Рекомендації Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області щодо зберігання зернових культур

На деокупованих територіях Херсонщини розпочалося збирання зернових культур урожаю 2023 року. Ми завжди бажаємо аграріям гарного вражаю, але однією з основних складових вдалого року для сільгоспвиробників є якісне збереження вже отриманого зерна. Тому зберіганню слід приділяти максимум уваги.

Зерно на довготривале зберігання закладають у складські приміщення лише після закінчення повного циклу післязбиральної обробки – сушіння, очищення, сортування тощо. Зерно зберігають як у закритий, так і у відкритий спосіб. У першому випадку — на складах, у силосних ямах, бункерах. За таких умов оброблену зернову масу можна зберігати тривалий час. Відкритий спосіб підходить для свіжозібраного зерна на стадіях післязбиральної обробки. Зернову масу розміщують на майданчиках насипом чи у вигляді буртів для тимчасового зберігання. Кормове зерно можна зберігати більш тривалий час у буртах, контейнерах, укритих поліетиленовою плівкою.

При збереженні зернових культур на токах та сховищах у власних господарствах втрати становлять 8–10% від зібраного врожаю (наукові данні), тому потрібно опанувати нюанси зберігання зернової продукції.

Пам’ятаємо, що лише сухе зерно можна закладати на тривале зберігання; зерно середньої сухості в теплий період потребує особливих умов зберігання та ретельного спостереження; вологе зерно можна зберігати лише в охолодженому стані; сире зерно без попереднього сушіння закладати на зберігання не можна. Режим зберігання в сухому стані є найбільш сприйнятливим для довгострокового зберігання зернових мас. Систематичне спостереження за станом партій сухого зерна, достатня ізоляція від навколишніх зовнішніх впливів дають змогу зберігати зерно з мінімальними втратами протягом декількох років. Вирішальними факторами для зберігання насіння є його вологість та температура: оптимальна температура при зберіганні становить +5-10⁰С, вологість насіння пшениці, жита, ячменю, вівса не повинна перевищувати 14%.

За недотримання умов зберігання бувають втрати зерна. Загалом усі втрати сільськогосподарської продукції під час зберігання поділяють на дві групи: втрати у вазі та в якості.

При цьому втрати можуть бути біологічного та механічного походження.

Біологічні втрати у вазі виникають внаслідок:

– дихання як характерної ознаки життєдіяльності зерна;

– проростання зерна;

– розвитку мікроорганізмів;

– самозігрівання;

– пошкодження шкідниками і кліщами;

– знищення гризунами.

Механічні втрати виникають внаслідок:

травмування зерна (під час транспортування і навантажувально-розвантажувальних робіт, що призводить до пошкодження зерна);

розпилювання (в результаті стирання частин зерна під час багаторазового переміщення);

просипання (під час транспортування і навантажувально-розвантажувальних робіт).

Втрати якості зернової маси, насамперед, відбуваються під впливом:

дихання (оскільки воно супроводжується виділенням теплоти і, як наслідок, підвищенням температури, зміною хімічного складу, технологічних і посівних властивостей);

проростання (супроводжується зміною хімічного складу і технологічних властивостей);

розвитку мікроорганізмів (супроводжується активізацією дихання зерна, накопиченням токсинів, зниженням технологічних і посівних властивостей);

розвитку шкідників і кліщів (залежно від ступеня зараженості у зерні можуть знизитися технологічні властивості або воно може взагалі стати непридатним для переробки).

Режими зберігання мають зводити до мінімуму фізіологічні процеси в зерновій масі, унеможливлювати життєдіяльність шкідників і розвиток мікрофлори. Зерно необхідно зберігати в сухому стані, піддавати охолодженню чи герметизації з урахуванням його призначення.