В останні роки намітилася чітка тенденція активізації ентеровірусної інфекції в світі, про що свідчать постійно зареєстровані в різних країнах світу епідеміологічні підйоми захворюваності й спалахи. До факторів ризику розвитку захворювання та тяжкого перебігу інфекції відносять ранній вік дитини, чоловічу стать, порушення правил гігієни, перенаселення житла, низький соціально-економічний розвиток. В Україні з 2014 року спостерігається підвищення захворюваності на ентеровірусну інфекцію, яка супроводжується висипом на кистях, стопах і слизових оболонках, а також плямисто-папульозним, розеольозним, місцями везикульозним висипом по всьому тілу.
Ентеровірусні інфекції являють собою велику групу інфекційних захворювань, що розвиваються при ураженні людини вірусами роду Enterovirus (понад 70 серологічних типів вірусу, в т.ч. Коксакі А, Коксакі В, ЕСНО (ЕКХО).
Джерелом ентеровірусних інфекцій є хвора людина або вірусоносій. Інфекція передається повітряно-крапельним та фекально-оральним шляхами передачі. Відзначаються випадки зараження через забруднені збудниками руки, предмети побуту, особистої гігієни, іграшки.
Інкубаційний період при ентеровірусних інфекціях складає від 2-х до 10-ти днів. Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів або травного тракту, де вірус розмножується, накопичується і викликає місцеву запальну реакцію, що виявляється симптомами герпетичної ангіни, гострого респіраторного захворювання, фарингіту або розладу кишківника. В результаті подальшого попадання вірусів в кров вони розносяться по всьому організму і осідають в різних органах і тканинах.
Велика частина клінічно помітних проявів – простудоподібні захворювання.
Найпоширенішими ознаками є: інтоксикація (слабкість, головний біль, болі в м’язах, можлива нудота і блювота, яка не приносить полегшення), підвищення температури (може досягати 39-40 градусів), катаральна та абдомінальна симптоматика, поліморфна екзантема (висип). Може відзначатися пронос.
Захворювання може перебігати безсимптомно, також діагностуються легкі форми та з тяжким перебігом. Найчастіше це серозний менінгіт, енцефаліт, гострий параліч, міокардит, безжовтяничний гепатит тощо. Прогноз погіршується у разі важкого перебігу, розвитку ускладнень. Деякі ускладнення ентеровірусної інфекції (в основному з боку нервової системи) можуть закінчитися смертю хворого, або залишити після себе стійкі функціональні порушення.
Ентеровірусна інфекція, що протікає у формі менінгіту, менінгоенцефаліту, енцефаломіокардіту новонароджених, може ускладнитися набряком мозку, епілептоїдними приступами, психічними розладами. Ентеровірусні інфекція, що протікає у важкій формі може сприяти розвитку пневмонії, гострої дихальної недостатності.
Специфічні заходи профілактики ентеровірусних інфекцій (вакцина) не розроблені. Основу загальної профілактики ентеровірусних інфекцій складає комплекс санітарно-гігієнічних заходів по запобіганню забруднення об’єктів довкілля (водойм, ґрунту, харчових продуктів) збудниками, дотримання правил особистої гігієни, дотримання санітарно-гігієнічних вимог при видаленні і знешкодженні нечистот (стічних вод), забезпечення населення безпечними в епідемічному відношенні водою та харчовими продуктами, забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану зон відпочинку (пляжів тощо), дотримання вимог до води рекреаційних зон.
Для попередження запобігання виникнення ентеровірусних інфекцій слід дотримуватися наступних профілактичних заходів: по можливості уникати контактів з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання, обмежувати контакти дітей раннього віку, скорочувати час перебування у місцях масового скупчення людей і в громадському транспорті; суворо дотримуватися правил особистої гігієни; регулярно мити і утримувати в чистоті дитячі іграшки; ретельно мити проточною водою і обдавати кип’ятком овочі і фрукти; при вологому прибиранні помешкання використовувати дезінфікуючі засоби, частіше провітрювати приміщення; у літній період збільшувати споживання води. Рекомендуємо пити воду (водопровідну, з криниць) після кип’ятіння, не купатися в непроточних водоймах і фонтанах, у місцях несанкціонованих пляжів, не пити воду з неперевірених джерел.
Якщо ж захворювання не вдалося уникнути, то не займайтеся самолікуванням. При появі перших симптомів інфекційного захворювання для запобігання виникнення ускладнень і тяжких наслідків НЕГАЙНО ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ В ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАКЛАДИ ДО ЛІКАРЯ.
Активізація ентеровірусної інфекції
В останні роки намітилася чітка тенденція активізації ентеровірусної інфекції в світі, про що свідчать постійно зареєстровані в різних країнах світу епідеміологічні підйоми захворюваності й спалахи. До факторів ризику розвитку захворювання та тяжкого перебігу інфекції відносять ранній вік дитини, чоловічу стать, порушення правил гігієни, перенаселення житла, низький соціально-економічний розвиток. В Україні з 2014 року спостерігається підвищення захворюваності на ентеровірусну інфекцію, яка супроводжується висипом на кистях, стопах і слизових оболонках, а також плямисто-папульозним, розеольозним, місцями везикульозним висипом по всьому тілу.
Ентеровірусні інфекції являють собою велику групу інфекційних захворювань, що розвиваються при ураженні людини вірусами роду Enterovirus (понад 70 серологічних типів вірусу, в т.ч. Коксакі А, Коксакі В, ЕСНО (ЕКХО).
Джерелом ентеровірусних інфекцій є хвора людина або вірусоносій. Інфекція передається повітряно-крапельним та фекально-оральним шляхами передачі. Відзначаються випадки зараження через забруднені збудниками руки, предмети побуту, особистої гігієни, іграшки.
Інкубаційний період при ентеровірусних інфекціях складає від 2-х до 10-ти днів. Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів або травного тракту, де вірус розмножується, накопичується і викликає місцеву запальну реакцію, що виявляється симптомами герпетичної ангіни, гострого респіраторного захворювання, фарингіту або розладу кишківника. В результаті подальшого попадання вірусів в кров вони розносяться по всьому організму і осідають в різних органах і тканинах.
Велика частина клінічно помітних проявів – простудоподібні захворювання.
Найпоширенішими ознаками є: інтоксикація (слабкість, головний біль, болі в м’язах, можлива нудота і блювота, яка не приносить полегшення), підвищення температури (може досягати 39-40 градусів), катаральна та абдомінальна симптоматика, поліморфна екзантема (висип). Може відзначатися пронос.
Захворювання може перебігати безсимптомно, також діагностуються легкі форми та з тяжким перебігом. Найчастіше це серозний менінгіт, енцефаліт, гострий параліч, міокардит, безжовтяничний гепатит тощо. Прогноз погіршується у разі важкого перебігу, розвитку ускладнень. Деякі ускладнення ентеровірусної інфекції (в основному з боку нервової системи) можуть закінчитися смертю хворого, або залишити після себе стійкі функціональні порушення.
Ентеровірусна інфекція, що протікає у формі менінгіту, менінгоенцефаліту, енцефаломіокардіту новонароджених, може ускладнитися набряком мозку, епілептоїдними приступами, психічними розладами. Ентеровірусні інфекція, що протікає у важкій формі може сприяти розвитку пневмонії, гострої дихальної недостатності.
Специфічні заходи профілактики ентеровірусних інфекцій (вакцина) не розроблені. Основу загальної профілактики ентеровірусних інфекцій складає комплекс санітарно-гігієнічних заходів по запобіганню забруднення об’єктів довкілля (водойм, ґрунту, харчових продуктів) збудниками, дотримання правил особистої гігієни, дотримання санітарно-гігієнічних вимог при видаленні і знешкодженні нечистот (стічних вод), забезпечення населення безпечними в епідемічному відношенні водою та харчовими продуктами, забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану зон відпочинку (пляжів тощо), дотримання вимог до води рекреаційних зон.
Для попередження запобігання виникнення ентеровірусних інфекцій слід дотримуватися наступних профілактичних заходів: по можливості уникати контактів з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання, обмежувати контакти дітей раннього віку, скорочувати час перебування у місцях масового скупчення людей і в громадському транспорті; суворо дотримуватися правил особистої гігієни; регулярно мити і утримувати в чистоті дитячі іграшки; ретельно мити проточною водою і обдавати кип’ятком овочі і фрукти; при вологому прибиранні помешкання використовувати дезінфікуючі засоби, частіше провітрювати приміщення; у літній період збільшувати споживання води. Рекомендуємо пити воду (водопровідну, з криниць) після кип’ятіння, не купатися в непроточних водоймах і фонтанах, у місцях несанкціонованих пляжів, не пити воду з неперевірених джерел.
Якщо ж захворювання не вдалося уникнути, то не займайтеся самолікуванням. При появі перших симптомів інфекційного захворювання для запобігання виникнення ускладнень і тяжких наслідків НЕГАЙНО ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ В ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАКЛАДИ ДО ЛІКАРЯ.