Незабаром в області розпочнеться посів озимих зернових культур під урожай 2025 року. На озимій пшениці та озимому ячменю в період вегетації розвивається багато фітопатогенних організмів, що передаються через грунт, або через насіння. Найбільш шкодочинними залишаються тверда та летюча сажки. Майже єдиним шляхом їх розповсюдження є насіння, тому тільки якісне протруєння може вирішити це питання, оскільки в період вегетації обробка рослин не дає можливості блокувати розвиток збудників.
Особливо великої шкоди завдає посівам озимих зернових летюча сажка (зб. Ustilago tritici (Pers. Jens)).
Симптоми: колосіння заражених рослин починається раніше здорових. Всі частини колоса з часом, окрім стрижня, перетворюються на чорну масу сажкових спор, що пилять. До часу цвітіння зернових ці спори розпорошуються, залишаючи порожній чорнуватий прямостоячий колосовий стержень. Стебло хворих рослин забарвлюється в червоний колір, а верхній листок набуває жовтуватого відтінку. Зараження рослин відбувається під час цвітіння, іноді можливе і після нього. У період цвітіння спори з хворих рослин розносяться вітром й краплинами дощу на здорові колоски.
Джерело інфекції: насіння, в зав’язі якого знаходиться слабко розвинутий міцелій. Заражене насіння не втрачає схожості і ззовні виглядає як здорове. Життєздатність збудника в насінні може досягати 3 і більше років.
Фактори, що сприяють розвитку захворювання: сівба зараженого насіння; використання сортів, що мають подовжений період цвітіння; недотримання сівозміни; тепла (+18…+270С) й порівняно волога (відносна вологість повітря 60-85%), але не дощова погода; вирощування пшениці у районі уражених посівів.
Строки обстежень: починаючи з фази виходу в трубку.
Шкідливість твердої сажки(зб. Tilletia caries Tul., Tilletia tritici Wint., Tilletia laevis Kuehn.) зумовлюється як утворенням спорової маси замість зерна, так і зрідженням посівів внаслідок відмирання заражених рослин. Під час сильного ураження недобір урожаю може становити 15–20% і більше.
Симптоми: уражений колос злегка сплющений і має інтенсивно зелений колір з синім відтінком. Замість здорових зернівок розвиваються спочатку схожі на густу масу, а потім тверді, тусклі сіро-коричневі сажкові мішечки, які у фазу молочно-воскової стиглості наповнені чорно-коричневими порошковидними спорами, що мають запах гнилого оселедця. У фазі повної стиглості зерна різниця в забарвленні здорового й ураженого колосу майже зникає, проте уражений залишається прямостоячим.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори. Зараження зерен відбувається під час обмолоту. Найбільша кількість теліоспор спостерігається в борозенці зерна, але спори можуть потрапляти на поверхню гранту і на солому. І падалиця за умови великого ураження хворобою попередньої культури.
Фактори, що сприяють розвитку захворювання: сівба зараженого насіння; недотримання сівозміни; проростання максимальної кількості теліоспор у гранті відбувається за відносної вологості 40-60%, а найбільше зараження проростків пшениці за температури +5…+100С.
Строки обстежень: починаючи з початку фази колосіння.
Ще необхідно приділити увагу карликовій сажці пшениці (Зб. Tilletia controversa Kuehn.).
Симптоми: уражує лише озиму пшеницю. Хворі рослини сильно кущаться, іноді утворюючи більше 50 стебел. Такі стебла в 1,5-4 рази нижче ніж у здорових рослин, а тому під час збирання врожаю частина їх залишається не зрізаною. Уражений колос більш щільний, злегка вкорочений, іноді не виходить з пазухи верхнього листка або залишається напівприкритим до повного достигання. Замість вмісту зерна наявна темна, майже чорна маса, що розмазується, з запахом оселедця. Зараження рослин при наявності теліоспор в ґрунті відбувається переважно біля його поверхні до початку фази виходу в трубку.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори, а також ґрунт, в якому знаходяться теліоспори, що зберігають життєздатність до 3 років, а в місцях скупчення спор – від 3 до 10 років. В деяких випадках теліоспори можуть переноситися з заражених ділянок паводковими водами.
Фактори, що сприяють розвитку захворювання: сівба зараженого насіння; недотримання сівозміни; мілке загортання насіння; випадання частих, проте не великих дощів; тривале перезволоження верхнього шару ґрунту в поєднанні зі зниженими температурами (+2…+150С, оптимум +4…+60С); більш інтенсивне зараження спостерігається на слабо кислих, нейтральних, слабо лужних ґрунтах.
Строки обстежень: починаючи з фази кущіння.
Щоб запобігти зараженню зерна майбутнього урожаю сажковими хворобами, потрібно дотримуватися основних правил агротехніки, з одночасним застосування усіх заходів по захисту рослин та насамперед протруювання насіння високоякісними протруйниками. Для протруювання насіння у кожній конкретній ситуації підбирають препарати з відповідним спектром дії згідно з рекомендованим «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Агротехнічні заходи боротьби
- Посів стійких сортів.
- Якісний післязбиральний і основний обробіток ґрунту, що забезпечить своєчасне знищення падалиці, рослинних решток й бур’янів.
- Дотримання сівозміни.
- Дотримання просторової ізоляції не менш 0,5 км.
- Збалансоване внесення органічних і мінеральних добрив.
- Ретельне очищення посівного матеріалу.
- Використання насіння, якість якого підтверджена відповідними документами.
- Знезараження тари, сівалок та іншого інвентарю.
- Дотримання технології вирощування культури.
Хімічні заходи боротьби.
Дуже велике значення має правильний вибір діючої речовини протруйника і препаративної форми. Для того, щоб вибрати оптимальний препарат, необхідно враховувати, які збудники хвороб чи шкідники будуть наявні в посівному матеріалі і в орному шарі ґрунту поля, де буде проведено посів. Для вибору діючої речовини бажано зробити аналіз посівного матеріалу та ґрунту на наявність збудників хвороб та шкідників. Слід також враховувати механізм дії препарату — контактної дії, системної чи комбінованої. Здебільшого найбільш ефективними є препарати з декількома складниками – системної та контактної дії.
Якщо діюча речовина має високу системну дію, то вона дуже швидко проникає у середину насіння, потім у проросток та досить швидко розкладається. Цього достатньо щоб знищити збудників хвороб всередині рослини (летюча сажка) та на поверхні насіння (тверда сажка), але зовсім не досить для контролю збудників хвороб, які будуть атакувати молоду рослину з ґрунту, або коли ураження проходить після проростання зерна. До таких хвороб можуть бути віднесені різноманітні кореневі гнилі (Офіобольозна, фузаріозна, гельмінтоспоріозна та інші).
Проводити протруювання можливо як завчасно (за 2-3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання особливо ефективне для захисту рослин від сажкових хвороб. Системними протруйниками, які знищують зовнішню і внутрішню інфекцію, краще оздоровлювати насіння за день, або в день сівби.
20.08.2024
Сажкові хвороби насіння зернових – знати ворога в обличчя!
Незабаром в області розпочнеться посів озимих зернових культур під урожай 2025 року. На озимій пшениці та озимому ячменю в період вегетації розвивається багато фітопатогенних організмів, що передаються через грунт, або через насіння. Найбільш шкодочинними залишаються тверда та летюча сажки. Майже єдиним шляхом їх розповсюдження є насіння, тому тільки якісне протруєння може вирішити це питання, оскільки в період вегетації обробка рослин не дає можливості блокувати розвиток збудників.
Особливо великої шкоди завдає посівам озимих зернових летюча сажка (зб. Ustilago tritici (Pers. Jens)).
Симптоми: колосіння заражених рослин починається раніше здорових. Всі частини колоса з часом, окрім стрижня, перетворюються на чорну масу сажкових спор, що пилять. До часу цвітіння зернових ці спори розпорошуються, залишаючи порожній чорнуватий прямостоячий колосовий стержень. Стебло хворих рослин забарвлюється в червоний колір, а верхній листок набуває жовтуватого відтінку. Зараження рослин відбувається під час цвітіння, іноді можливе і після нього. У період цвітіння спори з хворих рослин розносяться вітром й краплинами дощу на здорові колоски.
Джерело інфекції: насіння, в зав’язі якого знаходиться слабко розвинутий міцелій. Заражене насіння не втрачає схожості і ззовні виглядає як здорове. Життєздатність збудника в насінні може досягати 3 і більше років.
Фактори, що сприяють розвитку захворювання: сівба зараженого насіння; використання сортів, що мають подовжений період цвітіння; недотримання сівозміни; тепла (+18…+270С) й порівняно волога (відносна вологість повітря 60-85%), але не дощова погода; вирощування пшениці у районі уражених посівів.
Строки обстежень: починаючи з фази виходу в трубку.
Шкідливість твердої сажки(зб. Tilletia caries Tul., Tilletia tritici Wint., Tilletia laevis Kuehn.) зумовлюється як утворенням спорової маси замість зерна, так і зрідженням посівів внаслідок відмирання заражених рослин. Під час сильного ураження недобір урожаю може становити 15–20% і більше.
Симптоми: уражений колос злегка сплющений і має інтенсивно зелений колір з синім відтінком. Замість здорових зернівок розвиваються спочатку схожі на густу масу, а потім тверді, тусклі сіро-коричневі сажкові мішечки, які у фазу молочно-воскової стиглості наповнені чорно-коричневими порошковидними спорами, що мають запах гнилого оселедця. У фазі повної стиглості зерна різниця в забарвленні здорового й ураженого колосу майже зникає, проте уражений залишається прямостоячим.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори. Зараження зерен відбувається під час обмолоту. Найбільша кількість теліоспор спостерігається в борозенці зерна, але спори можуть потрапляти на поверхню гранту і на солому. І падалиця за умови великого ураження хворобою попередньої культури.
Фактори, що сприяють розвитку захворювання: сівба зараженого насіння; недотримання сівозміни; проростання максимальної кількості теліоспор у гранті відбувається за відносної вологості 40-60%, а найбільше зараження проростків пшениці за температури +5…+100С.
Строки обстежень: починаючи з початку фази колосіння.
Ще необхідно приділити увагу карликовій сажці пшениці (Зб. Tilletia controversa Kuehn.).
Симптоми: уражує лише озиму пшеницю. Хворі рослини сильно кущаться, іноді утворюючи більше 50 стебел. Такі стебла в 1,5-4 рази нижче ніж у здорових рослин, а тому під час збирання врожаю частина їх залишається не зрізаною. Уражений колос більш щільний, злегка вкорочений, іноді не виходить з пазухи верхнього листка або залишається напівприкритим до повного достигання. Замість вмісту зерна наявна темна, майже чорна маса, що розмазується, з запахом оселедця. Зараження рослин при наявності теліоспор в ґрунті відбувається переважно біля його поверхні до початку фази виходу в трубку.
Джерело інфекції: насіння, на поверхні якого знаходяться теліоспори, а також ґрунт, в якому знаходяться теліоспори, що зберігають життєздатність до 3 років, а в місцях скупчення спор – від 3 до 10 років. В деяких випадках теліоспори можуть переноситися з заражених ділянок паводковими водами.
Фактори, що сприяють розвитку захворювання: сівба зараженого насіння; недотримання сівозміни; мілке загортання насіння; випадання частих, проте не великих дощів; тривале перезволоження верхнього шару ґрунту в поєднанні зі зниженими температурами (+2…+150С, оптимум +4…+60С); більш інтенсивне зараження спостерігається на слабо кислих, нейтральних, слабо лужних ґрунтах.
Строки обстежень: починаючи з фази кущіння.
Щоб запобігти зараженню зерна майбутнього урожаю сажковими хворобами, потрібно дотримуватися основних правил агротехніки, з одночасним застосування усіх заходів по захисту рослин та насамперед протруювання насіння високоякісними протруйниками. Для протруювання насіння у кожній конкретній ситуації підбирають препарати з відповідним спектром дії згідно з рекомендованим «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Агротехнічні заходи боротьби
Хімічні заходи боротьби.
Дуже велике значення має правильний вибір діючої речовини протруйника і препаративної форми. Для того, щоб вибрати оптимальний препарат, необхідно враховувати, які збудники хвороб чи шкідники будуть наявні в посівному матеріалі і в орному шарі ґрунту поля, де буде проведено посів. Для вибору діючої речовини бажано зробити аналіз посівного матеріалу та ґрунту на наявність збудників хвороб та шкідників. Слід також враховувати механізм дії препарату — контактної дії, системної чи комбінованої. Здебільшого найбільш ефективними є препарати з декількома складниками – системної та контактної дії.
Якщо діюча речовина має високу системну дію, то вона дуже швидко проникає у середину насіння, потім у проросток та досить швидко розкладається. Цього достатньо щоб знищити збудників хвороб всередині рослини (летюча сажка) та на поверхні насіння (тверда сажка), але зовсім не досить для контролю збудників хвороб, які будуть атакувати молоду рослину з ґрунту, або коли ураження проходить після проростання зерна. До таких хвороб можуть бути віднесені різноманітні кореневі гнилі (Офіобольозна, фузаріозна, гельмінтоспоріозна та інші).
Проводити протруювання можливо як завчасно (за 2-3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання особливо ефективне для захисту рослин від сажкових хвороб. Системними протруйниками, які знищують зовнішню і внутрішню інфекцію, краще оздоровлювати насіння за день, або в день сівби.