Мишоподібні гризуни та заходи боротьби з ними

Головне управління Деожродспоживслужби в Херсонській області нагадує, що восени 2023 року в нашому регіоні склалися оптимальні умови для розвитку та поширення мишоподібних гризунів, які щорічно залишаються небезпечними шкідниками. Найбільшої шкоди вони наносять аграрному виробництву. Із року в рік вони заселяють великі площі сільськогосподарських угідь і створюють загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаків, багаторічних трав, просапних, овочевих культур і плодових насаджень. Також вони є переносниками хвороб, небезпечних для людей та свійських тварин. До гризунів відносять численну групу хребетних тварин. Представники їх належать до різних родин: мишей, хом’якоподібних (полівки), білячих (ховрахи) тощо. Гризуни живляться рослинною їжею, швидко розмножуються багато разів на рік, мають велику чисельність малят в одному приплоді.

Серед гризунів, які зустрічаються в умовах Херсонської області найбільш поширеними і шкідливими є представники сімейства хом’якових: полівка звичайна і полівка суспільна, а також сімейства мишині: миша польова, миша хатня, миша курганчикова.

Розглянемо детальніше кожен із цих видів.

Полівки найплодючіші, що зумовлено раннім статевим дозріванням. Протягом року вони здатні давати до 10 приплодів (від 5 до 10 мишенят). Такий високий ступінь розмноження генетично зумовлений боротьбою за виживання. Полівки не запасають кормів, як це роблять миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом’яків. Уся їхня енергія спрямована на відтворення собі подібних. Звертаємо вашу увагу, що полівка — травоїдний гризун, до раціону якого входить широкий набір кормів. Характерна сезонна зміна раціону. У теплу пору року віддає перевагу зеленим частинам злакових і бобових. Взимку обгризає кору чагарників і дерев, зокрема ягідних і плодових; поїдає насіння і підземні частини рослин. Також полівки полюбляють буряки, картоплю, моркву.

Хатня миша поширена в усіх природних зонах, заселяє зерносховища, продовольчі склади, різні господарські та жилі приміщення, а також поля, городи, лісосмуги.

Миша польова. Назва цієї миші в перекладі з латині – миша-аграрій (Аpodemus agrarius). Поширена повсюдно. Загальна довжина тіла варіюється в межах від 9,6 до 12,5 см. Максимальна довжина хвоста становить 9 см. У цілому, хвіст становить до 70% від загальної довжини тіла. Верхня частина тулуба має сірувато-коричневий колір з іржавим відтінком. Посередині спини тягнеться темна смуга. Нижня частина тулуба має світло-сірий колір.

Польові миші здатні розмножуватися цілий рік. Гнізда влаштовують в норах, а також у траві і чагарниках. Самка дає за річний період 3-5 виводків. Термін вагітності становить 3 тижні. У посліді налічується від 5 до 7 мишенят. За сприятливих погодних умов число виводків досягає 6. Влітку польова миша веде нічний спосіб життя, а в зимовий час переходить на добовий. У холоди ховається в стогах сіна, на складах, в житлових приміщеннях.

Польова миша завжди робить запаси їжі на зиму. Раціон харчування складається із хлібних злаків, насіння рослин, цибулин, комах і черв’яків. Даний вид вважається одним з основних шкідників сільськогосподарської продукції.

Миша курганчикова, є різновидом хатньої миші, тільки менша за розміром. Найбільш поширена у степових районах України. Характерною особливістю курганчикової миші є осіннє збирання великих запасів корму на зиму (5–10 кг колосків зернових культур, насіння злакових та інших видів бур’янів) та споруджування над ними земляних курганів близько 1 м у діаметрі і 0,5 м заввишки. Такі курганчики споруджує лише одна пара мишей, яка згодом «обживає» його цілою родиною. Курганчики миші будують лише тоді, коли для них на полях є досить поживи. Вони не тільки підбирають колоски із землі, але й забираються за ними на рослину.

Звертаємо вашу увагу, що у живленні курганчикової та інших видів мишей переважає насіннєвий корм, зелені рослини вони майже не споживають. А в разі харчування тільки зеленою рослинністю гинуть через 2-3 дні (хатня), а польова через 8 днів.

З огляду на характер розмноження та шкідливість гризунів, слід постійно проводити обстеження з метою визначення початку заселення посівів та контролю розвитку шкідника.

Заходи з контролю щільності популяції мишоподібних гризунів поділяють на профілактичні і винищувальні.

У зниженні чисельності мишоподібних гризунів важливу роль відіграє система запобіжних (профілактичних) заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, що позбавить гризунів корму та надійного сховища.

Винищувальні заходи включають в себе три основні методи: хімічний (заснований на застосуванні отруєних принад і газоподібних речовин), фізичний (використання механічних знарядь лову і знищення), біологічний.

Особливу увагу слід приділити посівам озимої пшениці, та ріпаку не допускаючи заселення їх полівками з осені. Для цього перед сівбою озимини знищують гризунів на попереднику і на прилеглих угіддях. У зниженні чисельності гризунів важливу роль відіграють запобіжні заходи: збирання врожаю без втрат, вчасна і якісна зяблева оранка. Крім того, восени відбувається масова міграція гризунів у склади готової продукції. З появою перших сходів розпочнеться міграція гризунів на посіви озимих. Існує висока ймовірність того, що в подальшому щільність мишоподібних гризунів зростатиме. Тому необхідне систематичне обстеження, визначення видового складу мишоподібних для проведення ефективного та вчасного захисту полів, що забезпечать збереження посівів та урожаю озимих культур. Якщо ж мишоподібні гризуни з’явилися то необхідно вдатися до винищувальних заходів захисту. За наявності 3-5 і більше жилих колоній/гектар необхідно застосовувати біологічні препарати, або родентициди дозволені до використання згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Хімічні обробки треба проводити відповідно до економічних порогів шкодочинності, суворо дотримуючись техніки безпеки.

Регулярні обстеження та вчасний захист дадуть змогу запобігти ускладненню фітосанітарного стану й посприяють успішній перезимівлі культур.