Про захворювання на сказ відомо здавна, про дану хворобу згадується ще у Біблії та шумерських текстах. Дієво боротися з цим захворюванням почали лише з винайденням Л.Пастером вакцини, яку стали застосовувати для щеплень людей з 1885року. У 1886 році за ініціативи І.Мечнікова та М.Гамалії відкрили другу в світі, після французької, установу з профілактики сказу людей в м. Одесі. В ті часи щеплювали тільки людей, і то лише після покусів. В наш час вакцина є у достатній кількості, тож її застосовують і для щеплення диких м’ясоїдних тварин з ціллю профілактики сказу в дикій фауні, але остоточно перемогти сказ поки що неможливо. Вірус цієї хвороби мутує, змінює клінічні прояви, і, якщо не проводити лікування, завжди призводить до смерті.
Щороку держава виділяє величезні кошти на виробництво різних вакцин проти сказу, а лікарі ветеринарної медицини, в свою чергу, проводять профілактичні щеплення домашніх тварин. Але, нажаль, деякі громадяни, ігноруючи ці обов’язкові протиепізоотичні заходи, створюють небезпеку як для себе, так і для інших. Аналізуючи інформацію про випадки захворювання тварин на сказ, простежується тенденція до збільшення проценту виникнення хвороби у домашніх котів, а саме їх власники якраз найбільш неохоче надають згоду на щеплення. Слід зазначити, що на відміну від домашніх собак, яких господарі вигулюють на повідку, коти переміщуються вільно, що підвищує імовірність зустрічі з дикими тваринами, хворими на сказ. Фахівці радять, якщо Вас вкусила домашня тварина, за нею треба спостерігати протягом 10 днів. У разі відсутності ознак сказу, тварина вважається здоровою, і людину не треба щеплювати.
Шановні громадяни, боротьба зі сказом це не тільки справа лікарів ветеринарної медицини. Щоб перемогти цю хворобу, необхідні спільні зусилля у напрямку забезпечення стабільного епізоотичного благополуччя та подалання цього небезпечного захворювання.
01.08.2019
Боротьба зі сказом – спільна справа
Про захворювання на сказ відомо здавна, про дану хворобу згадується ще у Біблії та шумерських текстах. Дієво боротися з цим захворюванням почали лише з винайденням Л.Пастером вакцини, яку стали застосовувати для щеплень людей з 1885року. У 1886 році за ініціативи І.Мечнікова та М.Гамалії відкрили другу в світі, після французької, установу з профілактики сказу людей в м. Одесі. В ті часи щеплювали тільки людей, і то лише після покусів. В наш час вакцина є у достатній кількості, тож її застосовують і для щеплення диких м’ясоїдних тварин з ціллю профілактики сказу в дикій фауні, але остоточно перемогти сказ поки що неможливо. Вірус цієї хвороби мутує, змінює клінічні прояви, і, якщо не проводити лікування, завжди призводить до смерті.
Щороку держава виділяє величезні кошти на виробництво різних вакцин проти сказу, а лікарі ветеринарної медицини, в свою чергу, проводять профілактичні щеплення домашніх тварин. Але, нажаль, деякі громадяни, ігноруючи ці обов’язкові протиепізоотичні заходи, створюють небезпеку як для себе, так і для інших. Аналізуючи інформацію про випадки захворювання тварин на сказ, простежується тенденція до збільшення проценту виникнення хвороби у домашніх котів, а саме їх власники якраз найбільш неохоче надають згоду на щеплення. Слід зазначити, що на відміну від домашніх собак, яких господарі вигулюють на повідку, коти переміщуються вільно, що підвищує імовірність зустрічі з дикими тваринами, хворими на сказ. Фахівці радять, якщо Вас вкусила домашня тварина, за нею треба спостерігати протягом 10 днів. У разі відсутності ознак сказу, тварина вважається здоровою, і людину не треба щеплювати.
Шановні громадяни, боротьба зі сказом це не тільки справа лікарів ветеринарної медицини. Щоб перемогти цю хворобу, необхідні спільні зусилля у напрямку забезпечення стабільного епізоотичного благополуччя та подалання цього небезпечного захворювання.