Чим небезпечний трихінельоз

Трихінельоз – досить поширене паразитарне захворювання. Особливе значення це захворювання має через те, що може передаватися людині, спричиняючи важкі наслідки, аж до летальних випадків. Саме трихінельоз свиней став причиною заборони на вживання в їжу свинини у мусульман і в країнах Близького Сходу. Трихінельоз відноситься до розряду природновогнищевих інфекцій.

Здебільшого, трихінельоз вражає м’ясоїдних тварин – кабанів, ведмедів, лисиць, шакалів, хутрових звірів. Але трапляються випадки, коли паразити виявляються і у м’ясі лосів, бобрів, коней, які є травоїдними. Трихінельоз так само може вражати і птахів, що харчуються падаллю, морських тварин (тюленів, морських котиків) і ракоподібних, які поїдають інфікованих тварин, що потонули.

Збудником захворювання є трихінели (Trichinella spiralis). Дорослі особини паразитів живуть в кишечнику, а їх личинки – у м’язах звірів, які заразилися. 

Зараження людей трихінельозом відбувається під час вживання в їжу інвазованого личинками трихінел м’яса, частіше свійської свині, але не рідкі випадки зараження від м’яса дикого кабана, ведмедя, борсука, рідше — від інших тварин, птахів тощо.

Природні осередки трихінельозу первинні за своїм походженням. Серед свійських тварин та синантропних гризунів виникають і підтримуються синантропні осередки інвазії. Поїдання свинями заражених померлих пацюків, харчових відходів і продуктів забою, що містять личинки трихінел, підтримує циркуляцію інвазії в синантропних осередках. Людина не бере участі у циркуляції трихінельозу, тому що після зараження стає епідеміологічним тупиком інвазії.

Боротьба з трихінельозом здійснюється за двома основними напрямами:

-посилення ветеринарно-санітарного нагляду;

-широка санітарно-освітня робота.

Основою загальної профілактики трихінельозу служить дослідження свинини за допомогою трихінелоскопії. При виявленні хоча б однієї личинки трихінел м’ясо знищують, або направляють до технічної утилізації.

Санітарно-просвітня робота повинна бути спрямована на поширення серед населення відомостей про трихінельоз.

Особиста профілактика трихінельозу полягає в тому, щоб вживати в їжу тільки обстежене на трихінельоз м’ясо свиней і диких тварин. Не можна купувати м’ясо цих тварин або м’ясопродукти на стихійних ринках за відсутності довідки ветсанекспертизи. У разі підозри для повної гарантії м’ясо повинно піддаватися тривалій термічній обробці (не менше 2,5 години) при товщині шматка не більше 8 см.

Щодо природних осередків трихінельозу важливою профілактичною мірою служить закопування мисливцями тушок хижих тварин після зняття шкурок, ретельна термічна обробка м’яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо) при вживанні його в їжу, неприпустимість згодовування домашнім тваринам сирого м’яса диких тварин.

Розроблена в Україні система протитрихінельозних заходів наступна:

-організація безвипасного утримання свиней із використанням вигульних майданчиків, літніх таборів;

-заборона безнаглядного випасання свиней при утриманні їх в особистих господарствах;  

-заборона згодовування незнезаражених боєнських відходів, тушок диких та домашніх тварин в усіх господарствах, де відгодовують свиней, а також у звірогосподарствах;

-підвищення рівня загальної санітарної культури на фермах, складах та в інших приміщеннях (дератизація, відстріл бродячих кішок, собак, їх дослідження на наявність личинок трихінел);

-поліпшення посмертної діагностики трихінельозу: використання методу перетравлення м’язів у штучному шлунковому соку (груповий метод), регуляторний контроль чіткості зображення проекційних трихінелоскопів, упорядкування експертизи м’яса при подвірному забої тварин.

Тільки чіткий контроль при виборі м’яса, дотримання правил його обробки і приготування зроблять м’ясні делікатеси не тільки смачними, а й безпечними.