Ехінококоз – хронічне паразитарне захворювання, яке пов’язане з паразитуванням в організмі людини личинкової форми ехінокока, яка обумовлює клінічну картину захворювання – появу кіст (пухирів) у печінці, легенях, мозку та інших органах. Личинка паразита вражає у 70% випадків печінку, у 20% — легені, нерідко призводить до інвалідності, а у занедбаних формах може закінчитися летально. Людина, як і свійські тварини (вівці, свині, корови), є проміжним господарем ехінокока, а кінцевим – домашні або хижі тварини (собака, лисиця, вовк, шакал).
Джерелом захворювання для людини найчастіше є собаки, котрі заражаються при поїданні уражених ехінококом органів сільськогосподарських чи диких тварин.
Виявити хвору сільськогосподарську тварину (свиню чи велику рогату худобу), можна вже після її забою, коли на легенях чи печінці тварин знаходить пухирці, наповнені рідиною. Ці органи не можна ні в якому разі згодовувати собаці. Їх потрібно спалювати.
Зараження ехінококом відбувається при вживанні в їжу ягід, овочів, фруктів забруднених фекаліями собак та через немиті руки, після контакту з зараженими тваринами. Найбільший ризик зараження мають люди, які тісно контактують з тваринами, насмперед, з собаками, вівцями (при догляді за ними та їх стрижці). Людина не заражає.
Клінічні прояви ехінококозу дуже різноманітні та залежать від локалізації ехінококових кіст. При ехінококозі печінки хворі скаржаться на тиснення та біль у правому підребер’ї або надчеревній ділянці, збільшення розмірів живота, лихоманку. Ехінококоз легенів проявляється болями у грудях, лихоманкою, кашлем. Ехінококова кіста росте повільно, через що клінічні прояви захворювання виникають пізно, коли досягають значних розмірів. Дуже небезпечні при ехінококозі ускладнення, які пов’язані з розривом пухиря або його нагноєнням. Розрив пухиря відбувається під дією травми, іноді незначної. Це веде до обсіменіння черевної порожнини і розвитку в ній множинних ехінококових пухирів та перитоніту. Ехінококова рідина, що вилилася, може призвести до анафілактичного шоку і смерті хворого.
Діагноз підтверджується під час інструментального обстеження (ультразвукового дослідження органів черевної порожнини, рентгенографії органів грудної клітини, комп’ютерної або магнітно – резонансної томографії) та серологічного дослідження крові. А ось остаточний діагноз встановлюється після оперативного втручання, яке переважно і є основним методом лікування цього захворювання. Після такого втручання досліджується вміст виявленої кісти і під мікроскопом у ній знаходять личинкову стадію ехінокока.
Єдиним радикальним методом лікування ехінококозу є оперативний, тобто хірургічний, під час якого з печінки або іншого органу видаляють паразитарну кісту. Питання медикаментозної терапії при ехінококозі вирішує лікар індивідуально для кожного випадку, бо все залежить від розміру кіст, давності, локалізації.
Останніми роками актуальність таких гельмінтів як ехінококоз, токсокароз (собача аскарида), зростає у зв’язку з прогресивним ростом кількості бродячих собак та масивним забрудненням зовнішнього середовища фекаліями, як бродячих так і домашніх собак. Для прикладу: у цивілізованих країнах господарі домашніх тварин збирають фекалії своїх улюбленців під час вигулу, а для тварин, що не мають власників, є притулки. Задумайтесь, що відбувається у нас, коли навіть дитяч майданчики та пісочниці часто стають «собачим туалетом».
Тому, заходи боротьби з ехінококозом повинні бути направлені, в першу чергу, на охорону навколишнього середовища від забруднення її відходами тваринництва з метою попередження ураження ехінококозом собак та диких м’ясоїдних тварин. Для чого необхідно:
- Дотримуватися санітарних норм при забої худоби;
- Знищувати уражені ехінококом органи (печінку, легені) тварин (овець, кіз, свиней, корів), забитих у домашніх умовах;
- не допускати згодовування собакам органів, уражених ехінококом;
- періодично обстежувати собак, проводити їм дегельмінтизацію (згідно з вимогами — на спеціальних майданчиках, грунт яких потім піддають знезараженню).
Особиста профілактика таких гельмінтозів, в тому числі ехінококозу – це обмеження контакту з собаками, ігри з ними дітей, ретельне миття рук після контакту з тваринами, перед прийманням їжі, після роботи на городі, в саду, збирання грибів, не вживання в їжу немитих фруктів та ягід, не вживання не кип’яченої води з природних водоймищ.
Ехінококоз відноситься до тяжких паразитарних захворювань. Практично, єдиним способом лікування ехінококозу є оперативне вилучення кіст, тому попередити захворювання легше, ніж його лікувати!
23.09.2019
Небезпечні «сюрпризи» від собак
Ехінококоз – хронічне паразитарне захворювання, яке пов’язане з паразитуванням в організмі людини личинкової форми ехінокока, яка обумовлює клінічну картину захворювання – появу кіст (пухирів) у печінці, легенях, мозку та інших органах. Личинка паразита вражає у 70% випадків печінку, у 20% — легені, нерідко призводить до інвалідності, а у занедбаних формах може закінчитися летально. Людина, як і свійські тварини (вівці, свині, корови), є проміжним господарем ехінокока, а кінцевим – домашні або хижі тварини (собака, лисиця, вовк, шакал).
Джерелом захворювання для людини найчастіше є собаки, котрі заражаються при поїданні уражених ехінококом органів сільськогосподарських чи диких тварин.
Виявити хвору сільськогосподарську тварину (свиню чи велику рогату худобу), можна вже після її забою, коли на легенях чи печінці тварин знаходить пухирці, наповнені рідиною. Ці органи не можна ні в якому разі згодовувати собаці. Їх потрібно спалювати.
Зараження ехінококом відбувається при вживанні в їжу ягід, овочів, фруктів забруднених фекаліями собак та через немиті руки, після контакту з зараженими тваринами. Найбільший ризик зараження мають люди, які тісно контактують з тваринами, насмперед, з собаками, вівцями (при догляді за ними та їх стрижці). Людина не заражає.
Клінічні прояви ехінококозу дуже різноманітні та залежать від локалізації ехінококових кіст. При ехінококозі печінки хворі скаржаться на тиснення та біль у правому підребер’ї або надчеревній ділянці, збільшення розмірів живота, лихоманку. Ехінококоз легенів проявляється болями у грудях, лихоманкою, кашлем. Ехінококова кіста росте повільно, через що клінічні прояви захворювання виникають пізно, коли досягають значних розмірів. Дуже небезпечні при ехінококозі ускладнення, які пов’язані з розривом пухиря або його нагноєнням. Розрив пухиря відбувається під дією травми, іноді незначної. Це веде до обсіменіння черевної порожнини і розвитку в ній множинних ехінококових пухирів та перитоніту. Ехінококова рідина, що вилилася, може призвести до анафілактичного шоку і смерті хворого.
Діагноз підтверджується під час інструментального обстеження (ультразвукового дослідження органів черевної порожнини, рентгенографії органів грудної клітини, комп’ютерної або магнітно – резонансної томографії) та серологічного дослідження крові. А ось остаточний діагноз встановлюється після оперативного втручання, яке переважно і є основним методом лікування цього захворювання. Після такого втручання досліджується вміст виявленої кісти і під мікроскопом у ній знаходять личинкову стадію ехінокока.
Єдиним радикальним методом лікування ехінококозу є оперативний, тобто хірургічний, під час якого з печінки або іншого органу видаляють паразитарну кісту. Питання медикаментозної терапії при ехінококозі вирішує лікар індивідуально для кожного випадку, бо все залежить від розміру кіст, давності, локалізації.
Останніми роками актуальність таких гельмінтів як ехінококоз, токсокароз (собача аскарида), зростає у зв’язку з прогресивним ростом кількості бродячих собак та масивним забрудненням зовнішнього середовища фекаліями, як бродячих так і домашніх собак. Для прикладу: у цивілізованих країнах господарі домашніх тварин збирають фекалії своїх улюбленців під час вигулу, а для тварин, що не мають власників, є притулки. Задумайтесь, що відбувається у нас, коли навіть дитяч майданчики та пісочниці часто стають «собачим туалетом».
Тому, заходи боротьби з ехінококозом повинні бути направлені, в першу чергу, на охорону навколишнього середовища від забруднення її відходами тваринництва з метою попередження ураження ехінококозом собак та диких м’ясоїдних тварин. Для чого необхідно:
Особиста профілактика таких гельмінтозів, в тому числі ехінококозу – це обмеження контакту з собаками, ігри з ними дітей, ретельне миття рук після контакту з тваринами, перед прийманням їжі, після роботи на городі, в саду, збирання грибів, не вживання в їжу немитих фруктів та ягід, не вживання не кип’яченої води з природних водоймищ.
Ехінококоз відноситься до тяжких паразитарних захворювань. Практично, єдиним способом лікування ехінококозу є оперативне вилучення кіст, тому попередити захворювання легше, ніж його лікувати!