Нарешті прийшла весна, а це пора для планових досліджень Новотроїцькою райдержветлабораторією пасік району на нозематоз.
Нозематоз бджіл – це інвазійна хвороба бджолиних сімей, яку викликають одноклітинні паразити. До хвороби можуть призвести тривала зимівля бджіл, низька якість зимового корму, висока вологість у зимівнику, тривала несприятлива для літа погода, тощо.
В уражених сім’ях спостерігається масова загибель бджіл протягом зимівлі та першого місяця після винесення та встановлення вуликів на пасіці.
Хвороба може виникати в усіх зонах розведення бджіл весною, рідше восени. При утриманні бджіл у теплицях перший пік нозематозу реєструють у кінці березня – на початку квітня, другий – у травні.
До виникнення нозематозу призводять: підвищена температура та різке її коливання, неспокій бджіл у зимувальниках, пізня весна, тривала дощова або вітряна холодна погода, висока вологість у вуликах, слабкий розвиток сімей, погане забезпечення їх білковим кормом у період, що передував зимівлі, несвоєчасне і у великій кількості згодовування цукру восени перед формуванням сім’ї на зимівлю, недоброякісні кормові запаси (наявність паді в кормах і пестицидів у субтоксичних дозах), зниження резистентності організму бджіл (отруєння, інші хвороби).
Нозематозом уражаються дорослі робочі бджоли, трутні та матки, при чому трутні та матки стійкіші проти збудника.
Джерелом збудника хвороби є хворі бджоли, з організму яких ноземи виділяються з фекаліями. В середині сім’ї спори поширюються в основному робочими бджолами, які збирають фекалії біля анального отвору матки, робочих бджіл і трутнів, очищають стільники, годують матку, трутнів, обмінюються між собою кормом. Спорами нозем контаміновані також усі внутрішні стінки вулика.
Поширенню збудника хвороби на пасіці сприяють перелітання робочих бджіл, трутнів, підсадка хворих маток, об’єднання слабких сімей та ін.
У перший період хвороби уражені комахи у великій кількості поїдають пергу. Збільшується споживання цукрового сиропу. У другий період хвороби споживання корму знижується до норми.
Хворі бджоли починають раніше виконувати роботи, нехарактерні для їх віку. При зимівлі вони неспокійні, створюють безперервний шум, вилітають з вулика й гинуть. Перший весняний обліт не дружний, бджоли часто повзають біля вулика. Передня стінка вулика, стільники вкриті численними плямами фекалій. Бджоли стають в’ялими, мало реагують на зовнішні подразнення. Літальна дальність уражених сімей знижується на 22-35%. Медозбір і запилювальна активність комах скорочуються на 36-50%. Тривалість життя хворих робочих бджіл майже у два рази менша, ніж здорових. Вони часто гинуть всередині вулика у період зимівлі. Весною і у першу половину літа комахи гинуть у полі.
Оскільки ознаки ураження нозематозом неспецифічні, важливе значення має лабораторне дослідження. У лабораторію надсилають не менше 30 трупів або живих бджіл. Трупи відбирають з середнього шару підмору, що утворився на дні вулика. Живих бджіл у період зимівлі або ранньою весною беруть з верхньої планки рамок. Матеріал, що надійшов у лабораторію ветеринарної медицини, досліджують груповим методом або кожну бджолу окремо
Хворих бджіл навесні пересаджують у чистий продезінвазований вулик. Для лікування використовують екомед, фумагілін, фумідил Б. З лікувальною метою препарати застосовують навесні, з профілактичною – восени. Вміст упаковки розчиняють у склянці теплої води і додають, помішуючи, до 25 л цукрового сиропу. Лікувальний сироп роздають у чисті годівниці чистільники по 250 мл на одну сім’ю щодня впродовж 3 тижнів. Рекомендується також використовувати нозематол у вигляді аерозолю. Ним обробляють гніздо з бджолами за температури не менш як +14 °С 3 – 4 рази через 3- 4 дні.
Основою профілактики нозематозу є створення задовільних умов утримання бджіл та їх годівлі у зимовий період, періодичне оновлення сімей, щорічна заміна маток. У разі виникнення хвороби – бджіл лікують, а заражені вулики механічно очищають, миють 2% гарячим розчином лугу, а після висихання обпалюють вогнем паяльної лампи. Стільники без меду й перги та вулики можна дезінвазувати парою або 4% водним розчином формаліну, після чого їх провітрюють.
05.04.2018
Нозематоз бджіл
Нарешті прийшла весна, а це пора для планових досліджень Новотроїцькою райдержветлабораторією пасік району на нозематоз.
Нозематоз бджіл – це інвазійна хвороба бджолиних сімей, яку викликають одноклітинні паразити. До хвороби можуть призвести тривала зимівля бджіл, низька якість зимового корму, висока вологість у зимівнику, тривала несприятлива для літа погода, тощо.
В уражених сім’ях спостерігається масова загибель бджіл протягом зимівлі та першого місяця після винесення та встановлення вуликів на пасіці.
Хвороба може виникати в усіх зонах розведення бджіл весною, рідше восени. При утриманні бджіл у теплицях перший пік нозематозу реєструють у кінці березня – на початку квітня, другий – у травні.
До виникнення нозематозу призводять: підвищена температура та різке її коливання, неспокій бджіл у зимувальниках, пізня весна, тривала дощова або вітряна холодна погода, висока вологість у вуликах, слабкий розвиток сімей, погане забезпечення їх білковим кормом у період, що передував зимівлі, несвоєчасне і у великій кількості згодовування цукру восени перед формуванням сім’ї на зимівлю, недоброякісні кормові запаси (наявність паді в кормах і пестицидів у субтоксичних дозах), зниження резистентності організму бджіл (отруєння, інші хвороби).
Нозематозом уражаються дорослі робочі бджоли, трутні та матки, при чому трутні та матки стійкіші проти збудника.
Джерелом збудника хвороби є хворі бджоли, з організму яких ноземи виділяються з фекаліями. В середині сім’ї спори поширюються в основному робочими бджолами, які збирають фекалії біля анального отвору матки, робочих бджіл і трутнів, очищають стільники, годують матку, трутнів, обмінюються між собою кормом. Спорами нозем контаміновані також усі внутрішні стінки вулика.
Поширенню збудника хвороби на пасіці сприяють перелітання робочих бджіл, трутнів, підсадка хворих маток, об’єднання слабких сімей та ін.
У перший період хвороби уражені комахи у великій кількості поїдають пергу. Збільшується споживання цукрового сиропу. У другий період хвороби споживання корму знижується до норми.
Хворі бджоли починають раніше виконувати роботи, нехарактерні для їх віку. При зимівлі вони неспокійні, створюють безперервний шум, вилітають з вулика й гинуть. Перший весняний обліт не дружний, бджоли часто повзають біля вулика. Передня стінка вулика, стільники вкриті численними плямами фекалій. Бджоли стають в’ялими, мало реагують на зовнішні подразнення. Літальна дальність уражених сімей знижується на 22-35%. Медозбір і запилювальна активність комах скорочуються на 36-50%. Тривалість життя хворих робочих бджіл майже у два рази менша, ніж здорових. Вони часто гинуть всередині вулика у період зимівлі. Весною і у першу половину літа комахи гинуть у полі.
Оскільки ознаки ураження нозематозом неспецифічні, важливе значення має лабораторне дослідження. У лабораторію надсилають не менше 30 трупів або живих бджіл. Трупи відбирають з середнього шару підмору, що утворився на дні вулика. Живих бджіл у період зимівлі або ранньою весною беруть з верхньої планки рамок. Матеріал, що надійшов у лабораторію ветеринарної медицини, досліджують груповим методом або кожну бджолу окремо
Хворих бджіл навесні пересаджують у чистий продезінвазований вулик. Для лікування використовують екомед, фумагілін, фумідил Б. З лікувальною метою препарати застосовують навесні, з профілактичною – восени. Вміст упаковки розчиняють у склянці теплої води і додають, помішуючи, до 25 л цукрового сиропу. Лікувальний сироп роздають у чисті годівниці чистільники по 250 мл на одну сім’ю щодня впродовж 3 тижнів. Рекомендується також використовувати нозематол у вигляді аерозолю. Ним обробляють гніздо з бджолами за температури не менш як +14 °С 3 – 4 рази через 3- 4 дні.
Основою профілактики нозематозу є створення задовільних умов утримання бджіл та їх годівлі у зимовий період, періодичне оновлення сімей, щорічна заміна маток. У разі виникнення хвороби – бджіл лікують, а заражені вулики механічно очищають, миють 2% гарячим розчином лугу, а після висихання обпалюють вогнем паяльної лампи. Стільники без меду й перги та вулики можна дезінвазувати парою або 4% водним розчином формаліну, після чого їх провітрюють.