Грип птиці швидко поширюється повітряно-крапельним шляхом і проникає до чутливого організму перш за все через слизові оболонки. Надалі, під час захворювання, витікання з клоаки та носові секрети містять високовірулентний вірус та інфікують предмети навколишнього середовища. Існує також аліментарний шлях передачі збудника. Таким чином, джерелом інфекції є хвора птиця, а сам вірус може швидко поширюватися через забруднений корм, воду та підстилку. Найбільш небезпечним джерелом збудника вважають перехворілу птицю, яка зберігає вірусоносійство протягом не менше двох місяців. При цьому в її організмі вірус зберігається в присутності антитіл, утворюючи латентну інфекцію. Під впливом сприятливих умов вірус може легко активізуватися і тривалий час виділятися у зовнішнє середовище. Через це спалахи грипу доволі часто спостерігаються після дії на птахопоголів’я стресових умов: переохолодження, отруєння, голодування тощо.
Одним із факторів розповсюдження хвороби може бути перевезення хворої або підозрілої птиці, особливо іще до появи перших симптомів захворювання. Вірус також може поширюватися через товарну продукцію (яйця, тушки, пір’я), отриману від клінічно хворої або інфікованої птиці. Певну роль у поширенні грипу здатні відігравати і дикі птахи, переносячи збудника на великі відстані. Через це необхідно уникати будь-якого контакту дикої і домашньої птиці в господарствах. Інфекція серед свійській птиці може бути неочевидною (безсимптомною) або викликати зменшення яйценесення та захворювання системи дихання, а також протікати у миттєвій формі, викликаючи швидку загибель птиці від системного ураження без будь-яких завчасних симптомів (високопатогенний пташиний грип).
Іще в 1992 році була прийнята Директива ЕС, за якою вся птиця у вогнищі інфекції, а також у загрозливій зоні підлягає знищенню. На думку авторів, це єдиний ефективний метод боротьби з грипом та недопущення поширення захворювання. В свою чергу, такий підхід пов’язаний з великими втратами, і зазвичай, у випадку виявлення грипу, який викликають середньо- або слабопатогенні штами, в господарстві вводять обмеження, а при появі високопатогенних штамів накладають карантин. Навкруги вогнища інфекції виникає зона підвищеного ризику поширення інфекції. Через це переміщення птиці та яєць, а також транспортних засобів і обслуговуючого персоналу обмежують. Нові партії птиці з благополучних господарств мають завозитися на ферму не раніше ніж через 2–3 тижні після ліквідації хвороби та проведення заключної дезінфекції.
Вірус пташиного грипу не завжди заражає людей, але, починаючи з 1997 року, було зареєстровано більше як 100 підтверджених випадків зараження людей вірусом пташиного грипу. Світова організація охорони здоров’я (WHO) зберігає оновлені дані і об’єднані звіти про випадки захворювання людей пташиним грипом A (H5N1).
У більшості випадків люди заражувалися пташиним грипом внаслідок безпосередніх чи близьких контактів з інфікованими птахами (свійськими курями, качками й індиками) або з поверхнею, зараженою секрецією чи виділеннями інфікованих птахів. Поширення вірусів пташиного грипу від однієї хворої людини до іншої буває дуже рідко; подальше поширення інфекції від хворого не спостерігається. Під час спалаху пташиного грипу серед птахів існує можливий ризик і для людей, які мають безпосередні чи близькі контакти з інфікованими птахами або з поверхнями, зараженими секреціями чи іншими виділеннями інфікованих птахів.
Симптоми пташиного грипу у людей можуть варіюватися від симптомів, типових для звичайного грипу (температура, кашель, біль у горлі і біль у м’язах) до інфекцій очей, пневмонії, важких респіраторних захворювань (гострий респіраторний синдром) та інших загрозливих для життя ускладнень. Симптоми пташиного грипу можуть залежати від того, яким специфічним підтипом вірусу і штаму була викликана інфекція.
Для того, щоб підтвердити наявність пташиного грипу у людини, необхідно провести лабораторні аналізи.
Існує два основні ризики для здоров’я людини при захворюванні на пташиний грип: 1) ризик безпосередньої інфекції, коли вірус переходить від інфікованого птаха до людини, внаслідок чого іноді людина може тяжко захворіти; 2) ризик того, що вірус (якщо у нього є для цього достатньо можливостей перейде в форму, дуже заразну для людей, яка легко передається від людини до людини.
Немає зареєстрованих випадків, коли правильно приготоване пташине м’ясо чи яйця могли бути джерелом захворювання на пташиний грип.
Які загрози несе пташиний грип.
Грип птиці швидко поширюється повітряно-крапельним шляхом і проникає до чутливого організму перш за все через слизові оболонки. Надалі, під час захворювання, витікання з клоаки та носові секрети містять високовірулентний вірус та інфікують предмети навколишнього середовища. Існує також аліментарний шлях передачі збудника. Таким чином, джерелом інфекції є хвора птиця, а сам вірус може швидко поширюватися через забруднений корм, воду та підстилку. Найбільш небезпечним джерелом збудника вважають перехворілу птицю, яка зберігає вірусоносійство протягом не менше двох місяців. При цьому в її організмі вірус зберігається в присутності антитіл, утворюючи латентну інфекцію. Під впливом сприятливих умов вірус може легко активізуватися і тривалий час виділятися у зовнішнє середовище. Через це спалахи грипу доволі часто спостерігаються після дії на птахопоголів’я стресових умов: переохолодження, отруєння, голодування тощо.
Одним із факторів розповсюдження хвороби може бути перевезення хворої або підозрілої птиці, особливо іще до появи перших симптомів захворювання. Вірус також може поширюватися через товарну продукцію (яйця, тушки, пір’я), отриману від клінічно хворої або інфікованої птиці. Певну роль у поширенні грипу здатні відігравати і дикі птахи, переносячи збудника на великі відстані. Через це необхідно уникати будь-якого контакту дикої і домашньої птиці в господарствах. Інфекція серед свійській птиці може бути неочевидною (безсимптомною) або викликати зменшення яйценесення та захворювання системи дихання, а також протікати у миттєвій формі, викликаючи швидку загибель птиці від системного ураження без будь-яких завчасних симптомів (високопатогенний пташиний грип).
Іще в 1992 році була прийнята Директива ЕС, за якою вся птиця у вогнищі інфекції, а також у загрозливій зоні підлягає знищенню. На думку авторів, це єдиний ефективний метод боротьби з грипом та недопущення поширення захворювання. В свою чергу, такий підхід пов’язаний з великими втратами, і зазвичай, у випадку виявлення грипу, який викликають середньо- або слабопатогенні штами, в господарстві вводять обмеження, а при появі високопатогенних штамів накладають карантин. Навкруги вогнища інфекції виникає зона підвищеного ризику поширення інфекції. Через це переміщення птиці та яєць, а також транспортних засобів і обслуговуючого персоналу обмежують. Нові партії птиці з благополучних господарств мають завозитися на ферму не раніше ніж через 2–3 тижні після ліквідації хвороби та проведення заключної дезінфекції.
Вірус пташиного грипу не завжди заражає людей, але, починаючи з 1997 року, було зареєстровано більше як 100 підтверджених випадків зараження людей вірусом пташиного грипу. Світова організація охорони здоров’я (WHO) зберігає оновлені дані і об’єднані звіти про випадки захворювання людей пташиним грипом A (H5N1).
У більшості випадків люди заражувалися пташиним грипом внаслідок безпосередніх чи близьких контактів з інфікованими птахами (свійськими курями, качками й індиками) або з поверхнею, зараженою секрецією чи виділеннями інфікованих птахів. Поширення вірусів пташиного грипу від однієї хворої людини до іншої буває дуже рідко; подальше поширення інфекції від хворого не спостерігається. Під час спалаху пташиного грипу серед птахів існує можливий ризик і для людей, які мають безпосередні чи близькі контакти з інфікованими птахами або з поверхнями, зараженими секреціями чи іншими виділеннями інфікованих птахів.
Симптоми пташиного грипу у людей можуть варіюватися від симптомів, типових для звичайного грипу (температура, кашель, біль у горлі і біль у м’язах) до інфекцій очей, пневмонії, важких респіраторних захворювань (гострий респіраторний синдром) та інших загрозливих для життя ускладнень. Симптоми пташиного грипу можуть залежати від того, яким специфічним підтипом вірусу і штаму була викликана інфекція.
Для того, щоб підтвердити наявність пташиного грипу у людини, необхідно провести лабораторні аналізи.
Існує два основні ризики для здоров’я людини при захворюванні на пташиний грип: 1) ризик безпосередньої інфекції, коли вірус переходить від інфікованого птаха до людини, внаслідок чого іноді людина може тяжко захворіти; 2) ризик того, що вірус (якщо у нього є для цього достатньо можливостей перейде в форму, дуже заразну для людей, яка легко передається від людини до людини.
Немає зареєстрованих випадків, коли правильно приготоване пташине м’ясо чи яйця могли бути джерелом захворювання на пташиний грип.