Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області нагадує про ще одного шкідника, який завдає неабияку шкоду врожаю пасльонових культур.
Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell.) походить з тропічних гірських районів Південної Америки. Зараз шкідник широко поширений на всіх континентах. В Україні картопляну міль вперше виявили в 1980 році в Криму. Пізніше вогнища картопляної молі з’явилися в інших областях України. На сьогодні картопляна міль поширена Донецькій, Запорізькій, Одеській, Харківській та Херсонській областях.
Картопляна міль може розмножуватись як в полі, так і в теплих сховищах. В умовах півдня України міль в польових умовах утворює 4-5 поколінь. Тривалість розвитку одного покоління залежить від кліматичних умов і становить від 20 до 60 днів. Потрапляючи в сховища або погреби, шкідник продовжує розвиватись і пошкоджувати картоплю, утворюючи 1-2 покоління.
В польових умовах шкідник перезимовує в стадії гусениці, або лялечки під рослинними залишками в поверхневому шарі ґрунту, а в сховищах – в усіх стадіях розвитку.
Картоплю міль ушкоджує найбільше, крім того, може оселятись на томатах, перці, баклажанах, тютюні та дикоростучих пасльонових. Живиться як бульбами так і листками та стеблами рослин, шкодить не тільки під час вегетації, але і продовжує свій розвиток в сховищах і погребах, де пошкоджує картоплю на зберіганні. В результаті, бульби стають непридатними до вживання, насіннєві – втрачають свої посівні.
Пошкодження бульб картоплі може бути двох типів. Перший – це так зване поверхневе пошкодження, коли гусениця проникає під шкірку бульби, а потім робить ходи майже під самою шкіркою. Шкірка поступово висихає, осідає і утворює при цьому помітний рубець. Другий тип ушкодження – утворення більш глибоких ходів в бульбах. Такі ходи майже не помітні зовні, їх можна виявити при детальному огляді, після розрізання бульб.
Ознаки присутності шкідника:
На листі баклажанів помітні прозорі міни, частіше, розташовані близько до центральної жилці. На листі картоплі і томатів міни не так помітні, стінки їх непрозорі. Іноді гусениця живиться в складках молодого листя, не утворюючи міни. На листі перцю міни не виявляються. Сплетення листя павутиною, пошкодження стебел і пагонів найчастіше спостерігається на верхівках рослин. В плоди (томати, перець) гусениця проникає знизу, через плодоніжки, з верхівки – з місця залишку квітки. Крізь тонку шкірку плодів гусениці можуть потрапляти в місця, де плоди стикаються між собою або торкаються поверхні ґрунту або тари. Такі місця на плодах слід оглядати найбільш уважно, тому що саме там найчастіше помітні викиди екскрементів гусениці.
Картопляна міль з районів свого поширення може розповсюдитись у всіх стадіях розвитку (яйце, гусениця, лялечка, метелик) з бульбами картоплі, з плодами пасльонових культур, з тарою і ґрунтом.
Агротехнічні заходи боротьби з картопляною міллю передбачають дотримання сівозмін, недопущення повторних посадок картоплі (а також інших пасльонових) на попередньому місці протягом 3 років. Фумігація бульб картоплі перед висаджуванням. Садити потрібно тільки здорові бульби, глибина їх загортання повинна становити не менше 15 см. Впродовж вегетації, необхідно систематично знищувати пасльонові бур’яни, які є резерватами шкідника. За необхідності зрошення ділянок, його треба проводити переважно дощуванням, яке забезпечує часткову загибель молодих гусениць і при цьому не допускає оголення бульб. Необхідно регулярно проводити підгортання кущів, щоб бульби нового врожаю перебували під шаром ґрунту не менше 5 см.
Збирати врожай потрібно в стислі терміни на початку пожовтіння бадилля, не допускаючи її висихання. Викопані бульби необхідно відразу вивезти з поля, не залишаючи на ньому некондиційні і дрібні. Також не можна викидати бульби, плоди, уражені картопляної міллю на звалища, в лісосмуги та інші місця, тому що шкідник може перезимувати і в наступному році знову оселитися на полях пасльонових і розширити межі вогнища.
Зберігати бульби рекомендується при найбільш сприятливому температурному режимі + 3-5 ° С. При таких температурах, в промислових холодильниках, протягом 4-5 місяців зберігання гинуть всі стадії розвитку шкідника.
Для хімічної боротьби з шкідником потрібно використовувати препарати, які дозволені для використання в боротьбі з картопляною міллю, відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
На томатах, баклажанах, перці, тютюні більшу частину періоду вегетації використання інсектицидів обмежена, тому боротьбу з картопляної міллю необхідно проводити, в основному, з використанням біологічних препаратів. Також їх застосовують під час збору урожаю бульб, у випадку зберігання високої активності льоту метеликів і розвитку шкідника.
Не дайте цьому шкіднику знищити врожай картоплі та інших пасльонових, а надто в умовах повномасштабної війни, щоб взимку було що їсти. Разом до ПЕРЕМОГИ!
14.08.2023
Картопляна міль
Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області нагадує про ще одного шкідника, який завдає неабияку шкоду врожаю пасльонових культур.
Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell.) походить з тропічних гірських районів Південної Америки. Зараз шкідник широко поширений на всіх континентах. В Україні картопляну міль вперше виявили в 1980 році в Криму. Пізніше вогнища картопляної молі з’явилися в інших областях України. На сьогодні картопляна міль поширена Донецькій, Запорізькій, Одеській, Харківській та Херсонській областях.
Картопляна міль може розмножуватись як в полі, так і в теплих сховищах. В умовах півдня України міль в польових умовах утворює 4-5 поколінь. Тривалість розвитку одного покоління залежить від кліматичних умов і становить від 20 до 60 днів. Потрапляючи в сховища або погреби, шкідник продовжує розвиватись і пошкоджувати картоплю, утворюючи 1-2 покоління.
В польових умовах шкідник перезимовує в стадії гусениці, або лялечки під рослинними залишками в поверхневому шарі ґрунту, а в сховищах – в усіх стадіях розвитку.
Картоплю міль ушкоджує найбільше, крім того, може оселятись на томатах, перці, баклажанах, тютюні та дикоростучих пасльонових. Живиться як бульбами так і листками та стеблами рослин, шкодить не тільки під час вегетації, але і продовжує свій розвиток в сховищах і погребах, де пошкоджує картоплю на зберіганні. В результаті, бульби стають непридатними до вживання, насіннєві – втрачають свої посівні.
Пошкодження бульб картоплі може бути двох типів. Перший – це так зване поверхневе пошкодження, коли гусениця проникає під шкірку бульби, а потім робить ходи майже під самою шкіркою. Шкірка поступово висихає, осідає і утворює при цьому помітний рубець. Другий тип ушкодження – утворення більш глибоких ходів в бульбах. Такі ходи майже не помітні зовні, їх можна виявити при детальному огляді, після розрізання бульб.
Ознаки присутності шкідника:
На листі баклажанів помітні прозорі міни, частіше, розташовані близько до центральної жилці. На листі картоплі і томатів міни не так помітні, стінки їх непрозорі. Іноді гусениця живиться в складках молодого листя, не утворюючи міни. На листі перцю міни не виявляються. Сплетення листя павутиною, пошкодження стебел і пагонів найчастіше спостерігається на верхівках рослин. В плоди (томати, перець) гусениця проникає знизу, через плодоніжки, з верхівки – з місця залишку квітки. Крізь тонку шкірку плодів гусениці можуть потрапляти в місця, де плоди стикаються між собою або торкаються поверхні ґрунту або тари. Такі місця на плодах слід оглядати найбільш уважно, тому що саме там найчастіше помітні викиди екскрементів гусениці.
Картопляна міль з районів свого поширення може розповсюдитись у всіх стадіях розвитку (яйце, гусениця, лялечка, метелик) з бульбами картоплі, з плодами пасльонових культур, з тарою і ґрунтом.
Агротехнічні заходи боротьби з картопляною міллю передбачають дотримання сівозмін, недопущення повторних посадок картоплі (а також інших пасльонових) на попередньому місці протягом 3 років. Фумігація бульб картоплі перед висаджуванням. Садити потрібно тільки здорові бульби, глибина їх загортання повинна становити не менше 15 см. Впродовж вегетації, необхідно систематично знищувати пасльонові бур’яни, які є резерватами шкідника. За необхідності зрошення ділянок, його треба проводити переважно дощуванням, яке забезпечує часткову загибель молодих гусениць і при цьому не допускає оголення бульб. Необхідно регулярно проводити підгортання кущів, щоб бульби нового врожаю перебували під шаром ґрунту не менше 5 см.
Збирати врожай потрібно в стислі терміни на початку пожовтіння бадилля, не допускаючи її висихання. Викопані бульби необхідно відразу вивезти з поля, не залишаючи на ньому некондиційні і дрібні. Також не можна викидати бульби, плоди, уражені картопляної міллю на звалища, в лісосмуги та інші місця, тому що шкідник може перезимувати і в наступному році знову оселитися на полях пасльонових і розширити межі вогнища.
Зберігати бульби рекомендується при найбільш сприятливому температурному режимі + 3-5 ° С. При таких температурах, в промислових холодильниках, протягом 4-5 місяців зберігання гинуть всі стадії розвитку шкідника.
Для хімічної боротьби з шкідником потрібно використовувати препарати, які дозволені для використання в боротьбі з картопляною міллю, відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
На томатах, баклажанах, перці, тютюні більшу частину періоду вегетації використання інсектицидів обмежена, тому боротьбу з картопляної міллю необхідно проводити, в основному, з використанням біологічних препаратів. Також їх застосовують під час збору урожаю бульб, у випадку зберігання високої активності льоту метеликів і розвитку шкідника.
Не дайте цьому шкіднику знищити врожай картоплі та інших пасльонових, а надто в умовах повномасштабної війни, щоб взимку було що їсти. Разом до ПЕРЕМОГИ!