За умов теплої погоди, частих дощів, вранішніх туманів та рясних рос ймовірне ураження посівів озимої пшениці грибковими хворобами, серед яких значним поширенням вирізняються кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз, бура листкова іржа, а на посівах ячменю – гельмінтосороз. Навіть за слабко виражених зовнішніх симптомів грибкові захворювання можуть призвести до значних недоборів і втрат урожаю.
Кореневі гнилі належать до малопомітних, проте надзвичайно шкідливих хвороб. Залежно від збудника розрізняють звичайну, або (гельмінтоспоріозну) кореневу гниль, фузаріозну кореневу гниль, офіобольозну кореневу гниль та церкоспорельозну кореневу гниль. Збудники кореневих гнилей уражують кореневу та прикореневу частини стебла, часто провідну систему, внаслідок чого рослини стають недорозвинутими, з жовтими чи плямистими листками.
Найпоширенішими є фузаріозна та звичайна коренева гнилі.
Фузаріозна коренева гниль ‒ поширена в усіх зонах вирощування зернових колосових. Хвороба може викликати загибель паростків. Збудниками захворювання є гриби роду Fusarium Link. Найчастіше зустрічаються Fusarium avenaceum Saccardo, F. culmorum Saccardo, F. graminearum Shwabe, F. gibbosum Appel et Wollenweber, F. oxysporum Schlecht., F. solani Appel et Wollenweber та інші. Проявляється хвороба у вигляді побуріння первинних і вторинних корінців, підземного міжвузля й основи стебла. У вологу погоду на уражених органах утворюється рожевий наліт. Зараження рослин відбувається за температури від 3 до 35°С (оптимальна 15-22°С) та вологості ґрунту понад 40%. Джерелом інфекції є рослинні рештки (зберігаються у вигляді конідій, сумкоспор та грибниці), уражене насіння та ґрунт, у якому патоген може зберігатися кілька років.
Звичайна, або гельмінтоспоріозна, коренева гниль ‒ хвороба поширена в степовій зоні. Збудником кореневої гнилі є гриб Bipolaris sorokiniana Shoem. (синоніми: Drechslera sorokiniana (Sacc.) Subramanian et Jain; Helminthosporium sorokinianum Sacc. ex Sorokin; Helminthosporium sativum Pammel, Kinget Bakke.). На листках рослин у фазі кущення спочатку виникають дрібні темні плями, які згодом розростаються у довжину до 1,5 см, у центрі вони темно-бурі або темно-сірі, по краях ‒ бліді. За інтенсивного розвитку хвороби основа стебла чорніє і загниває аж до нижнього вузла. На первинних і вторинних коренях, а також на підземному міжвузлі утворюються темно‑коричневі продовгуваті виразки, які часто зливаються, уражена тканина набуває чорного забарвлення Розвитку хвороби сприяє м’яка зима, спочатку суха, а потім волога погода, порушення сівозміни, пошкодження посівів низькими температурами. Джерелом інфекції є рослинні рештки, уражене насіння та ґрунт, у якому патоген може зберігатися кілька років.
Септоріоз ‒ пошерений у всіх регіонах вирощування пшениці. Збудником є Septoria tritici Rob.et Desm., Septoria graminum Desm., Septoria triticola Lobik. Проявляється у вигляді плямистостей на листках, стеблах та колосі. Перші її симптоми уже спостерігались восени на уражених сходах рослин. На листкових пластинках утворюються дрібні хлоротичні або ледь жовтуваті плями. Спочатку вони мають нечіткий контур та слабо відрізняються за кольором від основної зеленої тканини листка. З часом центр плям стає попелясто-сірим, на ньому чітко проглядаються темно-коричневі з глянцевим відтінком крапки, що являють собою пікніди патогену. Для розповсюдження хвороби сприятливою є температура повітря від 9 до 28°С, а оптимальна – 20 – 22°С. Особливо інтенсивного розвитку хвороба набуває при частому випаданні дощу. Гриб поширюється пікноспорами у вегетаційний період. Цьому сприяють краплини дощу і повітряні потоки. Основними джерелами інфекції є уражені листки сходів озимини та рослинні рештки, де збудник зимує у вигляді пікнід.
Борошниста роса – поширена всюди і є однією з найнебезпечніших на рослинах озимої пшениці. Збудником хвороби є гриб Erysiphe graminis f.sp. tritici Em. Marchal. На сходах рослин борошниста роса помітна на піхвах листків у вигляді матових плям, а пізніше – білого павутинного нальоту, який ущільнюється і перетворюється на ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді – з обох боків. Зараження рослин проходить при температурі 0-20°С і відносній вологості повітря 50-100%. Висока температура повітря (понад 30°С) затримує розвиток борошнистої роси. У сильно уражених рослин послаблюється кущення. Посіви пшениці озимої ранніх строків сівби уражуються сильніше, ніж оптимальних. На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції слугують клейстотеції на уражених рослинних рештках.
Гельмінтоспоріоз (темно–бура плямистість ячменю) ‒ розповсюджений скрізь у посівах озимого ячменю, особливо посіяних після стерньових попередниках. Збудником темно-бурої плямистості є незавершений гриб Bipolaris sorokiniana. Проявляється на сходах й дорослих рослинах довгастими темними плямами у вигляді штрихів і смуг. Іноді утворюється один корінь замість трьох, а паростки викривлюються і гинуть. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі плями, трохи подовжені уздовж листків, у центрі вони світліші, з темною облямівкою. У місцях плям з’являється оливково-бурий або чорно-сірий наліт. Сприятливі для зараження хворобою умови настають при вологій і теплій погоді – температура від +5 °С до +35 °С. Оптимальна температура – близько +20 °С, якщо вологість повітря не опускається нижче 95%. Зберігаються збудники на рослинних рештках, зерні у вигляді міцелію та конідій.
Основними методами боротьби з хворобами на посівах зернових культур вважається дотримання сівозміни; знищення рослинних решток та бур’янів; використання здорового посівного матеріалу; протруєння насіння перед посівом; дотримання технологій вирощування.
Спеціалісти управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області здійснюють моніторинг фітосанітарного стану посівів озимих зернових та виявляють подекуди на ранніх розкущених посівах початок візуального прояву симптомів хвороб, а саме: борошнистої роси, септоріозу та кореневих гнилей.
З метою запобігання розвитку хвороб та недопущення втрат урожаю озимих зернових, управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області рекомендує аграріям своєчасно проводити профілактичні заходи та моніторинг фітосанітарного стану посівів.
14.11.2025
Хвороби озимих зернових культур
За умов теплої погоди, частих дощів, вранішніх туманів та рясних рос ймовірне ураження посівів озимої пшениці грибковими хворобами, серед яких значним поширенням вирізняються кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз, бура листкова іржа, а на посівах ячменю – гельмінтосороз. Навіть за слабко виражених зовнішніх симптомів грибкові захворювання можуть призвести до значних недоборів і втрат урожаю.
Кореневі гнилі належать до малопомітних, проте надзвичайно шкідливих хвороб. Залежно від збудника розрізняють звичайну, або (гельмінтоспоріозну) кореневу гниль, фузаріозну кореневу гниль, офіобольозну кореневу гниль та церкоспорельозну кореневу гниль. Збудники кореневих гнилей уражують кореневу та прикореневу частини стебла, часто провідну систему, внаслідок чого рослини стають недорозвинутими, з жовтими чи плямистими листками.
Найпоширенішими є фузаріозна та звичайна коренева гнилі.
Фузаріозна коренева гниль ‒ поширена в усіх зонах вирощування зернових колосових. Хвороба може викликати загибель паростків. Збудниками захворювання є гриби роду Fusarium Link. Найчастіше зустрічаються Fusarium avenaceum Saccardo, F. culmorum Saccardo, F. graminearum Shwabe, F. gibbosum Appel et Wollenweber, F. oxysporum Schlecht., F. solani Appel et Wollenweber та інші. Проявляється хвороба у вигляді побуріння первинних і вторинних корінців, підземного міжвузля й основи стебла. У вологу погоду на уражених органах утворюється рожевий наліт. Зараження рослин відбувається за температури від 3 до 35°С (оптимальна 15-22°С) та вологості ґрунту понад 40%. Джерелом інфекції є рослинні рештки (зберігаються у вигляді конідій, сумкоспор та грибниці), уражене насіння та ґрунт, у якому патоген може зберігатися кілька років.
Звичайна, або гельмінтоспоріозна, коренева гниль ‒ хвороба поширена в степовій зоні. Збудником кореневої гнилі є гриб Bipolaris sorokiniana Shoem. (синоніми: Drechslera sorokiniana (Sacc.) Subramanian et Jain; Helminthosporium sorokinianum Sacc. ex Sorokin; Helminthosporium sativum Pammel, Kinget Bakke.). На листках рослин у фазі кущення спочатку виникають дрібні темні плями, які згодом розростаються у довжину до 1,5 см, у центрі вони темно-бурі або темно-сірі, по краях ‒ бліді. За інтенсивного розвитку хвороби основа стебла чорніє і загниває аж до нижнього вузла. На первинних і вторинних коренях, а також на підземному міжвузлі утворюються темно‑коричневі продовгуваті виразки, які часто зливаються, уражена тканина набуває чорного забарвлення Розвитку хвороби сприяє м’яка зима, спочатку суха, а потім волога погода, порушення сівозміни, пошкодження посівів низькими температурами. Джерелом інфекції є рослинні рештки, уражене насіння та ґрунт, у якому патоген може зберігатися кілька років.
Септоріоз ‒ пошерений у всіх регіонах вирощування пшениці. Збудником є Septoria tritici Rob.et Desm., Septoria graminum Desm., Septoria triticola Lobik. Проявляється у вигляді плямистостей на листках, стеблах та колосі. Перші її симптоми уже спостерігались восени на уражених сходах рослин. На листкових пластинках утворюються дрібні хлоротичні або ледь жовтуваті плями. Спочатку вони мають нечіткий контур та слабо відрізняються за кольором від основної зеленої тканини листка. З часом центр плям стає попелясто-сірим, на ньому чітко проглядаються темно-коричневі з глянцевим відтінком крапки, що являють собою пікніди патогену. Для розповсюдження хвороби сприятливою є температура повітря від 9 до 28°С, а оптимальна – 20 – 22°С. Особливо інтенсивного розвитку хвороба набуває при частому випаданні дощу. Гриб поширюється пікноспорами у вегетаційний період. Цьому сприяють краплини дощу і повітряні потоки. Основними джерелами інфекції є уражені листки сходів озимини та рослинні рештки, де збудник зимує у вигляді пікнід.
Борошниста роса – поширена всюди і є однією з найнебезпечніших на рослинах озимої пшениці. Збудником хвороби є гриб Erysiphe graminis f.sp. tritici Em. Marchal. На сходах рослин борошниста роса помітна на піхвах листків у вигляді матових плям, а пізніше – білого павутинного нальоту, який ущільнюється і перетворюється на ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді – з обох боків. Зараження рослин проходить при температурі 0-20°С і відносній вологості повітря 50-100%. Висока температура повітря (понад 30°С) затримує розвиток борошнистої роси. У сильно уражених рослин послаблюється кущення. Посіви пшениці озимої ранніх строків сівби уражуються сильніше, ніж оптимальних. На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції слугують клейстотеції на уражених рослинних рештках.
Гельмінтоспоріоз (темно–бура плямистість ячменю) ‒ розповсюджений скрізь у посівах озимого ячменю, особливо посіяних після стерньових попередниках. Збудником темно-бурої плямистості є незавершений гриб Bipolaris sorokiniana. Проявляється на сходах й дорослих рослинах довгастими темними плямами у вигляді штрихів і смуг. Іноді утворюється один корінь замість трьох, а паростки викривлюються і гинуть. На листках дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі плями, трохи подовжені уздовж листків, у центрі вони світліші, з темною облямівкою. У місцях плям з’являється оливково-бурий або чорно-сірий наліт. Сприятливі для зараження хворобою умови настають при вологій і теплій погоді – температура від +5 °С до +35 °С. Оптимальна температура – близько +20 °С, якщо вологість повітря не опускається нижче 95%. Зберігаються збудники на рослинних рештках, зерні у вигляді міцелію та конідій.
Основними методами боротьби з хворобами на посівах зернових культур вважається дотримання сівозміни; знищення рослинних решток та бур’янів; використання здорового посівного матеріалу; протруєння насіння перед посівом; дотримання технологій вирощування.
Спеціалісти управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області здійснюють моніторинг фітосанітарного стану посівів озимих зернових та виявляють подекуди на ранніх розкущених посівах початок візуального прояву симптомів хвороб, а саме: борошнистої роси, септоріозу та кореневих гнилей.
З метою запобігання розвитку хвороб та недопущення втрат урожаю озимих зернових, управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області рекомендує аграріям своєчасно проводити профілактичні заходи та моніторинг фітосанітарного стану посівів.