Сибірка тварин: заходи профілактики захворювання

Сибірка  –  гостре,   особливо   небезпечне   інфекційне захворювання  всіх  видів сільськогосподарських,  домашніх і диких тварин,  а також людей, яке спричиняється споротвірними мікробами Bac.anthracis. Хвороба перебігає у надгострій,  гострій і підгострій формах,  а у свиней – переважно в локальній ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.

Серед людей, переважно хворіють ті, які працюють із тваринами та тваринними продуктами (кістками, вовною, шкурою та м’ясом) або споживають м’ясопродукцію від хворих тварин.

Резервуаром збудника сибірки є контамінований спорами сибірки ґрунт, в якому збудник зберігається тривалий час (70 і більше років).

Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями ще до того, як з’являються характерні клінічні ознаки.

Шляхи передачі інфекції:

–  контактний, через пошкоджену шкіру або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин; із зараженим спорами сибірки ґрунтом під час земляних робіт;

– аліментарний – через приготування і вживання їжі із м’яса, отриманого від хворих тварин;

– аерогенний – шляхом інгаляції спор;

– трансмісивний – через укуси комах.

Підстави підозрювати сибірку:

– раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків.

– гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней – ознаки ангіни.

– швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров’янисті витікання з природних отворів.

Найбільш характерні ознаки захворювання у людей:

– сильний головний біль;

– висока температура;

– загальне нездужання;

– карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж;

– болі у грудях;

– задуха;

– діарея з домішками крові;

– ріжучі болі в животі;

– блювота з домішками крові.

Комплекс заходів проти сибірки включає:

 – щорічну обов’язкову профілактичну  імунізацію всього сприйнятливого поголів’я. У разі купівлі тварин, власники зобов’язані в установленому порядку зареєструвати придбаних тварин та надати їх для у ветеринарного обстеження і щеплення;

– купівля харчових продуктів тваринного походження лише в місцях, де якість продуктів контролюють;

– дотримання працівниками гігієнічних норм під час переробки та реалізії харчових продуктів тваринного походження, чи будь-якої тваринницької сировини;

– додержання власниками ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами;

– упорядковане захоронення трупів тварин;

– здійснення ветеринарного контролю хутрової та шкіряної сировини;

– недопущення подвірного забою тварин без попереднього ветеринарного огляду тварин та ветсанекспертизи м’яса.

Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірки, власниками  повинна бути приділена постійна увага місцям випасання тварин, де раніше були розміщені худобомогильники, м’ясокомбінати, бійні, заготівельні організації, склади із зберігання сировини тваринного походження та тваринницькі ферми.