У 2020 році на території Новотроїцького району захворювання на сказ тварин не реєструвалось, але це не означає, що сказ переможено. З метою профілактики сказу ветеринарними фахівцями району відповідно до плану протиепізоотичних заходів проведено щеплень собак – 6505 голів, котів – 135 0голів. Ветфахівцями району при проведенні зазначених щеплень проводилась роз’яснювальна робота серед власників тварин щодо такого небезпечного захворювання як сказ тварин.
28 вересня щорічновідзначається Всесвітній день боротьби зі сказом. Цей день покликаний підвищувати інформованість про наслідки сказу у людини і тварин, про те, наскільки складно попередити захворювання серед людей, не проводячи належні профілактичні заходи серед тварин.
Епідемічна ситуація зі сказу в Україні залишається нестійкою. Впродовж останніх 16 років реєструються поодинокі випадки захворювання людей на сказ.
Епізоотична ситуація зі сказу тварин в Європі залишається напруженою, оскільки сказ відноситься до захворювань, які не мають кордонів.
З кінця дев’яностих років минулого століття ареал сказу перемістився в країни східної Європи з епіцентрами спочатку на території Польщі, Хорватії, а в подальшому зміщення і на країни Балтії, Республіку Білорусь, Російську Федерацію, Україну, Румунію.
На даний час найгірша епізоотична ситуація щодо сказу в Європі відмічається в країнах Східної Європи, зокрема Російській Федерації, Республіц іБілорусь, Україні, Румунії.
Зооноз сказу є одним з найбільш поширених в Україні природно – осередкових захворювань ссавців.
Сказ поширений у всіх географічних зонах і регіонах України, Видова структура захворюваності чітко вказує, що епізоотична ситуація щодо сказу в Україні має низку особливостей, зокрема, це еволюція епізоотії як природно-вогнищевого, так і міського типу.
У першому випадку резервуаром і джерелом збудника інфекції є дикі хижаки, зокрема лисиця, що є головним резервуаром і розповсюджувачем рабічного вірусу на нові території з включенням в епізоотичний процес інших видів тварин.
Розвиток епізоотії сказу у лисиць знаходиться в прямій залежності від захворювання на суміжних територіях, від чисельності лисиць, циркуляції збудника в популяції диких тварин, від ступеня доступності для них корму ( особливо в зимовий період ), і в зворотній залежності від кількості дрібних ссавців. Останні два фактора впливають на рухливість лисиць( здатність до міграції).
Міський тип сказу в Україні еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак та котів.
Як і раніше, найбільший відсоток хворих тварин займають лисиці -36 %, коти – 26%, собаки – 23 %, с/гтварини – 11, іншідикі – 4%.
Характерним є більша кількість випадків захворювання серед котів, ніж серед собак. Більшість собак щеплюються, хоча, на жаль, охопити все наявне поголів’я собак такими заходами дуже складно.
Причинами складної ситуації щодо сказу собак та котів є:
– недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів, та безвідповідальність власників тварин, в результаті чого збільшується кількість безпритульних тварин, особливо на околицях міста, на територіях інших населених пунктів, дачних ділянок, прибудинкових територіях.
– безвідповідальність власників домашніх тварин, які не бажають вакцинувати тварин проти сказу.
– відсутність чи невиконання своїх функцій бригадами з відлову безпритульних тварин.
Одним з найголовніших заходів профілактики сказу є імунізація тварин.Домашніх тварин щеплюють різними вакцинами як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Останні роки з метою зменшення випадків захворювання диких м’ясоїдних тварин держава виділяє значні кошти на проведення пероральної іммунізації серед дикої фауни.
Ліквідація сказу – цілком реальна справа за умови проведення комплексних заходів та наполегливої праці фахівців ветеринарної медицини, місцевого самоврядування і житлово-комунальних служб та громадських організацій мисливців.
Проте слід пам’ятати, що всі заходи з профілактики сказу будуть марні, якщо кожен власник тварин не буде розуміти, що він несе відповідальність не тільки за своє здоров’я чи свого улюбленця, але і за здоров’я оточуючих.
28.09.2020
Всесвітній день боротьби зі сказом
У 2020 році на території Новотроїцького району захворювання на сказ тварин не реєструвалось, але це не означає, що сказ переможено. З метою профілактики сказу ветеринарними фахівцями району відповідно до плану протиепізоотичних заходів проведено щеплень собак – 6505 голів, котів – 135 0голів. Ветфахівцями району при проведенні зазначених щеплень проводилась роз’яснювальна робота серед власників тварин щодо такого небезпечного захворювання як сказ тварин.
28 вересня щорічновідзначається Всесвітній день боротьби зі сказом. Цей день покликаний підвищувати інформованість про наслідки сказу у людини і тварин, про те, наскільки складно попередити захворювання серед людей, не проводячи належні профілактичні заходи серед тварин.
Епідемічна ситуація зі сказу в Україні залишається нестійкою. Впродовж останніх 16 років реєструються поодинокі випадки захворювання людей на сказ.
Епізоотична ситуація зі сказу тварин в Європі залишається напруженою, оскільки сказ відноситься до захворювань, які не мають кордонів.
З кінця дев’яностих років минулого століття ареал сказу перемістився в країни східної Європи з епіцентрами спочатку на території Польщі, Хорватії, а в подальшому зміщення і на країни Балтії, Республіку Білорусь, Російську Федерацію, Україну, Румунію.
На даний час найгірша епізоотична ситуація щодо сказу в Європі відмічається в країнах Східної Європи, зокрема Російській Федерації, Республіц іБілорусь, Україні, Румунії.
Зооноз сказу є одним з найбільш поширених в Україні природно – осередкових захворювань ссавців.
Сказ поширений у всіх географічних зонах і регіонах України, Видова структура захворюваності чітко вказує, що епізоотична ситуація щодо сказу в Україні має низку особливостей, зокрема, це еволюція епізоотії як природно-вогнищевого, так і міського типу.
У першому випадку резервуаром і джерелом збудника інфекції є дикі хижаки, зокрема лисиця, що є головним резервуаром і розповсюджувачем рабічного вірусу на нові території з включенням в епізоотичний процес інших видів тварин.
Розвиток епізоотії сказу у лисиць знаходиться в прямій залежності від захворювання на суміжних територіях, від чисельності лисиць, циркуляції збудника в популяції диких тварин, від ступеня доступності для них корму ( особливо в зимовий період ), і в зворотній залежності від кількості дрібних ссавців. Останні два фактора впливають на рухливість лисиць( здатність до міграції).
Міський тип сказу в Україні еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак та котів.
Як і раніше, найбільший відсоток хворих тварин займають лисиці -36 %, коти – 26%, собаки – 23 %, с/гтварини – 11, іншідикі – 4%.
Характерним є більша кількість випадків захворювання серед котів, ніж серед собак. Більшість собак щеплюються, хоча, на жаль, охопити все наявне поголів’я собак такими заходами дуже складно.
Причинами складної ситуації щодо сказу собак та котів є:
– недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів, та безвідповідальність власників тварин, в результаті чого збільшується кількість безпритульних тварин, особливо на околицях міста, на територіях інших населених пунктів, дачних ділянок, прибудинкових територіях.
– безвідповідальність власників домашніх тварин, які не бажають вакцинувати тварин проти сказу.
– відсутність чи невиконання своїх функцій бригадами з відлову безпритульних тварин.
Одним з найголовніших заходів профілактики сказу є імунізація тварин.Домашніх тварин щеплюють різними вакцинами як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Останні роки з метою зменшення випадків захворювання диких м’ясоїдних тварин держава виділяє значні кошти на проведення пероральної іммунізації серед дикої фауни.
Ліквідація сказу – цілком реальна справа за умови проведення комплексних заходів та наполегливої праці фахівців ветеринарної медицини, місцевого самоврядування і житлово-комунальних служб та громадських організацій мисливців.
Проте слід пам’ятати, що всі заходи з профілактики сказу будуть марні, якщо кожен власник тварин не буде розуміти, що він несе відповідальність не тільки за своє здоров’я чи свого улюбленця, але і за здоров’я оточуючих.