Чим небезпечний трихінельоз для людей

Трихінельоз (Trichinellosis) — антропозоогельмінтоз  із гострим чи хронічним перебігом вираженого алергічного характеру, який, викликає нематода Trichinella spiralis.                  За характером епідемічних спалахів він нагадує інфекційні захворювання (дизентерію, тиф, туляремію та ін.), а за злоякісністю перебігу та смертністю — йому немає порівняння.

В основному, трихінельоз вражає м`ясоїдних тварин – кабанів, ведмедів, лисиць, шакалів, хутрових звірів. Але трапляються випадки, коли паразити виявляються і в м`ясі лосів, бобрів, коней, які є травоїдними. Трихінельоз так само може вражати і птахів, що харчуються падаллю,  морських тварин (тюленів, морських котиків) і ракоподібних, які поїдають  інфікованих тварин, що потонули.

Як розвиваються трихінели? Трихінела вважається одним з найменших живонароджених паразитів (статевозрілі самки мають довжину 3-4 мм, самці 1,2-1,6 мм), що вражають звірів. Дорослі особини паразитів живуть в кишечнику, а їх личинки – в м`язах звірів. За характером локалізації трихінели класифікується як: кишкова, м`язова. Раніше вважалося, що в кишечник звірів трихінели потрапляють в двох видах: у вигляді живих личинок або у вигляді вапняних капсул, з “начинкою” у вигляді інвазійних личинок трихінел, а тепер вчені виявили і зареєстрували новий вид трихінел – безкапсульних, носієм якого може бути навіть такий відомий вегетаріанець, як бобер. Живі личинки в організм нового господаря проникають, коли той поїдає кишечник убитої інфікованої тварини, де ці личинки знаходяться, або ж з фекаліями інфікованих тварин, що буває нечасто. Інвазійні личинки трихінел, укладені в вапняні капсули, знаходяться в м`язових тканинах тварин. При попаданні такого м`яса в організм, вапняні капсули розчиняються під дією кишкових ферментів, і личинки трихінел через 2-7 днів після потрапляння в кишечник м’ясоїдних  здатні давати потомство. Живі личинки трихінел, підхоплені потоком лімфи, проникають в м`язи. Їх “улюблені” місця локалізації: м`язи язика, стравоходу, черевні, шийні, міжреберні. Через 15-20 днів личинки скручуються у форму спіральок і досягають інвазійних стадії. Через 1 – 1,5 місяця спіралька личинки починає капсульоватись, а в подальшому утворюється вапняний панцир. У такому стані в м`язах тварин личинки трихінел зберігають свою здатність роками, аж до смерті тварини.

Трихінельоз в домашньому господарстві. Хворіють на трихінельоз практично всі ссавці, включаючи кішок, собак, домашніх свиней. Механізм передачі захворювання у домашніх тварин такий же, як і в дикій природі. У домашніх свиней, як і у диких кабанів, ця хвороба діагностується найчастіше. Кішки і собаки теж можуть хворіти трихінельозом. Однак треба пам`ятати, що людина не може заразитися від них, оскільки хвороба передається тільки поїданням інфікованого м`яса. Кішки можуть заразитися при полюванні на дрібних гризунів, птахів, якщо ті були носіями трихінел. Домашніх улюбленців ми можемо заразити самі, пригостивши їх сирим м`ясом або рибою. Собаки найчастіше заражаються на полюванні, особливо якщо після вдалого полювання “на кабана”, господар гостинно пригощає свого улюбленця мисливськими трофеями.

Чим небезпечний трихінельоз для людей. Люди найчастіше хворіють на трихінельоз через свою безпечність. Зараження людини трихінельозом можливо тільки при вживанні в їжу свинини, м`яса дикого кабана, м`яса коней, зараженого личинками трихінел і  яке не пройшло термічну обробку. Слід пам`ятати, що соління, копчення, в`ялення, маринування м`яса не знищують личинки гельмінтів, а при виморожування вони гинуть тільки через 29-35 годин при мінус 50-70 ° С”.

Перші ознаки зараження людини на трихінельоз проявляються, як правило, на 4-6 день від зараження. Хвороба може розвиватися в стертій (легкої) формі і у важкій формі. Форма перебігу трихінельозу у людей залежить від кількості проковтнули личинок і від стану його імунної системи. При інтенсивній інвазії трихінельоз може ускладнюватися органними і системними ураженнями, що розвиваються на 3-4-му, іноді 5-му тижнях захворювання. Найчастіше спостерігають міокардит і пневмонію, іноді менінгоенцефаліт, ураження печінки, нирок, флебіти, тромбози великих кровоносних судин. При трихінельозному міокардиті, перикардиті може виникнути ГСН. Паралічі та парези при трихінельозі пов’язані з неспецифічними васкулітами і дифузно-вогнищевим гранульоматозом в головному і спинному мозку, рідше з тромбозами великих судин. Прогноз при трихінельозі дуже серйозний, летальністьдосягає 8-12 %

Профілактика трихінельозу.

Впровадження нових систем вирощування і відгодівлі свиней супроводжується підвищенням санітарної культури на фермах і зменшенням можливості контакту тварин з джерелами інвазії.

Важливим у боротьбі з трихінельозом є розрив кормових зв’язків між дикими та домашніми тваринами, з одного боку, дикими тваринами й людиною — з другого. Собаки й коти тісно контактують як з дикою природою, так і з синантропними осередками захворювання, а тому можливість зараження їх личинками трихінел більша, ніж свиней. Звідси стає очевидним, що вирощуванню свиней на комплексах закритого типу й боротьбі з безпритульними котами та собаками повинно відводитися значне місце у системі протитрихінельозних заходів, особливо у неблагополучних                                 щодо трихінельозу пунктах сільської місцевості.
Свині та продукти забою їх мають найбільше значення у циркуляції збудника трихінельозу. Тому завжди актуальним повинно бути питання обов’язкового дослідження свинини на трихінельоз. Необхідне повне (100 %-не) охоплення ветеринарно-санітарною експертизою туш свиней, кабанів, борсуків, яких забивають на м’ясокомбінатах, забійних пунктах, на полюванні, а також подвірно. 

Забороняється!

– згодовувати свиням та хутровим звірям термічно незнезаражені свинячі субпродукти другої категорії, м’ясну обрізь, тушки звірів, відстріляні на полюванні, кухонні відходи;

– будувати свиноферми поряд із фермами хутрових звірів (песців, норок, лисиць). Індикатором неблагополуччя місцевості є уражені трихінельозом коти та собаки, які мешкають переважно в місцях громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани);

Основи профілактики трихінельозу.

– Роз’яснювальної робот серед людей через СМІ, оголошення, тощо про шляхи та джерела зараження трихінельозом.