Трихінельоз – досить поширене паразитарне захворювання. Особливе значення це захворювання має через те, що може передаватися людині, спричиняючи важкі наслідки, аж до летальних випадків. Саме трихінельоз свиней став причиною заборони на вживання в їжу свинини у мусульман і в країнах Близького Сходу. Трихінельоз відноситься до розряду природновогнищевих інфекцій.
Здебільшого, трихінельоз вражає м’ясоїдних тварин – кабанів, ведмедів, лисиць, шакалів, хутрових звірів. Але трапляються випадки, коли паразити виявляються і у м’ясі лосів, бобрів, коней, які є травоїдними. Трихінельоз так само може вражати і птахів, що харчуються падаллю, морських тварин (тюленів, морських котиків) і ракоподібних, які поїдають інфікованих тварин, що потонули.
Збудником захворювання є трихінели (Trichinella spiralis). Дорослі особини паразитів живуть в кишечнику, а їх личинки – у м’язах звірів, які заразилися.
Зараження людей трихінельозом відбувається під час вживання в їжу інвазованого личинками трихінел м’яса, частіше свійської свині, але не рідкі випадки зараження від м’яса дикого кабана, ведмедя, борсука, рідше — від інших тварин, птахів тощо.
Природні осередки трихінельозу первинні за своїм походженням. Серед свійських тварин та синантропних гризунів виникають і підтримуються синантропні осередки інвазії. Поїдання свинями заражених померлих пацюків, харчових відходів і продуктів забою, що містять личинки трихінел, підтримує циркуляцію інвазії в синантропних осередках. Людина не бере участі у циркуляції трихінельозу, тому що після зараження стає епідеміологічним тупиком інвазії.
Боротьба з трихінельозом здійснюється за двома основними напрямами:
-посилення ветеринарно-санітарного нагляду;
-широка санітарно-освітня робота.
Основою загальної профілактики трихінельозу служить дослідження свинини за допомогою трихінелоскопії. При виявленні хоча б однієї личинки трихінел м’ясо знищують, або направляють до технічної утилізації.
Санітарно-просвітня робота повинна бути спрямована на поширення серед населення відомостей про трихінельоз.
Особиста профілактика трихінельозу полягає в тому, щоб вживати в їжу тільки обстежене на трихінельоз м’ясо свиней і диких тварин. Не можна купувати м’ясо цих тварин або м’ясопродукти на стихійних ринках за відсутності довідки ветсанекспертизи. У разі підозри для повної гарантії м’ясо повинно піддаватися тривалій термічній обробці (не менше 2,5 години) при товщині шматка не більше 8 см.
Щодо природних осередків трихінельозу важливою профілактичною мірою служить закопування мисливцями тушок хижих тварин після зняття шкурок, ретельна термічна обробка м’яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо) при вживанні його в їжу, неприпустимість згодовування домашнім тваринам сирого м’яса диких тварин.
Розроблена в Україні система протитрихінельозних заходів наступна:
-організація безвипасного утримання свиней із використанням вигульних майданчиків, літніх таборів;
-заборона безнаглядного випасання свиней при утриманні їх в особистих господарствах;
-заборона згодовування незнезаражених боєнських відходів, тушок диких та домашніх тварин в усіх господарствах, де відгодовують свиней, а також у звірогосподарствах;
-підвищення рівня загальної санітарної культури на фермах, складах та в інших приміщеннях (дератизація, відстріл бродячих кішок, собак, їх дослідження на наявність личинок трихінел);
-поліпшення посмертної діагностики трихінельозу: використання методу перетравлення м’язів у штучному шлунковому соку (груповий метод), регуляторний контроль чіткості зображення проекційних трихінелоскопів, упорядкування експертизи м’яса при подвірному забої тварин.
Тільки чіткий контроль при виборі м’яса, дотримання правил його обробки і приготування зроблять м’ясні делікатеси не тільки смачними, а й безпечними.
Чим небезпечний трихінельоз
Трихінельоз – досить поширене паразитарне захворювання. Особливе значення це захворювання має через те, що може передаватися людині, спричиняючи важкі наслідки, аж до летальних випадків. Саме трихінельоз свиней став причиною заборони на вживання в їжу свинини у мусульман і в країнах Близького Сходу. Трихінельоз відноситься до розряду природновогнищевих інфекцій.
Здебільшого, трихінельоз вражає м’ясоїдних тварин – кабанів, ведмедів, лисиць, шакалів, хутрових звірів. Але трапляються випадки, коли паразити виявляються і у м’ясі лосів, бобрів, коней, які є травоїдними. Трихінельоз так само може вражати і птахів, що харчуються падаллю, морських тварин (тюленів, морських котиків) і ракоподібних, які поїдають інфікованих тварин, що потонули.
Збудником захворювання є трихінели (Trichinella spiralis). Дорослі особини паразитів живуть в кишечнику, а їх личинки – у м’язах звірів, які заразилися.
Зараження людей трихінельозом відбувається під час вживання в їжу інвазованого личинками трихінел м’яса, частіше свійської свині, але не рідкі випадки зараження від м’яса дикого кабана, ведмедя, борсука, рідше — від інших тварин, птахів тощо.
Природні осередки трихінельозу первинні за своїм походженням. Серед свійських тварин та синантропних гризунів виникають і підтримуються синантропні осередки інвазії. Поїдання свинями заражених померлих пацюків, харчових відходів і продуктів забою, що містять личинки трихінел, підтримує циркуляцію інвазії в синантропних осередках. Людина не бере участі у циркуляції трихінельозу, тому що після зараження стає епідеміологічним тупиком інвазії.
Боротьба з трихінельозом здійснюється за двома основними напрямами:
-посилення ветеринарно-санітарного нагляду;
-широка санітарно-освітня робота.
Основою загальної профілактики трихінельозу служить дослідження свинини за допомогою трихінелоскопії. При виявленні хоча б однієї личинки трихінел м’ясо знищують, або направляють до технічної утилізації.
Санітарно-просвітня робота повинна бути спрямована на поширення серед населення відомостей про трихінельоз.
Особиста профілактика трихінельозу полягає в тому, щоб вживати в їжу тільки обстежене на трихінельоз м’ясо свиней і диких тварин. Не можна купувати м’ясо цих тварин або м’ясопродукти на стихійних ринках за відсутності довідки ветсанекспертизи. У разі підозри для повної гарантії м’ясо повинно піддаватися тривалій термічній обробці (не менше 2,5 години) при товщині шматка не більше 8 см.
Щодо природних осередків трихінельозу важливою профілактичною мірою служить закопування мисливцями тушок хижих тварин після зняття шкурок, ретельна термічна обробка м’яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо) при вживанні його в їжу, неприпустимість згодовування домашнім тваринам сирого м’яса диких тварин.
Розроблена в Україні система протитрихінельозних заходів наступна:
-організація безвипасного утримання свиней із використанням вигульних майданчиків, літніх таборів;
-заборона безнаглядного випасання свиней при утриманні їх в особистих господарствах;
-заборона згодовування незнезаражених боєнських відходів, тушок диких та домашніх тварин в усіх господарствах, де відгодовують свиней, а також у звірогосподарствах;
-підвищення рівня загальної санітарної культури на фермах, складах та в інших приміщеннях (дератизація, відстріл бродячих кішок, собак, їх дослідження на наявність личинок трихінел);
-поліпшення посмертної діагностики трихінельозу: використання методу перетравлення м’язів у штучному шлунковому соку (груповий метод), регуляторний контроль чіткості зображення проекційних трихінелоскопів, упорядкування експертизи м’яса при подвірному забої тварин.
Тільки чіткий контроль при виборі м’яса, дотримання правил його обробки і приготування зроблять м’ясні делікатеси не тільки смачними, а й безпечними.