Збільшення обсягів імпорту садивного матеріалу створюють умови для проникнення та розповсюдження на території України нових потенційно-небезпечних шкідливих організмів. Одним з таких шкідливих організмів є бактеріоз винограду (хвороба Пірса) – бактеріальна хвороба, включена до переліку регульованих шкідливих організмів списку А-1 збудником якої є грам-негативна, патогенна бактерія Xylella fastidiosa Well et al. Збудник уражує 359 видів деревних та трав’янистих рослин, що належать до 75 родин, серед них слива, персик, вишня, груша, дуб, бук, ясен, в’яз, платан, клен, вільха, горіх, лаванда та інші. Симптоми прояву залежать від господарів і комбінацій штамів бактерії. Багато видів рослин є безсимптомними носіями, що сприяє поширенню інфекції. Головною рослиною-господарем є виноград.
Найбільш характерними симптомами первинного прояву інфекції є опік листків. На початковій стадії помітне раптове висихання або «обпікання» (листя злегка жовтіє або червоніє по краях у білих і червоних сортів винограду відповідно). Згодом краї листка раптово сохнуть, біля відмерлої тканини утворюється хлоротична зона, тоді як інша частина листкової пластинки залишається зеленою. Засихання листків триває кілька днів або тижнів, залишаючи на них низку скупчених зон зміненого кольору і відмерлої тканини.
Уперше бактеріоз винограду було виявлено та ідентифіковано в 1884 році у Каліфорнії, де він тривалий час завдавав значних збитків виноградарству. В подальшому захворювання поширилося практично на всі південні, центральні та північні райони Америки, де вирощують виноград.
На даний час бактеріоз винограду поширений у Північній Америці (Канада, Мексика, США); Центральній Америці і країнах Карибського басейну (Коста-Рика); Південній Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Парагвай). Крім Американського континенту бактеріоз розповсюдився ще у країнах Азії (Індія, Тайвань). В 2013 році бактерія X. fastidiosa вперше виявлена на території Європи, зокрема: в Італії, на оливкових деревах та в 2015 році у Франції.
Збудник бактеріозу проникає в судини ксилеми винограду блокуючи транспортування мінеральних поживних речовин та води, порушує нормальний перебіг фізіологічних процесів в рослинах.
У хворих кущів початок вегетації затримується. Пагони виростають викривленими, плямистими, зелено-коричневими. Міжвузля укорочені, бруньки розпускаються із запізненням, нерівномірно, ріст пагонів пригнічений. У наступні роки уражені рослини розвиваються повільно, при цьому утворюються слабкі хлоротичні пагони, що залишаються життєздатними впродовж одного-двох вегетаційних періодів.
Під час цвітіння спостерігається осипання почорнілих суцвіть та дрібних зав’язей. Ягоди передчасно забарвлюються, розм’якшуються та опадають. На пізній стадії розвитку хвороби відбувається відмирання кореневої системи слідом за відмиранням надземної частини виноградної лози.
Потенційні втрати врожаю на уражених кущах винограду можуть сягати 50—80%. Розповсюдження захворювання відбувається із зараженим садивним матеріалом: саджанцями та живцями. Між рослинами бактерія переноситься численними видами комах, які живляться ксилемним соком.
У нас в країні також зустрічаються бактеріальні хвороби де збудниками інфекції є бактерії з родів Pseudomonas та Bacillus, які проникають в рослину через природні водяні пори та збудники з родів Agrobacterium і Xanthomonas, здатні проникати в рослину тільки через рани. Зазначені бактерії володіють не такими вираженими паразитарними властивостями та не такі агресивні як бактерії роду Xylella , виду X. fastidiosa.
Фітосанітарні заходи при імпорті:
- Забороняється завезення садивного матеріалу із заражених зон країн розповсюдження захворювання.
- Обов’язковий фітосанітарний огляд та лабораторна експертиза саджанців, що поступають в країну з-за кордону.
- У разі виявлення захворювання вантаж підлягає поверненню, а при неможливості повернення — вилученню та знищенню.
При здійсненні експорту посадкового матеріалу до країн Європейського Економічного союзу власникам слід виконувати вимоги щодо умов ввезення в зв’язку з прийняттям 14 серпня 2020 року Європейською Комісією Регламенту (ЄС) 2020/1201² щодо заходів по запобіганню проникненню та розповсюдженню в межах Союзу Xylella fastidiosa Відповідно до статті 28 Регламенту експорт з України до країн Європейського Союзу рослин для посадки, що належать до родів або видів, що уражуються зазначеним патогеном можливий тільки у випадку, проведених перевірок, з відбором зразків та проведенням фітосанітарної експертизи (аналізу) з використанням тесту, на виявлення Xylella fastidiosa .
Фітосанітарні заходи при вирощуванні
1.Заготовку прищеп слід проводити тільки із здорових кущів в господарствах, перевірених на відсутність хвороби.
2.У період вегетації необхідно щорічно обстежувати усі насадження, насамперед розсадники, де вирощують садивний і прищепний матеріал, до початку реалізації з них продукції.
3.Необхідно проводити дезінфікування технічних засобів та інвентарю при проведенні обрізання кущів, обмежити чисельність бур’янів, що є природними резерваторами хвороби.
10.12.2020
Бактеріоз винограду (хвороба Пірса) XYLELLA FASTIDIOSA WELLS ET AL. – небезпека для садивного матеріалу
Збільшення обсягів імпорту садивного матеріалу створюють умови для проникнення та розповсюдження на території України нових потенційно-небезпечних шкідливих організмів. Одним з таких шкідливих організмів є бактеріоз винограду (хвороба Пірса) – бактеріальна хвороба, включена до переліку регульованих шкідливих організмів списку А-1 збудником якої є грам-негативна, патогенна бактерія Xylella fastidiosa Well et al. Збудник уражує 359 видів деревних та трав’янистих рослин, що належать до 75 родин, серед них слива, персик, вишня, груша, дуб, бук, ясен, в’яз, платан, клен, вільха, горіх, лаванда та інші. Симптоми прояву залежать від господарів і комбінацій штамів бактерії. Багато видів рослин є безсимптомними носіями, що сприяє поширенню інфекції. Головною рослиною-господарем є виноград.
Найбільш характерними симптомами первинного прояву інфекції є опік листків. На початковій стадії помітне раптове висихання або «обпікання» (листя злегка жовтіє або червоніє по краях у білих і червоних сортів винограду відповідно). Згодом краї листка раптово сохнуть, біля відмерлої тканини утворюється хлоротична зона, тоді як інша частина листкової пластинки залишається зеленою. Засихання листків триває кілька днів або тижнів, залишаючи на них низку скупчених зон зміненого кольору і відмерлої тканини.
Уперше бактеріоз винограду було виявлено та ідентифіковано в 1884 році у Каліфорнії, де він тривалий час завдавав значних збитків виноградарству. В подальшому захворювання поширилося практично на всі південні, центральні та північні райони Америки, де вирощують виноград.
На даний час бактеріоз винограду поширений у Північній Америці (Канада, Мексика, США); Центральній Америці і країнах Карибського басейну (Коста-Рика); Південній Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Парагвай). Крім Американського континенту бактеріоз розповсюдився ще у країнах Азії (Індія, Тайвань). В 2013 році бактерія X. fastidiosa вперше виявлена на території Європи, зокрема: в Італії, на оливкових деревах та в 2015 році у Франції.
Збудник бактеріозу проникає в судини ксилеми винограду блокуючи транспортування мінеральних поживних речовин та води, порушує нормальний перебіг фізіологічних процесів в рослинах.
У хворих кущів початок вегетації затримується. Пагони виростають викривленими, плямистими, зелено-коричневими. Міжвузля укорочені, бруньки розпускаються із запізненням, нерівномірно, ріст пагонів пригнічений. У наступні роки уражені рослини розвиваються повільно, при цьому утворюються слабкі хлоротичні пагони, що залишаються життєздатними впродовж одного-двох вегетаційних періодів.
Під час цвітіння спостерігається осипання почорнілих суцвіть та дрібних зав’язей. Ягоди передчасно забарвлюються, розм’якшуються та опадають. На пізній стадії розвитку хвороби відбувається відмирання кореневої системи слідом за відмиранням надземної частини виноградної лози.
Потенційні втрати врожаю на уражених кущах винограду можуть сягати 50—80%. Розповсюдження захворювання відбувається із зараженим садивним матеріалом: саджанцями та живцями. Між рослинами бактерія переноситься численними видами комах, які живляться ксилемним соком.
У нас в країні також зустрічаються бактеріальні хвороби де збудниками інфекції є бактерії з родів Pseudomonas та Bacillus, які проникають в рослину через природні водяні пори та збудники з родів Agrobacterium і Xanthomonas, здатні проникати в рослину тільки через рани. Зазначені бактерії володіють не такими вираженими паразитарними властивостями та не такі агресивні як бактерії роду Xylella , виду X. fastidiosa.
Фітосанітарні заходи при імпорті:
При здійсненні експорту посадкового матеріалу до країн Європейського Економічного союзу власникам слід виконувати вимоги щодо умов ввезення в зв’язку з прийняттям 14 серпня 2020 року Європейською Комісією Регламенту (ЄС) 2020/1201² щодо заходів по запобіганню проникненню та розповсюдженню в межах Союзу Xylella fastidiosa Відповідно до статті 28 Регламенту експорт з України до країн Європейського Союзу рослин для посадки, що належать до родів або видів, що уражуються зазначеним патогеном можливий тільки у випадку, проведених перевірок, з відбором зразків та проведенням фітосанітарної експертизи (аналізу) з використанням тесту, на виявлення Xylella fastidiosa .
Фітосанітарні заходи при вирощуванні
1.Заготовку прищеп слід проводити тільки із здорових кущів в господарствах, перевірених на відсутність хвороби.
2.У період вегетації необхідно щорічно обстежувати усі насадження, насамперед розсадники, де вирощують садивний і прищепний матеріал, до початку реалізації з них продукції.
3.Необхідно проводити дезінфікування технічних засобів та інвентарю при проведенні обрізання кущів, обмежити чисельність бур’янів, що є природними резерваторами хвороби.