Нішеві культури: кукурудза цукрова

Кукурудза цукрова (Zea mays sacharata Sturt.) – це однорічна рослина, що належить до родини Злакові (Роасеае). Відмінною особливістю цукрової кукурудзи від інших підвидів родини є порівняно невисокий вміст в зернівці крохмалю і високий вміст водорозчинних цукрів.

За поживними якостями цукрова кукурудза – лідер серед овочів. Зерно її в фазі молочної стиглості має вітаміни В1, В2, В3, В6, С, Е, РР, каротин, а також інші біологічно активні речовини. За даними вчених, у такій кукурудзі в різних дозах міститься четверта частина елементів періодичної системи таблиці Менделєєва.

За калорійністю цукрова кукурудза також посідає перше місце серед овочів: у 1 кг зерна міститься 857 ккал, тоді як в 1 кг зеленого горошку – 323, а цвітної капусти – 332 ккал. Високої харчової цінності надають їй

Цукрова кукурудза корисна і як лікарська рослина. У практичній медицині широко застосовують кукурудзяні рильця, що містять жирну та ефірну олію; із зерен одержують глютамінову кислоту, яку використовують при лікуванні різних захворювань нервової системи. Регулярне споживання цукрової кукурудзи усуває розлади та запалення печінки, поліпшує жовчоутворення, роботу нирок

В їжу цукрову кукурудзу в основному споживають у вигляді свіжозварених качанів молочної стиглості або законсервованих зерен. Подовження терміну її споживання забезпечує заморожування зерна і качанів. З цукрової кукурудзи готують багато страв, але головним чином її подають до столу як овочеву страву або використовують як гарнір.

Качани цукрової кукурудзи зберігають свої цінні смакові якості 5-6 годин після збирання. Дослідженнями встановлено, що при температурі 22-25°С за 48 годин 2/3 цукрів перетворюються в крохмаль, що знижує смакові якості зерна, а тому цукрову кукурудзу після збирання треба зразу ж реалізувати або передати на переробку чи закладати на заморозку. Тимчасово її можна зберігати до споживання в холодильнику

За вмістом цукру в зерні культуру поділяють на три основні типи:

– солодка (su) – вміст цукру в зерні становить 5-10%

– поліпшена солодка (se) – вміст цукру в зерні становить 7-15%, проте через тонку плодову оболонку її зерна легко пошкоджуються при механізованому збиранні

– суперсолодка (sh2) – вміст цукру в зерні становить 20-30%. У цій групі гібридів перетворення цукрів у запасні речовини практично відсутнє. Така кукурудза залишається довго в технічній стиглості, проте вирощувати її найважче, оскільки її насіння характеризується зниженими схожістю та енергією проростання через малу кількість поживних речовин в ендоспермі, а для отримання  для сходів необхідна висока температура – 15°С і вище. До того ж зерна суперсолодкої кукурудзи з геном sh2 дуже крихкі і легко пошкоджуються.

Умовно всі сорти і гібриди цукрової кукурудзи діляться на ранні (тривалість вегетаційного періоду від 60 до 90 днів), середні (91-105 днів) та пізні (106 і більше днів).

Для рівномірного надходження качанів в молочно-воскової стиглості протягом 1,5-2,5 місяців цукрову кукурудзу висівають у чотири-п’ять строків з інтервалом в 10-15 діб, що дозволяє безперервно збирати урожай, починаючи з другої декади липня. У південному регіоні України цукрову кукурудзу висівають у першій – другій декадах квітня, останній строк посіву в умовах півдня – третя декада червня.

Для запобігання перехресного запилення небажаних сортів слід дотримуватися просторової ізоляції між посівами мінімум 150-200 м. Перехресному запиленню можна запобігти за одночасного вирощування сортів із різними строками дозрівання (ранні, середні, пізні) або за висіву сортів з однаковими строками дозрівання, але з різницею в часі 10—14 днів

Хід розвитку ранньої цукрової кукурудзи є неоднорідним, і тому якість качанів буває гіршою через недостатнє запилення. Щоб уникнути цього, цукрову кукурудзу слід висівати блоками, принаймні на ширину, що дорівнює 3—4-м рядам, для досягнення найкращих результатів запилення.

Збирання качанів молочної стиглості починається наприкінці липня і триває близько півмісяця. Для свіжого ринку цукрову кукурудзу збирають вибірково в 2—3 прийоми вручну. Качани мають бути свіжими, добре сформованими, мати правильну циліндричну або злегка конусоподібну форму, бути добре обгорнутими. Зерно має бути молочної або молочно-воскової стиглості. При натискуванні із зерен повинен виділятися негустий сік молочного кольору та солодкуватий на смак.

У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік станом на 18.12.2019, в наявності є 91 сорт (гібрид) кукурудзи цукрової (перевірити наявність сорту в Реєстрі можна за посиланням https://sops.gov.ua/reestr-sortiv-roslin  С. 348-352).

Відповідно до Державного реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва на 2019 рік виробниками насіння кукурудзи цукрової на території України є підприємства Дніпропетровської, Київської, Херсонської та Черкаської областей (https://agro.me.gov.ua/ua/file-storage/derzhavnij-reyestr-subyektiv-nasinnictva-ta-rozsadnictva)

Оскільки насіння є основою для отримання товарної продукції з високими показниками, й зважаючи на ризики, що виникають при вирощуванні нішевих культур, обов’язково необхідно перевірити наявність сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння обраної культури, за допомогою Реєстру сертифікатів (https://agro.me.gov.ua/ua/file-storage/reyestr-sertifikativ-na-nasinnya-taabo-sadivnij-material)

Зверніть увагу, що при сівбі цукрової кукурудзи потрібно вибирати тільки свіже насіння, так як воно має відносно короткий строк життя (два роки, навіть за ідеальних умов зберігання).