Капровий жук (Trogoderma granarium Everts.) – небезпечний шкідливий організм запасів зерна, продуктів переробки та ін. Батьківщиною капрового жука вважають Індію, де його виявили та вперше зареєстрували в 1894 р. З розвитком торговельних зв’язків шкідника завезено до Азії, Африки, Європи, Австралії,Нової Зеландії та Америки.
Назву шкідник отримав від індійського слова «кхапра», що означає «цеглина» або «стіна», за свою особливість скупчуватися у щілинах стін.
Це комаха невеликого розміру, покрита дрібними волосками, колір тіла коливається від світло-жовтого до темно-бурого. Жуки мають нормально розвинуті ротові органи гризучого типу, але не живляться. Крила мають та не літають. За оптимальних умов дуже швидко та масово розмножується. Пристосований до виживання та стійкий до впливу на нього різноманітних винищувальних заходів. Найбільшої шкоди завдають личинки цього жука, вони ушкоджують не тільки зерно, знищуючи зародок, але й борошно, макарони, іноді навіть папір та мішковину.
Саме личинки капрового жука несуть відповідальність за всю шкоду, заподіяну продовольчим запасам. Вони рухливі, ведуть потайливий спосіб життя, ховаються від світла. У першому віці вони малі та харчуються подрібненим або пошкодженим зерном, у міру дорослішання переходять на цілісний продукт. З’їдання личинкою зерна починається з виїдання зародка – і воно (при зовнішній цілісності) стає нездатним до проростання.
Якщо іншої їжі немає, личинками знищують всю зернову продукцію, в якій вони є. Діяльність личинок шкідника призводить до самозігріву насіння та плодів, обумовлюючи низьку якість одержуваних з них олій. При зараженні продукції капровим жуком спостерігаються випадки пошкодження та знищення продукції, в залежності від умов. До 70 відсотків. Цей шкідник особливо небезпечний в країнах з сухим і жарким кліматом, так як живиться зерном, що має вологість 6 %, в той час як жоден з шкідників запасів таким зерном живитись не може. Успішно розмножується за температури 36-40 ºС, капровий жук не має конкурентів з боку інших складських шкідників і за короткий період дає масове розмноження (декілька тисяч екземплярів на 1 кг). Присутність в рослинній продукції личинкових шкірок – найперше свідчення заселення її личинками. Також на наявність капрового жука вказує пошкоджене зерно (подрібнене в результаті живлення личинок), екскременти.
Завдає шкоди зерну пшениці, ячменю, вівсу, жита, рису, кукурудзи, зерно продуктам, насінню олійних культур, зокрема дуже полюбляє арахіс, ячмінному солоду, бобовим та продуктам їх переробки, комбікормам тощо.
Самостійне проникнення капрового жука вкрай обмежене Основні шляхи зараження – це ввезення шкідника із партією продуктів чи транспортними засобами (судами, залізничними вагонами, вантажними автомобілями). Шкіроїди можуть потрапити в країну, сховавшись у тарі та упаковці, посилках із насінням.
При виявленні шкідника живих особин капрового жука на судні проводиться його знезараження разом з вантажем шляхом фумігації. При виявлені у сховищах на всі заражені партії вантажу та об’єкти накладається карантин. Кожний склад разом з продукцією та устаткуванням знезаражують під газонепроникним покриттям. Після загибелі усіх стадій жуків дозволяється реалізація зерно продукції.
В Україні капрового жука немає, але, незважаючи на це, існує постійна загроза завезення його із зерном, зернопродуктами, арахісом тощо.
З метою виявлення капрового жука в складських приміщеннях, особливо підприємств які займаються перевалкою імпортної зернової продукції, спеціалістами управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області систематично проводиться обстеження візуально та за допомогою харчових принад та феромонних пасток. Візуально оглядають стіни, підлогу, дахи, складське обладнання, інвентар. При цьому оглядають щілини і тріщини в підлозі. Ретельно досліджують усі залишки, пил, сміття. Також обстежують зовнішню сторону складів і прилеглу до нього територію. В якості харчових принад використовують підсмажене насіння соняшнику, макуху. Розкладають їх в складах в розрахунку 1 пастка на 100 м². Через 10-14 днів їх збирають, формують зразки, оформляють і надсилають до фітосанітарної лабораторії для проведення експертизи.
14.08.2023
Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області нагадує про потенційно небезпечного карантинного шкідника запасів
Капровий жук (Trogoderma granarium Everts.) – небезпечний шкідливий організм запасів зерна, продуктів переробки та ін. Батьківщиною капрового жука вважають Індію, де його виявили та вперше зареєстрували в 1894 р. З розвитком торговельних зв’язків шкідника завезено до Азії, Африки, Європи, Австралії,Нової Зеландії та Америки.
Назву шкідник отримав від індійського слова «кхапра», що означає «цеглина» або «стіна», за свою особливість скупчуватися у щілинах стін.
Це комаха невеликого розміру, покрита дрібними волосками, колір тіла коливається від світло-жовтого до темно-бурого. Жуки мають нормально розвинуті ротові органи гризучого типу, але не живляться. Крила мають та не літають. За оптимальних умов дуже швидко та масово розмножується. Пристосований до виживання та стійкий до впливу на нього різноманітних винищувальних заходів. Найбільшої шкоди завдають личинки цього жука, вони ушкоджують не тільки зерно, знищуючи зародок, але й борошно, макарони, іноді навіть папір та мішковину.
Саме личинки капрового жука несуть відповідальність за всю шкоду, заподіяну продовольчим запасам. Вони рухливі, ведуть потайливий спосіб життя, ховаються від світла. У першому віці вони малі та харчуються подрібненим або пошкодженим зерном, у міру дорослішання переходять на цілісний продукт. З’їдання личинкою зерна починається з виїдання зародка – і воно (при зовнішній цілісності) стає нездатним до проростання.
Якщо іншої їжі немає, личинками знищують всю зернову продукцію, в якій вони є. Діяльність личинок шкідника призводить до самозігріву насіння та плодів, обумовлюючи низьку якість одержуваних з них олій. При зараженні продукції капровим жуком спостерігаються випадки пошкодження та знищення продукції, в залежності від умов. До 70 відсотків. Цей шкідник особливо небезпечний в країнах з сухим і жарким кліматом, так як живиться зерном, що має вологість 6 %, в той час як жоден з шкідників запасів таким зерном живитись не може. Успішно розмножується за температури 36-40 ºС, капровий жук не має конкурентів з боку інших складських шкідників і за короткий період дає масове розмноження (декілька тисяч екземплярів на 1 кг). Присутність в рослинній продукції личинкових шкірок – найперше свідчення заселення її личинками. Також на наявність капрового жука вказує пошкоджене зерно (подрібнене в результаті живлення личинок), екскременти.
Завдає шкоди зерну пшениці, ячменю, вівсу, жита, рису, кукурудзи, зерно продуктам, насінню олійних культур, зокрема дуже полюбляє арахіс, ячмінному солоду, бобовим та продуктам їх переробки, комбікормам тощо.
Самостійне проникнення капрового жука вкрай обмежене Основні шляхи зараження – це ввезення шкідника із партією продуктів чи транспортними засобами (судами, залізничними вагонами, вантажними автомобілями). Шкіроїди можуть потрапити в країну, сховавшись у тарі та упаковці, посилках із насінням.
При виявленні шкідника живих особин капрового жука на судні проводиться його знезараження разом з вантажем шляхом фумігації. При виявлені у сховищах на всі заражені партії вантажу та об’єкти накладається карантин. Кожний склад разом з продукцією та устаткуванням знезаражують під газонепроникним покриттям. Після загибелі усіх стадій жуків дозволяється реалізація зерно продукції.
В Україні капрового жука немає, але, незважаючи на це, існує постійна загроза завезення його із зерном, зернопродуктами, арахісом тощо.
З метою виявлення капрового жука в складських приміщеннях, особливо підприємств які займаються перевалкою імпортної зернової продукції, спеціалістами управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області систематично проводиться обстеження візуально та за допомогою харчових принад та феромонних пасток. Візуально оглядають стіни, підлогу, дахи, складське обладнання, інвентар. При цьому оглядають щілини і тріщини в підлозі. Ретельно досліджують усі залишки, пил, сміття. Також обстежують зовнішню сторону складів і прилеглу до нього територію. В якості харчових принад використовують підсмажене насіння соняшнику, макуху. Розкладають їх в складах в розрахунку 1 пастка на 100 м². Через 10-14 днів їх збирають, формують зразки, оформляють і надсилають до фітосанітарної лабораторії для проведення експертизи.