Озимий ріпак – це культура, яка особливо гостро потребує дотримання технології під час сівби і вирощування, а також значно залежна від погодних умов упродовж майже всього періоду вегетації.
Врожайність озимого ріпаку відчутно коливається в різних господарствах, навіть тих, що розташовані поруч. Якщо в одному господарстві можуть намолотити від 25 до 34 ц/га, то в іншому зібрати «на круг» 45 або навіть 50 ц/га. Окремі поля за сприятливих погодних умов і правильно обраної технології здатні отримати врожай понад 60 ц/га. Такий показник, що призводить до відчутного економічного виграшу, залежить від низки технологічних моментів, які забезпечують високі результати при вирощуванні озимого ріпаку.
Насамперед, це правильний вибір сортів або гібридів, строків сівби, обробки грунту, мінерального живлення рослин та захисту посівів від шкідливих організмів (комах, хвороб, бур’янів).
Найважливіший момент під час сівби озимого ріпаку – вдале визначення її строків за низкою факторів, у тому числі – наявністю вологи в грунті.
На сьогодні не можна отримати високий врожай ріпаку без застосування фунгицидно-інсектицидного протруйника посівного матеріалу. Проте, вибирати необхідно виключно перевірену продукцію відомих виробників з підтвердженою ефективністю. В іншому випадку можна втратити до 50% врожаю.
Технологія вирощування озимого ріпаку також обов’язково повинна передбачати застосування ефективного грунтового гербіциду. Зокрема, на сьогодні в рослинництві широко практикується вирощування ріпаку за технологією Clearfield з підбором стійких до імідазолінонів гібридів. Тому, якщо на полі постійно присутня проблема з бур’янами, застосування Clearfield-технології може бути оптимальним рішенням.
Осінній догляд за посівами озимого ріпаку обов’язково передбачає використання регуляторів росту. Традиційно перше їх внесення здійснюється в фазі 3-4 або 4-5 листків, а наступне – за 10-15 днів. Якщо знехтувати цим агроприйомом або здійснити його неналежним чином, рослини можуть перерости, що призведе до їх масової загибелі. В окремих випадках посіви доводиться дисковать, висіваючи натомість ярі культури навесні.
Слід також зазначити, що регулятори росту мають фунгіцидні властивості та служать додатковою запорукою нормального стану рослин. Їх внесення сприяє розвитку кореневої системи рослин і накопиченню цукрів – ключової умови високої зимостійкості.
Навесні, після відновлення вегетації, проводяться традиційні азотні підживлення рослин. Доречними будуть: листове внесення сульфату магнію разом з карбамідом, а також одно-, а краще дворазова підгодівля рослин ріпаку бором, можна в суміші з молібденом.
Насамкінець зазначимо, що правильне управління мінеральним живленням, а також профілактичне внесення засобів захисту рослин на озимому ріпаку, як і на інших культурах, дозволяє забезпечити гідну відповідь на агрономічні виклики сьогодення. Різноманітні стресові фактори, дефіцит вологи негативно відображаються на показниках врожайності. Проте доведено, що при належному мінеральному живленні рослини потребують на 10-15% менше вологи, що може стати вирішальним фактором у отриманні високого врожаю і підтверженні рентабельності вирощування сільськогосподарських культур.
18.09.2019
Технологія вирощування озимого ріпаку
Озимий ріпак – це культура, яка особливо гостро потребує дотримання технології під час сівби і вирощування, а також значно залежна від погодних умов упродовж майже всього періоду вегетації.
Врожайність озимого ріпаку відчутно коливається в різних господарствах, навіть тих, що розташовані поруч. Якщо в одному господарстві можуть намолотити від 25 до 34 ц/га, то в іншому зібрати «на круг» 45 або навіть 50 ц/га. Окремі поля за сприятливих погодних умов і правильно обраної технології здатні отримати врожай понад 60 ц/га. Такий показник, що призводить до відчутного економічного виграшу, залежить від низки технологічних моментів, які забезпечують високі результати при вирощуванні озимого ріпаку.
Насамперед, це правильний вибір сортів або гібридів, строків сівби, обробки грунту, мінерального живлення рослин та захисту посівів від шкідливих організмів (комах, хвороб, бур’янів).
Найважливіший момент під час сівби озимого ріпаку – вдале визначення її строків за низкою факторів, у тому числі – наявністю вологи в грунті.
На сьогодні не можна отримати високий врожай ріпаку без застосування фунгицидно-інсектицидного протруйника посівного матеріалу. Проте, вибирати необхідно виключно перевірену продукцію відомих виробників з підтвердженою ефективністю. В іншому випадку можна втратити до 50% врожаю.
Технологія вирощування озимого ріпаку також обов’язково повинна передбачати застосування ефективного грунтового гербіциду. Зокрема, на сьогодні в рослинництві широко практикується вирощування ріпаку за технологією Clearfield з підбором стійких до імідазолінонів гібридів. Тому, якщо на полі постійно присутня проблема з бур’янами, застосування Clearfield-технології може бути оптимальним рішенням.
Осінній догляд за посівами озимого ріпаку обов’язково передбачає використання регуляторів росту. Традиційно перше їх внесення здійснюється в фазі 3-4 або 4-5 листків, а наступне – за 10-15 днів. Якщо знехтувати цим агроприйомом або здійснити його неналежним чином, рослини можуть перерости, що призведе до їх масової загибелі. В окремих випадках посіви доводиться дисковать, висіваючи натомість ярі культури навесні.
Слід також зазначити, що регулятори росту мають фунгіцидні властивості та служать додатковою запорукою нормального стану рослин. Їх внесення сприяє розвитку кореневої системи рослин і накопиченню цукрів – ключової умови високої зимостійкості.
Навесні, після відновлення вегетації, проводяться традиційні азотні підживлення рослин. Доречними будуть: листове внесення сульфату магнію разом з карбамідом, а також одно-, а краще дворазова підгодівля рослин ріпаку бором, можна в суміші з молібденом.
Насамкінець зазначимо, що правильне управління мінеральним живленням, а також профілактичне внесення засобів захисту рослин на озимому ріпаку, як і на інших культурах, дозволяє забезпечити гідну відповідь на агрономічні виклики сьогодення. Різноманітні стресові фактори, дефіцит вологи негативно відображаються на показниках врожайності. Проте доведено, що при належному мінеральному живленні рослини потребують на 10-15% менше вологи, що може стати вирішальним фактором у отриманні високого врожаю і підтверженні рентабельності вирощування сільськогосподарських культур.