Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області нагадує, що в межах Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району виявлено осередок підвищеної чисельності саранових. Згідно висновку фітосанітарної експертизи у відібраних зразках виявлено ‒ італійського пруса (Calliptamus italicus) та сарану марокканську (Dociostaurus maroccanus).
У зв’язку з ситуацією, що склалася, сільгоспвиробникам усіх форм власності для своєчасного виявлення та недопущення поширення осередків з високою чисельністю саранових необхідно терміново провести обстеження сільськогосподарських угідь, неорних земель, пасовищ, місць біля водойм, особливо звернути увагу на території, на яких не проводиться господарська діяльність (занедбані земельні ділянки).
Саранові – найагресивніші та найшкідливіші шкідники у світі, особливо стадні види, яким властиві періодичні масові розмноження, що завдає великих збитків сільському господарству. Аби шкідник не став несподіванкою, треба постійно проводити моніторинг у місцях резервації та, у разі виникнення загрози, терміново вживати заходи для їх знищення.
В Україні найбільш поширені такі види родини саранових: прус або сарана італійська (Calliptamus italicus L), сарана перелітна, або азійська (Locusta migratoria migratoria L), сарана марокканська (Dociostaurus maroccanys Thunb); кобилки: блакитнокрила (jedipoda coerulescens L.), чорносмугаста (Oedaleus decorus Germ.), білосмугаста (Chorthippus albomarginatus De Geer.), хрестовичка мала (Dociostaurus brevicollis). Загалом до 20 видів.
Саранові поділяють на стадні і не стадні види. Комахи стадних видів здатні перебувати у двох морфо-фізіологічних формах – одиночній та стадній фазах. Трансформація популяції комах з одиночної у стадну фазу відбувається внаслідок збільшення їхньої щільності за наявності сприятливих екологічних чинників. При цьому спостерігаються помітні зміни у морфології, фізіології та поведінці комах. Сукупність особин одного виду починає поводити себе як єдиний організм, якому притаманні надзвичайна ненажерливість та міграційна активність. Стадні види саранових у процесі розвитку спроможні утворювати куліги (тимчасове скупчення саранових), або зграї імаго. Найбільш потенційно небезпечні серед саранових на Херсонщині стадні види – італійська сарана (прус) і перелітна (азійська) сарана.
Саранові мають одне покоління. Зимують яйця у ґрунті в ворочках, у кожній з яких міститься по 20-24 і більше яєць. Самки відкладають яйця в другій половині літа, починаючи з липня. Ворочки з яйцями вони розміщують у розпушеному ґрунті завглибшки 3-3,5 см. Після перезимівлі за температури +15…+17°С протягом двох тижнів, у травні, розпочинається відродження личинок. Масовий вихід на поверхню відбувається за температури +23°С на глибині залягання ворочок. Залежно від температури повітря, личинки розвиваються 30-50 днів, линяють чотири-п’ять разів, поступово збільшуються й перетворюються на дорослу комаху.
Ненажерливість личинок зростає, коли вони переходять у старші віки, особливо за спекотної погоди (+20…+28 °С). Надвисокі температури повітря часто спричиняють масовий рух личинок, зазвичай в одному напрямку, на пошуки соковитої рослинності, зокрема в посіви сільськогосподарських культур. Личинки змушені скупчуватися в місцях, де ще є зелень. Згуртовані личинки дотикаються одна до одної і, як наслідок, виникає умовний рефлекс стадності. Саранові час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) й мігрують на далекі відстані. Особливу небезпеку для культур становлять зграї перелітних саранових. Дорослі саранові групами перелітають на відстані до кількох десятків кілометрів. Але під час сильних вітрів зграї стадних саранових може заносити ще далі, відомі випадки перельотів на відстань понад 200 км за добу. Куліги личинок здатні знищувати на своєму шляху 40-100% рослинної маси. За добу зазвичай переміщуються на 30-50 м, рідше – на 150-200 м, а за всю личинкову фазу відходять від місць відродження на відстань до 3-4 км. Шкодочинність визначається розміром куліг і станом рослинності. Через 30-40 днів після окрилення стадна перелітна сарана починає відкладати яйця у кубушки, після чого гине.
Система захисту від саранових повинна розпочинатися з профілактичних заходів, а саме з проведення обстеження місць резервації. Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9.00 години або з 18.00 і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на рослинах. Поведінка саранових за добу, залежить від температури навколишнього природного середовища та інтенсивності сонячної радіації. Найбільш активні вони в теплі ясні дні і, навпаки, стають майже нерухомі у дощову, пахмурну погоду і найбільш холодні нічні і вранішні години. При виявленні більш 1 екз./м2 у місцях «резервації», необхідно провести обстеження прилеглих до них посівів сільгоспкультур, особливо соняшнику, кукурудзи, баштанних, овочевих тощо.
Обробки проводять за чисельності личинок стадних видів 2-5 екз./м2 нестадних саранових 10-15 екз./м2. Захист посівів від саранових починають за масової появи личинок I віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати за розвитку їх у III-IV віці. До окрилення саранчуків слід завершити хімічні заходи. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи сидять на рослинах. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200-250 м від її «голови», охоплюючи по спіралі, що перевищує фронт куліги. Обробки проводять дозволенними до використання в Україні інсектицидами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
У Херсонській області останній раз спалах підвищеної чисельності та шкодочинності саранових спостерігався у 2015 році. Ритміка і шкідливість масових розмножень багатьох комах, у т.ч. й саранових, пов’язані зі зміною сонячної активності, яка впливає на циркуляцію атмосфери, і на зміни режиму погоди. В цілому масові розмноження більшості стадних видів суттєво залежать від 11-річних циклів сонячної активності, з середніми проміжками між максимумом спалахів у 9-12 років (за деякими даними, 3-10 років). Період спалаху чисельності стадних саранових у циклі може варіювати в доволі широких межах (від 3 до 8 років), але зазвичай ці види у підвищеній чисельності зустрічаються не більше 3-4 років поспіль.
Важливо! У разі виявлення осередків саранових необхідно терміново повідомити про це Головне Управління Держпродспоживслужби в Херсонській області та для недопущення масового поширення небезпечного шкідника обробити посіви та інші угіддя дозволеними інсектицидами відповідно до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.
09.07.2025
Держпродспоживслужба Херсонщини закликає посилити моніторинг сільгоспугідь у зв’язку з активізацією саранових
Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області нагадує, що в межах Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району виявлено осередок підвищеної чисельності саранових. Згідно висновку фітосанітарної експертизи у відібраних зразках виявлено ‒ італійського пруса (Calliptamus italicus) та сарану марокканську (Dociostaurus maroccanus).
У зв’язку з ситуацією, що склалася, сільгоспвиробникам усіх форм власності для своєчасного виявлення та недопущення поширення осередків з високою чисельністю саранових необхідно терміново провести обстеження сільськогосподарських угідь, неорних земель, пасовищ, місць біля водойм, особливо звернути увагу на території, на яких не проводиться господарська діяльність (занедбані земельні ділянки).
Саранові – найагресивніші та найшкідливіші шкідники у світі, особливо стадні види, яким властиві періодичні масові розмноження, що завдає великих збитків сільському господарству. Аби шкідник не став несподіванкою, треба постійно проводити моніторинг у місцях резервації та, у разі виникнення загрози, терміново вживати заходи для їх знищення.
В Україні найбільш поширені такі види родини саранових: прус або сарана італійська (Calliptamus italicus L), сарана перелітна, або азійська (Locusta migratoria migratoria L), сарана марокканська (Dociostaurus maroccanys Thunb); кобилки: блакитнокрила (jedipoda coerulescens L.), чорносмугаста (Oedaleus decorus Germ.), білосмугаста (Chorthippus albomarginatus De Geer.), хрестовичка мала (Dociostaurus brevicollis). Загалом до 20 видів.
Саранові поділяють на стадні і не стадні види. Комахи стадних видів здатні перебувати у двох морфо-фізіологічних формах – одиночній та стадній фазах. Трансформація популяції комах з одиночної у стадну фазу відбувається внаслідок збільшення їхньої щільності за наявності сприятливих екологічних чинників. При цьому спостерігаються помітні зміни у морфології, фізіології та поведінці комах. Сукупність особин одного виду починає поводити себе як єдиний організм, якому притаманні надзвичайна ненажерливість та міграційна активність. Стадні види саранових у процесі розвитку спроможні утворювати куліги (тимчасове скупчення саранових), або зграї імаго. Найбільш потенційно небезпечні серед саранових на Херсонщині стадні види – італійська сарана (прус) і перелітна (азійська) сарана.
Саранові мають одне покоління. Зимують яйця у ґрунті в ворочках, у кожній з яких міститься по 20-24 і більше яєць. Самки відкладають яйця в другій половині літа, починаючи з липня. Ворочки з яйцями вони розміщують у розпушеному ґрунті завглибшки 3-3,5 см. Після перезимівлі за температури +15…+17°С протягом двох тижнів, у травні, розпочинається відродження личинок. Масовий вихід на поверхню відбувається за температури +23°С на глибині залягання ворочок. Залежно від температури повітря, личинки розвиваються 30-50 днів, линяють чотири-п’ять разів, поступово збільшуються й перетворюються на дорослу комаху.
Ненажерливість личинок зростає, коли вони переходять у старші віки, особливо за спекотної погоди (+20…+28 °С). Надвисокі температури повітря часто спричиняють масовий рух личинок, зазвичай в одному напрямку, на пошуки соковитої рослинності, зокрема в посіви сільськогосподарських культур. Личинки змушені скупчуватися в місцях, де ще є зелень. Згуртовані личинки дотикаються одна до одної і, як наслідок, виникає умовний рефлекс стадності. Саранові час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) й мігрують на далекі відстані. Особливу небезпеку для культур становлять зграї перелітних саранових. Дорослі саранові групами перелітають на відстані до кількох десятків кілометрів. Але під час сильних вітрів зграї стадних саранових може заносити ще далі, відомі випадки перельотів на відстань понад 200 км за добу. Куліги личинок здатні знищувати на своєму шляху 40-100% рослинної маси. За добу зазвичай переміщуються на 30-50 м, рідше – на 150-200 м, а за всю личинкову фазу відходять від місць відродження на відстань до 3-4 км. Шкодочинність визначається розміром куліг і станом рослинності. Через 30-40 днів після окрилення стадна перелітна сарана починає відкладати яйця у кубушки, після чого гине.
Система захисту від саранових повинна розпочинатися з профілактичних заходів, а саме з проведення обстеження місць резервації. Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9.00 години або з 18.00 і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на рослинах. Поведінка саранових за добу, залежить від температури навколишнього природного середовища та інтенсивності сонячної радіації. Найбільш активні вони в теплі ясні дні і, навпаки, стають майже нерухомі у дощову, пахмурну погоду і найбільш холодні нічні і вранішні години. При виявленні більш 1 екз./м2 у місцях «резервації», необхідно провести обстеження прилеглих до них посівів сільгоспкультур, особливо соняшнику, кукурудзи, баштанних, овочевих тощо.
Обробки проводять за чисельності личинок стадних видів 2-5 екз./м2 нестадних саранових 10-15 екз./м2. Захист посівів від саранових починають за масової появи личинок I віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати за розвитку їх у III-IV віці. До окрилення саранчуків слід завершити хімічні заходи. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи сидять на рослинах. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200-250 м від її «голови», охоплюючи по спіралі, що перевищує фронт куліги. Обробки проводять дозволенними до використання в Україні інсектицидами згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
У Херсонській області останній раз спалах підвищеної чисельності та шкодочинності саранових спостерігався у 2015 році. Ритміка і шкідливість масових розмножень багатьох комах, у т.ч. й саранових, пов’язані зі зміною сонячної активності, яка впливає на циркуляцію атмосфери, і на зміни режиму погоди. В цілому масові розмноження більшості стадних видів суттєво залежать від 11-річних циклів сонячної активності, з середніми проміжками між максимумом спалахів у 9-12 років (за деякими даними, 3-10 років). Період спалаху чисельності стадних саранових у циклі може варіювати в доволі широких межах (від 3 до 8 років), але зазвичай ці види у підвищеній чисельності зустрічаються не більше 3-4 років поспіль.
Важливо! У разі виявлення осередків саранових необхідно терміново повідомити про це Головне Управління Держпродспоживслужби в Херсонській області та для недопущення масового поширення небезпечного шкідника обробити посіви та інші угіддя дозволеними інсектицидами відповідно до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.