Уявіть собі життя без яблук, груш, помідорів, перців, кавунів, горіхів…
Під загрозою майже третина продуктів, бо зникають їхні головні запилювачі – бджоли. Вчені кажуть: якщо такими темпами піде й далі, то вже за 35 років цих божих створінь може не стати зовсім.
Останніми часом навіть досвідченим бджолярам непросто зберегти колонії здорових медоносних комах. Погіршується екологія, і поведінка бджоли змінюється. То тут, то там чуєш, як раптом злітає з вулика вся сім’я і вже не повертається. Чому – ми напевне не знаємо.
Серед причин зменшення кількості бджіл називають радіосигнали мереж стільникового зв’язку, проникнення до вуликів кліщів варроа, які харчуються бджолами і переносять численні грибкові та вірусні хвороби.
Є й ще одна причина, усунути яку найбільш просто: йдеться про нефахове ведення сільського господарства – вирощування монокультури, а також обробки пестицидами без попередження про це бджолярів.
Пестициди – ось найбільша біда для бджоли. Щоліта мільйони комах стають жертвами бою аграріїв зі шкідниками сільгоспкультур. Рідко хто із сільгоспвиробників дотримується закону «Про бджільництво», який зобов’язує за три дні через місцеві ЗМІ проінформувати місцеву владу та пасічників про дату обробки та вид препарату.
Обробки сільськогосподарських культур повинні здійснюватися тільки препаратами, офіційно дозволеними «Переліком пестицидів та агрохімікатів дозволених в Україні». У цьому ж довіднику зазначені і пестициди, що рекомендуються до використання на присадибних ділянках.
Спеціалістами Новотроїцького районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області спільно з ветеринарними фахівцями проводиться широка роз’яснювальна робота серед сільгоспвиробників району щодо використання пестицидів.
Але провина за отруєння бджіл не може лежати тільки на замовникові хімобробок. Значну відповідальність також несуть і власники пасік.
Так, відповідно до вимог Закону України «Про бджільництво», пасіки підлягають обов’язковій реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах. Перевезення (кочівля) бджіл на медозбір і запилення здійснюється на підставі ветеринарно-санітарних правил, згідно з якими фізичні та юридичні особи повинні розміщувати пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування. Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників, або користувачів здійснюється за їх згодою.
З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів, на кожну пасіку повинен видаватися ветеринарно-санітарний паспорт. У ньому мають бути відображені: характеристика пасіки, її ветеринарно-санітарний стан, епізоотична обстановка, дані лабораторних досліджень, результати проведених лікувально-профілактичних заходів.
Після отримання повідомлення про майбутню хімічну обробку, бджоляр повинен до її початку: вивезти пасіку в безпечне місце, ізолювати виліт бджіл з вулика (без кочівлі), або прибрати бджолині сім’ї в зимівник.
Терміни ізоляції бджолиних сімей залежать від ступеню токсичності та періоду збереження активності пестицидів на рослинах. Обробляють посіви переважно препаратами другого та третього класу небезпеки.
Якщо ж відбулося отруєння комах, потрібно скласти акт про передбачуване отруєння бджіл. Для складання акта проводять комісійне обстеження пасіки. До складу комісії повинні входити ветеринарний лікар господарства чи району, де сталося отруєння, представники господарства, сільської ради, інші зацікавлені особи. В акті повинна міститися інформація про кількість бджолиних сімей на пасіці; відомості про технології утримання бджіл; санітарний стан бджолиних сімей до отруєння; яким препаратом та у які строки проводилися обробки; фаза розвитку рослин; наявність квітучих медоносних бур’янів у радіусі 5-7 км від місця знаходження пасіки; хто і коли повідомив бджоляра про майбутній хімічний обробіток площ; інформація про домовленість та згоду розміщення вуликів на полях сільгосптоваровиробника; характер загибелі бджіл (одиничність, масовість, ознаки отруєння); сила сімей після отруєння та інші необхідні відомості.
Законодавчу силу при визначенні причини загибелі бджіл має лабораторна діагностика, яка проводиться з відібраних від бджолиних сімей проб та встановлює в них залишки отрутохімікатів. Відбір і пересилку проб патологічного матеріалу для лабораторного дослідження здійснюють відповідно до існуючих вимог.
Разом з пробами у ветеринарну лабораторію направляють вищезазначений акт та супровідний лист, у якому вказують на який пестицид необхідно провести дослідження.
03.07.2018
Держпродспоживслужба Новотроїцького району інформує: неоголошені обприскування полів знищують важливу комаху
Уявіть собі життя без яблук, груш, помідорів, перців, кавунів, горіхів…
Під загрозою майже третина продуктів, бо зникають їхні головні запилювачі – бджоли. Вчені кажуть: якщо такими темпами піде й далі, то вже за 35 років цих божих створінь може не стати зовсім.
Останніми часом навіть досвідченим бджолярам непросто зберегти колонії здорових медоносних комах. Погіршується екологія, і поведінка бджоли змінюється. То тут, то там чуєш, як раптом злітає з вулика вся сім’я і вже не повертається. Чому – ми напевне не знаємо.
Серед причин зменшення кількості бджіл називають радіосигнали мереж стільникового зв’язку, проникнення до вуликів кліщів варроа, які харчуються бджолами і переносять численні грибкові та вірусні хвороби.
Є й ще одна причина, усунути яку найбільш просто: йдеться про нефахове ведення сільського господарства – вирощування монокультури, а також обробки пестицидами без попередження про це бджолярів.
Пестициди – ось найбільша біда для бджоли. Щоліта мільйони комах стають жертвами бою аграріїв зі шкідниками сільгоспкультур. Рідко хто із сільгоспвиробників дотримується закону «Про бджільництво», який зобов’язує за три дні через місцеві ЗМІ проінформувати місцеву владу та пасічників про дату обробки та вид препарату.
Обробки сільськогосподарських культур повинні здійснюватися тільки препаратами, офіційно дозволеними «Переліком пестицидів та агрохімікатів дозволених в Україні». У цьому ж довіднику зазначені і пестициди, що рекомендуються до використання на присадибних ділянках.
Спеціалістами Новотроїцького районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Херсонській області спільно з ветеринарними фахівцями проводиться широка роз’яснювальна робота серед сільгоспвиробників району щодо використання пестицидів.
Але провина за отруєння бджіл не може лежати тільки на замовникові хімобробок. Значну відповідальність також несуть і власники пасік.
Так, відповідно до вимог Закону України «Про бджільництво», пасіки підлягають обов’язковій реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах. Перевезення (кочівля) бджіл на медозбір і запилення здійснюється на підставі ветеринарно-санітарних правил, згідно з якими фізичні та юридичні особи повинні розміщувати пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування. Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників, або користувачів здійснюється за їх згодою.
З метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів, на кожну пасіку повинен видаватися ветеринарно-санітарний паспорт. У ньому мають бути відображені: характеристика пасіки, її ветеринарно-санітарний стан, епізоотична обстановка, дані лабораторних досліджень, результати проведених лікувально-профілактичних заходів.
Після отримання повідомлення про майбутню хімічну обробку, бджоляр повинен до її початку: вивезти пасіку в безпечне місце, ізолювати виліт бджіл з вулика (без кочівлі), або прибрати бджолині сім’ї в зимівник.
Терміни ізоляції бджолиних сімей залежать від ступеню токсичності та періоду збереження активності пестицидів на рослинах. Обробляють посіви переважно препаратами другого та третього класу небезпеки.
Якщо ж відбулося отруєння комах, потрібно скласти акт про передбачуване отруєння бджіл. Для складання акта проводять комісійне обстеження пасіки. До складу комісії повинні входити ветеринарний лікар господарства чи району, де сталося отруєння, представники господарства, сільської ради, інші зацікавлені особи. В акті повинна міститися інформація про кількість бджолиних сімей на пасіці; відомості про технології утримання бджіл; санітарний стан бджолиних сімей до отруєння; яким препаратом та у які строки проводилися обробки; фаза розвитку рослин; наявність квітучих медоносних бур’янів у радіусі 5-7 км від місця знаходження пасіки; хто і коли повідомив бджоляра про майбутній хімічний обробіток площ; інформація про домовленість та згоду розміщення вуликів на полях сільгосптоваровиробника; характер загибелі бджіл (одиничність, масовість, ознаки отруєння); сила сімей після отруєння та інші необхідні відомості.
Законодавчу силу при визначенні причини загибелі бджіл має лабораторна діагностика, яка проводиться з відібраних від бджолиних сімей проб та встановлює в них залишки отрутохімікатів. Відбір і пересилку проб патологічного матеріалу для лабораторного дослідження здійснюють відповідно до існуючих вимог.
Разом з пробами у ветеринарну лабораторію направляють вищезазначений акт та супровідний лист, у якому вказують на який пестицид необхідно провести дослідження.