Аграрії Херсонщини в умовах дефіциту продуктивної вологи в ґрунті продовжують весняну посівну, насамперед, ранніх зернових культур, а саме: ярого ячменю – цінної продовольчої та кормової культури. Зважаючи на те, що це головна зернофуражна культура в країні, важливим є застосування заходів захисту з обмеження шкідливості хвороб з метою збереження високих врожаїв.
На ячмені, як і на інших зернових колосових культурах, розвивається багато фітопатогенних організмів. Найпоширенішими і найбільш шкодочинними є тверда та летюча сажки. Сажкові хвороби руйнують тканини культури з утворенням сажкової маси теліоспор. Сівба зараженим зерном призводить до ураження проростків ячменю. Уражені проростки уповільнюють свій ріст і розвиток, частина їх гине, внаслідок чого знижується схожість і густота посівів.
Шкідливість твердої сажки ячменю зумовлюється як утворенням спорової маси замість зерна, так і зрідженням посівів внаслідок відмирання заражених рослин. Під час сильного ураження недобір урожаю може становити 15–20% і більше.
Найчіткіше симптоми хвороби виявляються на початку фази молочної стиглості зерна. В цей час замість нормального зерна утворюється чорна спорова маса, вкрита незруйнованою зовнішньою оболонкою. Під час роздавлювання уражених колосків виділяється сірувата оливково-бура рідина, що має запах гнилого оселедця через вміст триметиламіну. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо, на відміну від здорового, який поникає від маси зерен. На ячмені всі органи ураженого колосу, крім остюків, перетворюються на чорну масу теліоспор, вкриту тонкою плівкою. Теліоспори склеєні у тверді міцні грудочки, тому тверду сажку ячменю ще називають кам’яною.
Поширення хвороби відбувається під час збирання, обмолоту, очищення зерна, теліоспорами, які розпорошуються та потрапляють на зерно і грунт. Основним джерелом інфекції є заражене зерно.
Зараження рослин відбувається під час проростання насіння у ґрунті. При сівбі теліоспори на зерні потрапляють у грунт, де проростають і утворюють базидію із базидіоспорами. Останні після копуляції утворюють інфекційну гіфу, яка проникає у паросток. Потім у рослині утворюється міцелій, який дифузно поширюється, досягає конуса наростання, проникає у листки, стебла і колоски. Проростання теліоспор і зараження рослин значною мірою залежить від температури та вологості ґрунту. Інтенсивне зараження рослин відбувається за температури ґрунту 15–200С. Оптимальна вологість ґрунту для проростання теліоспор – 60–70%. Максимальне ураження ярого ячменю твердою сажкою спостерігається за температури 5-100С, за якою збудник має певну перевагу над рослинами і встигає уразити їх у більшій кількості.
Шкідливість летючої сажки надзвичайно велика. Уражені рослини ячменю не утворюють зерна, надземна маса їх на 30–40% менша, ніж здорових. Є і приховані втрати урожаю за рахунок зрідження сходів і прихованого ураження рослин.
Перші симптоми хвороби на рослинах спостерігаються у фазі викидання колоса, всі органи якого, за винятком стрижнів, в основному руйнуються і перетворюються на рихлу чорну спорову масу – теліоспори, ще до виходу з піхви листка.
Зараження рослин хворобою відбувається під час цвітіння, іноді можливе і після нього. Сприяють ураженню посівів відносна вологість повітря 60-85% і оптимальна температура (20–250С) у фазі цвітіння.
Нагадуємо – основним методом захисту насіння від сажкових хвороб є його протруювання – одне з найбільш ефективних, економічно доцільних та екологічних заходів. Це пояснюється тим, що протруювання насіння знищує або значною мірою подавлює розвиток хвороб, збудники яких локалізуються як на поверхні насіння, так і в алейроновому шарі під оболонкою насіння, а також у зародку. Цим заходом забезпечуються кращі стартові умови для росту рослин, посилюється їх протидія абіотичним факторам зовнішнього середовища. Тому препарат, якому надається перевага, повинен не тільки контролювати насіннєву інфекцію, але і захищати рослини від ґрунтової, а також ранньої аерогенної інфекцій (іржастих хвороб, септоріозу, гельмінтоспоріозів). Для протруювання насіння у кожній конкретній ситуації підбирають препарати з відповідним спектром дії згідно з рекомендованим «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Таким чином, у допосівний і посівний періоди для захисту посівів ячменю ярого від твердої і летючої сажок, кореневих гнилей та плямистостей необхідно обов’язково проводити протруювання насіння. Серед рекомендованих до застосування препаратів останнім часом добрими характеристиками відзначаються протруйники на основі таких діючих речовин, як карбендазим, тебуконазол, карбоксин, тирам, тритіконазол, флутріафол, диніконазол-М, манкоцеб, а також суміші діючих речовин тебуконазола з імазалілом, тебуконазола з тіабендазолом та з імазалілом, тіабендазола з тебуконазолом, карбоксина з тирамом, флутріафола з тіабендазолом, флутріафола з імазалілом і з тіабендазолом, карбендазима з карбоксином, тритіконазола з піраклостробіном, тритіконазола з прохлоразом, протіоконазола з тебуконазолом, протіоконазола з тебуконазолом і з флуопірамом, флудіоксоніла з тритіконазолом, флудіоксоніла з ципроконазолом, азоксістробіна з тебуконазолом і з флудіоксонілом, карбоксина з тріадименолом і з тебуконазолом, дифеноконазола з флудіоксонілом і з тіаметоксамом, металаксила-М з тебуконазолом.
Нагадуємо, працювати з пестицидами дозволено тільки особам, які мають допуски на право здійснення робіт з пестицидами та агрохімікатами.
Під час проведення протруєння насіння слід дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 та правил особистої гігієни.
13.03.2019
Захист посівів ярого ячменю від сажкових хвороб
Аграрії Херсонщини в умовах дефіциту продуктивної вологи в ґрунті продовжують весняну посівну, насамперед, ранніх зернових культур, а саме: ярого ячменю – цінної продовольчої та кормової культури. Зважаючи на те, що це головна зернофуражна культура в країні, важливим є застосування заходів захисту з обмеження шкідливості хвороб з метою збереження високих врожаїв.
На ячмені, як і на інших зернових колосових культурах, розвивається багато фітопатогенних організмів. Найпоширенішими і найбільш шкодочинними є тверда та летюча сажки. Сажкові хвороби руйнують тканини культури з утворенням сажкової маси теліоспор. Сівба зараженим зерном призводить до ураження проростків ячменю. Уражені проростки уповільнюють свій ріст і розвиток, частина їх гине, внаслідок чого знижується схожість і густота посівів.
Шкідливість твердої сажки ячменю зумовлюється як утворенням спорової маси замість зерна, так і зрідженням посівів внаслідок відмирання заражених рослин. Під час сильного ураження недобір урожаю може становити 15–20% і більше.
Найчіткіше симптоми хвороби виявляються на початку фази молочної стиглості зерна. В цей час замість нормального зерна утворюється чорна спорова маса, вкрита незруйнованою зовнішньою оболонкою. Під час роздавлювання уражених колосків виділяється сірувата оливково-бура рідина, що має запах гнилого оселедця через вміст триметиламіну. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо, на відміну від здорового, який поникає від маси зерен. На ячмені всі органи ураженого колосу, крім остюків, перетворюються на чорну масу теліоспор, вкриту тонкою плівкою. Теліоспори склеєні у тверді міцні грудочки, тому тверду сажку ячменю ще називають кам’яною.
Поширення хвороби відбувається під час збирання, обмолоту, очищення зерна, теліоспорами, які розпорошуються та потрапляють на зерно і грунт. Основним джерелом інфекції є заражене зерно.
Зараження рослин відбувається під час проростання насіння у ґрунті. При сівбі теліоспори на зерні потрапляють у грунт, де проростають і утворюють базидію із базидіоспорами. Останні після копуляції утворюють інфекційну гіфу, яка проникає у паросток. Потім у рослині утворюється міцелій, який дифузно поширюється, досягає конуса наростання, проникає у листки, стебла і колоски. Проростання теліоспор і зараження рослин значною мірою залежить від температури та вологості ґрунту. Інтенсивне зараження рослин відбувається за температури ґрунту 15–200С. Оптимальна вологість ґрунту для проростання теліоспор – 60–70%. Максимальне ураження ярого ячменю твердою сажкою спостерігається за температури 5-100С, за якою збудник має певну перевагу над рослинами і встигає уразити їх у більшій кількості.
Шкідливість летючої сажки надзвичайно велика. Уражені рослини ячменю не утворюють зерна, надземна маса їх на 30–40% менша, ніж здорових. Є і приховані втрати урожаю за рахунок зрідження сходів і прихованого ураження рослин.
Перші симптоми хвороби на рослинах спостерігаються у фазі викидання колоса, всі органи якого, за винятком стрижнів, в основному руйнуються і перетворюються на рихлу чорну спорову масу – теліоспори, ще до виходу з піхви листка.
Зараження рослин хворобою відбувається під час цвітіння, іноді можливе і після нього. Сприяють ураженню посівів відносна вологість повітря 60-85% і оптимальна температура (20–250С) у фазі цвітіння.
Нагадуємо – основним методом захисту насіння від сажкових хвороб є його протруювання – одне з найбільш ефективних, економічно доцільних та екологічних заходів. Це пояснюється тим, що протруювання насіння знищує або значною мірою подавлює розвиток хвороб, збудники яких локалізуються як на поверхні насіння, так і в алейроновому шарі під оболонкою насіння, а також у зародку. Цим заходом забезпечуються кращі стартові умови для росту рослин, посилюється їх протидія абіотичним факторам зовнішнього середовища. Тому препарат, якому надається перевага, повинен не тільки контролювати насіннєву інфекцію, але і захищати рослини від ґрунтової, а також ранньої аерогенної інфекцій (іржастих хвороб, септоріозу, гельмінтоспоріозів). Для протруювання насіння у кожній конкретній ситуації підбирають препарати з відповідним спектром дії згідно з рекомендованим «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Таким чином, у допосівний і посівний періоди для захисту посівів ячменю ярого від твердої і летючої сажок, кореневих гнилей та плямистостей необхідно обов’язково проводити протруювання насіння. Серед рекомендованих до застосування препаратів останнім часом добрими характеристиками відзначаються протруйники на основі таких діючих речовин, як карбендазим, тебуконазол, карбоксин, тирам, тритіконазол, флутріафол, диніконазол-М, манкоцеб, а також суміші діючих речовин тебуконазола з імазалілом, тебуконазола з тіабендазолом та з імазалілом, тіабендазола з тебуконазолом, карбоксина з тирамом, флутріафола з тіабендазолом, флутріафола з імазалілом і з тіабендазолом, карбендазима з карбоксином, тритіконазола з піраклостробіном, тритіконазола з прохлоразом, протіоконазола з тебуконазолом, протіоконазола з тебуконазолом і з флуопірамом, флудіоксоніла з тритіконазолом, флудіоксоніла з ципроконазолом, азоксістробіна з тебуконазолом і з флудіоксонілом, карбоксина з тріадименолом і з тебуконазолом, дифеноконазола з флудіоксонілом і з тіаметоксамом, металаксила-М з тебуконазолом.
Нагадуємо, працювати з пестицидами дозволено тільки особам, які мають допуски на право здійснення робіт з пестицидами та агрохімікатами.
Під час проведення протруєння насіння слід дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 та правил особистої гігієни.