Гречка належить до роду Fagopyrum родини Гречкових (Polygonaceae). Це єдина незлакова культура в групі зернових.
До роду Fagopyrum належать два найпоширеніші у світі види:
– гречка культурна (Fagopyrum esculentum) – отримала широке поширення на території України і вирощується на зерно і як медоносна культура;
– гречка татарська (Fagopyrum tataricum) – на території України є однорічним ярим бур’яном, що є злісним засмічувачем гречки культурної, від насіння якої він важко відокремлюється. В країнах Східної Азії (Китай, Індія, Непал, Японія) цей вид, внаслідок своїх особливостей, вирощується в умовах високогірних районів, де звичайна гречка посівна рости не може.
Гречку в Україні вирощують, головним чином, як круп’яну культуру. Страви із гречаної крупи смачні, високопоживні, добре засвоюються і рекомендуються для дієтичного харчування. Для гречки характерний високий вміст перетравних білків, вуглеводів і мінеральних речовин, особливо солей фосфору, кальцію і заліза.
Зерно гречки містить також різні органічні кислоти (лимонну, яблучну, малеїнову, щавлеву), які сприяють кращому засвоєнню їжі. До складу зерна входять такі важливі вітаміни як В1, В2, В6, Р (рутин), які визначають лікувально-дієтичне значення гречки. Важливою ознакою гречаної крупи, на відміну від пшона, є здатність зберігати тривалий час свої поживні і смакові якості, що пов’язано з тим, що жири, які містяться в гречці, не окислюються.
З гречаного борошна готують млинці, галушки, вареники, деякі сорти печива. Для хлібопечення борошно не придатне через відсутність у ньому клейковини.
Певне значення гречка має і в кормовиробництві. На корм використовують дрібне, щупле зерно, а також висівки, які одержують при переробці зерна. Гречана солома за кормовою якістю близька до соломи ячменю та вівса (100 кг соломи – 35 корм. од.). Поживним кормом є також полова (100 кг відповідають 50 корм. од.), яка найбільше ціниться для годівлі свиней. Проте надлишок гречаної соломи і полови в раціоні тварин викликає їх захворювання.
Гречку використовують у фармакології. З її листків і квіток одержують рутин, який використовують для лікування склерозу, гіпертонії і для виведення з організму радіоактивних речовин. Лушпиння, що залишається після переробки зерна гречки на крупу, містить до 40% окису калію, і використовується як цінне місцеве калійне добриво і як сировина для виготовлення поташу. У східних країнах лушпиння культури використовують для набивання подушок.
Агротехнічне значення гречки полягає в тому, що вона, як культура пізніх строків сівби, використовується для пересівання загиблої озимини та ранніх ярих культур. У зв’язку із скоростиглістю її вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах, а також на зелене добриво. Гречка – добрий попередник у сівозміні для інших культур, особливо при вирощуванні її широкорядним способом. Культури, які вирощуються в сівозміні після гречки добре забезпечуються фосфором і калієм за рахунок її післяжнивних залишків.
Майже всі сорти гречки, що вирощуються в Україні, належать до середньостиглої південної групи. Виходячи з грунтово-кліматичних умов, різновиди гречки об’єднані в наступні екологічні підгрупи:
– поліська – належать сорти з вегетаційним періодом 74-90 днів. Рослини високорослі, розгалуження їх обмежене. Облистяність середня. Листки світло-зелені, середні, швидше стріловидні, ніж серцеподібні. Вузли ледь опушені. Квітки дрібні, пелюстки подовжені, іноді округлі, блідо-рожеві, в бутонах рожеві. Плоди подовжені, з подовженою або тупою верхівкою, грані опуклі, іноді пласкі, ребра зі слабко вираженими крилами, світло-коричневі, з темним малюнком.
– лісостепова – належать середньостиглі сорти, вегетаційний період 75-85 днів. Рослини середньорослі, 90-95 см, облистяність середня, вузлів на стеблі 7-11, опушення слабке. Квітки середні і великі, пелюстки округлі, іноді видовжені, блідо-рожеві та рожеві. Плоди великі, подовжені, переважно з подовженою верхівкою, іноді тупі, грані опуклі і плоскі, ребра часто переходять в крило, іноді тупі, забарвлення сіре, коричневе, з густим темним малюнком у вигляді штрихів і крапочок.
– придністровська – належать сорти з вегетаційним періодом 76-90 і більше днів. Рослини високорослі, 90-120 см і більше, стебло порівняно товсте, добре облиснене. Листки великі. Вузлів на стеблі 10-12, іноді вони великі, опушені. Рослини добре гілкуються. Квітки середні, пелюстки округлі, іноді видовжені, блідо-рожеві, в бутонах рожеві. Плоди досить великі, звичайні, подовжені, з тупою або подовженою верхівкою, грані опуклі, ребра з ледь помітними крилами, забарвлення темно-коричнева , з сірим штрихуванням.
За тривалістю вегетаційного періоду (число днів від появи сходів до дозрівання) сорти гречки ділять на ранньостиглі – до 70 днів, середньостиглі – 70-90 днів і пізньостиглі – більше 90 днів.
Сорти, що придатні для вирощування в Україні, є диплоїдними (містять 16 хромосом) та тетраплоїдними (містять 32 хромосоми). Вважається, що тетраплоїдні сорти посівної гречки відрізняються підвищеною врожайністю, великою зернистістю, підвищеним вмістом білка в плодах, мають велику стійкість до вилягання та осипання.
Згідно наукових даних, сходи культури з`являються через 6-10 днів після сівби, через 8-10 днів від сходів починається гілкування і майже одночасно з ним – бутонізація. Цвітіння настає через 18-28 днів від появи сходів і продовжується 30-35 днів і більше. Одночасно на рослині в наявності є бутони, квітки, плоди, які тільки формуються, і стиглі плоди. Плід достигає через 25-30 днів після розкриття квітки і запліднення і є тригранним горішком (зрідка 2-, 4-, 6-гранним) видовженої, овальної, ромбічної або веретеноподібної форми. Маса 1000 плодів (горошків) диплоїдних сортів 20-30 г, тетраплоїдних – 30-45 г, плівчастість – 16-30%, вихід крупи – 60-75%.
У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік станом на 18.12.2019, в наявності є 26 сортів гречки їстівної (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням С. 184-185).
Відповідно до Державного реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва на 2019 рік виробниками насіння гречки їстівної на території України є підприємства Волинської, Житомирської, Київської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Харківської, Хмельницької, Черкаської та Чернігівської областей.
Оскільки насіння є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевірити наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів
Вимоги до якості насіння гречки, призначеного для сівби, зазначені у ДСТУ 2240-93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови».
05.02.2020
Нішеві культури: гречка їстівна
Гречка належить до роду Fagopyrum родини Гречкових (Polygonaceae). Це єдина незлакова культура в групі зернових.
До роду Fagopyrum належать два найпоширеніші у світі види:
– гречка культурна (Fagopyrum esculentum) – отримала широке поширення на території України і вирощується на зерно і як медоносна культура;
– гречка татарська (Fagopyrum tataricum) – на території України є однорічним ярим бур’яном, що є злісним засмічувачем гречки культурної, від насіння якої він важко відокремлюється. В країнах Східної Азії (Китай, Індія, Непал, Японія) цей вид, внаслідок своїх особливостей, вирощується в умовах високогірних районів, де звичайна гречка посівна рости не може.
Гречку в Україні вирощують, головним чином, як круп’яну культуру. Страви із гречаної крупи смачні, високопоживні, добре засвоюються і рекомендуються для дієтичного харчування. Для гречки характерний високий вміст перетравних білків, вуглеводів і мінеральних речовин, особливо солей фосфору, кальцію і заліза.
Зерно гречки містить також різні органічні кислоти (лимонну, яблучну, малеїнову, щавлеву), які сприяють кращому засвоєнню їжі. До складу зерна входять такі важливі вітаміни як В1, В2, В6, Р (рутин), які визначають лікувально-дієтичне значення гречки. Важливою ознакою гречаної крупи, на відміну від пшона, є здатність зберігати тривалий час свої поживні і смакові якості, що пов’язано з тим, що жири, які містяться в гречці, не окислюються.
З гречаного борошна готують млинці, галушки, вареники, деякі сорти печива. Для хлібопечення борошно не придатне через відсутність у ньому клейковини.
Певне значення гречка має і в кормовиробництві. На корм використовують дрібне, щупле зерно, а також висівки, які одержують при переробці зерна. Гречана солома за кормовою якістю близька до соломи ячменю та вівса (100 кг соломи – 35 корм. од.). Поживним кормом є також полова (100 кг відповідають 50 корм. од.), яка найбільше ціниться для годівлі свиней. Проте надлишок гречаної соломи і полови в раціоні тварин викликає їх захворювання.
Гречку використовують у фармакології. З її листків і квіток одержують рутин, який використовують для лікування склерозу, гіпертонії і для виведення з організму радіоактивних речовин. Лушпиння, що залишається після переробки зерна гречки на крупу, містить до 40% окису калію, і використовується як цінне місцеве калійне добриво і як сировина для виготовлення поташу. У східних країнах лушпиння культури використовують для набивання подушок.
Агротехнічне значення гречки полягає в тому, що вона, як культура пізніх строків сівби, використовується для пересівання загиблої озимини та ранніх ярих культур. У зв’язку із скоростиглістю її вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах, а також на зелене добриво. Гречка – добрий попередник у сівозміні для інших культур, особливо при вирощуванні її широкорядним способом. Культури, які вирощуються в сівозміні після гречки добре забезпечуються фосфором і калієм за рахунок її післяжнивних залишків.
Майже всі сорти гречки, що вирощуються в Україні, належать до середньостиглої південної групи. Виходячи з грунтово-кліматичних умов, різновиди гречки об’єднані в наступні екологічні підгрупи:
– поліська – належать сорти з вегетаційним періодом 74-90 днів. Рослини високорослі, розгалуження їх обмежене. Облистяність середня. Листки світло-зелені, середні, швидше стріловидні, ніж серцеподібні. Вузли ледь опушені. Квітки дрібні, пелюстки подовжені, іноді округлі, блідо-рожеві, в бутонах рожеві. Плоди подовжені, з подовженою або тупою верхівкою, грані опуклі, іноді пласкі, ребра зі слабко вираженими крилами, світло-коричневі, з темним малюнком.
– лісостепова – належать середньостиглі сорти, вегетаційний період 75-85 днів. Рослини середньорослі, 90-95 см, облистяність середня, вузлів на стеблі 7-11, опушення слабке. Квітки середні і великі, пелюстки округлі, іноді видовжені, блідо-рожеві та рожеві. Плоди великі, подовжені, переважно з подовженою верхівкою, іноді тупі, грані опуклі і плоскі, ребра часто переходять в крило, іноді тупі, забарвлення сіре, коричневе, з густим темним малюнком у вигляді штрихів і крапочок.
– придністровська – належать сорти з вегетаційним періодом 76-90 і більше днів. Рослини високорослі, 90-120 см і більше, стебло порівняно товсте, добре облиснене. Листки великі. Вузлів на стеблі 10-12, іноді вони великі, опушені. Рослини добре гілкуються. Квітки середні, пелюстки округлі, іноді видовжені, блідо-рожеві, в бутонах рожеві. Плоди досить великі, звичайні, подовжені, з тупою або подовженою верхівкою, грані опуклі, ребра з ледь помітними крилами, забарвлення темно-коричнева , з сірим штрихуванням.
За тривалістю вегетаційного періоду (число днів від появи сходів до дозрівання) сорти гречки ділять на ранньостиглі – до 70 днів, середньостиглі – 70-90 днів і пізньостиглі – більше 90 днів.
Сорти, що придатні для вирощування в Україні, є диплоїдними (містять 16 хромосом) та тетраплоїдними (містять 32 хромосоми). Вважається, що тетраплоїдні сорти посівної гречки відрізняються підвищеною врожайністю, великою зернистістю, підвищеним вмістом білка в плодах, мають велику стійкість до вилягання та осипання.
Згідно наукових даних, сходи культури з`являються через 6-10 днів після сівби, через 8-10 днів від сходів починається гілкування і майже одночасно з ним – бутонізація. Цвітіння настає через 18-28 днів від появи сходів і продовжується 30-35 днів і більше. Одночасно на рослині в наявності є бутони, квітки, плоди, які тільки формуються, і стиглі плоди. Плід достигає через 25-30 днів після розкриття квітки і запліднення і є тригранним горішком (зрідка 2-, 4-, 6-гранним) видовженої, овальної, ромбічної або веретеноподібної форми. Маса 1000 плодів (горошків) диплоїдних сортів 20-30 г, тетраплоїдних – 30-45 г, плівчастість – 16-30%, вихід крупи – 60-75%.
У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік станом на 18.12.2019, в наявності є 26 сортів гречки їстівної (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням С. 184-185).
Відповідно до Державного реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва на 2019 рік виробниками насіння гречки їстівної на території України є підприємства Волинської, Житомирської, Київської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Харківської, Хмельницької, Черкаської та Чернігівської областей.
Оскільки насіння є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевірити наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів
Вимоги до якості насіння гречки, призначеного для сівби, зазначені у ДСТУ 2240-93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови».