше. Усі ягідники позитивно реагують на золу, її норма становить 15 кг на 100 кв. м. Мінеральні добрива вносять у кількостях:

фосфорних сполук – 1 кг;
калійних – 0,4 кг;
азотних – 0,5 кг.

Слід враховувати, що найбільш ефективними підгодівлями є змішані: для їх приготування використовують речовини у половинних кількостях. Нагадуємо, що підживлення слід проводити незадовго до заморозків, щоб завадити активному зростанню рослин перед приходом зими.

Догляд за суницею, яку прозвали полуницею

Суниця дає перший урожай вже наступного року після посадки. Рослини, що відплодоносили, восени слід ретельно оглянути, хворі і слабкі – викопати та знищити. Врожайність культури залежить від щільності посадки, тому місця, що звільнилися, потрібно заповнити новими кущами. Цій захід у садівників визначають як «відремонтувати».

Листя восени ні в якому разі не можна обрізати: цю операцію залишають на літо, після збирання врожаю. Пам’ятайте, суниця здатна давати високі врожаї протягом лише 4-х років, тому нові рослини допоможуть вам підтримувати плантацію в активному стані.

Посаджена навіть зараз суниця добре вкорінюється. Гарно діє на ріст нового листя і коренів обкладання кущів перепрілим гноєм. Якщо його немає, підійде перегній, компост або торф. Тільки будьте уважні: якщо засипле випадково сердечко – кущ загине.

Не пізно обкладання суниці гноєм зробити і глибокої осені. Коренева система у неї дуже поверхнева і така «ароматна ковдра» кущам тільки на користь. Навесні вони віддячать за труди високим урожаєм (а от весною гній для суниці протипоказано).

Пам`ятайте ще й те, що суниця чуйна на розпушування ґрунту. Навіть якщо кірка простоїть 10-15 днів – вже урожай буде на 30-40% нижче! А що говорити про ті грядки, де ґрунт розпушують тільки восени або навесні?

І не забудьте плантацією розкидати зрізані з дерев гілки. Снігозатримання теж підвищує врожайність суниці. Ті, хто не довіряє погоді, вкривають рослини павутинкою лутрасила або очеретяними матами.

Догляд за малиною

Малина формує ягоди на торішніх стеблах. У першому сезоні пагони мають ніжну, майже трав’янисту фактуру, у цей час вони стають товщі та ростуть вгору. Наступного року на них з’являються бокові гілочки та ягідні грона. Згодом стовбури малини набувають сіро-бурого, а потім коричневого забарвлення. Ці стебла слід зрізати. Професіонали видаляють і вкорочують різні частини стебел у березні, травні, червні та липні. Любителі ж вважають, що слід зробити все зараз і найкращий термін для цього – жовтень, а у нашому регіоні й листопад.

Стебла малини, які віддали плоди, вирізають під корінь. Пагони легко упізнати: це жорсткі, задеревілі червоно-коричневі лози з гілочками. Зелену поросль проріджують, при цьому:

тонкі і низькі паростки видаляють;
здорові, але потужні рослини акуратно викопують та пересаджують на іншу ділянку.

Між рослинами, що залишилися, відстань має становити, приблизно, 0,4 м.

Догляд за смородиною та аґрусом

Аґрус, смородина і йошта найліпше ростуть при доступі повітря, а тому ґрунт розпушують кожні 2-3 тижні, вносячи під розпушування трохи (1сірниковий коробок на кущ) діаммофоски. Після листопада розкидають перегній або гній і акуратно перекопують грунт вилами, щоб закрити опале листя і добрива. Обрізка для чагарників ще більш важлива, ніж для саду. Без обрізки кущі погано формуються і, як наслідок, ягоди дрібніють і стають не такими цукристими. Смородину обрізати найпростіше – виріжте всі чорні пагони, залишивши коричневі (молодші 4 років), а також прорідіть однорічні, залишивши 2-4 найсильніших і здорових. Слабкі, хворі, сухі та напівсухі вирізують зовсім або вкорочують, щоб викликати приріст. Якщо в кущі мало пагонів, то 1-2 вкорочують, залишаючи на них по 3-4 нижні бруньки. Обрізка аґрусу і йошти мало відрізняється від обрізки смородини. Просто у них треба вирізати пагони, що впали на землю і можна більш терпимо ставитися до гілок, старших за чотири роки. Пік плодоношення пагонів цих культур більш розтягнутий і триває до п`яти-шести років, а при гарному догляді й до семи. Чагарники теж корисно обкладати перегноєм. Це поліпшить ґрунт і збереже коріння від вимерзання. Усі смородини – чорна, червона та біла – починають віддавати врожай на 3-й рік. Ягоди формуються на однорічних пагонах, які ростуть з дворічних або трирічних стебел. Гілка плодоносить три роки, а потім вмирає. Кущ утримує 10-15 таких гілок. Кожного року, починаючи з 6-го, слід видаляти гілки, які завершили плодоношення. Садовод, який використовує цю технологію, здатен контролювати та нормувати врожай. Він запобігає появі дрібних, прісних, а то і кислих ягід, які, зазвичай, формують переобтяжені кущі.Запорука перезимівлі рослин – достатнє зволоження ґрунту, рослини слід рясно полити, щоб зарядити їх вологою та забезпечити стебла і коріння достатньою кількістю поживних речовин.