Кров’яна попелиця (Eriosoma lanigerum Hausm) – грізний шкідник плодового саду. Найбільшу небезпеку становить для плодових розсадників і молодих яблуневих садів. При пошкодженні цим шкідником ріст дерев слабшає, суттєво знижується зимостійкість та врожайність.
Головним чинником, що зумовив збільшення площ багаторічних насаджень, заселених кров’яною попелицею останні роки, є вплив абіотичних факторів упродовж останньої чверті століття, а саме збільшення середньодобових температур повітря під час вегетації та підвищення температури повітря взимку приблизно на 1,05…1,87°С, що є досить вагомим чинником формування зимового покоління шкідника та границь (меж) його поширення територією країни.
Кров’яна попелиця – комаха із ряду рівнокрилих хоботних (Homoptera) родина попелиці (Aphididae). При роздавлюванні попелиці з неї виступає рідина кольору крові: звідси її назва – кров’яна. Від інших видів попелиць відрізняється відсутністю сокових трубочок на черевці і наявністю синювато-білого пушка, що покриває тіло. Родиною шкідника є Північна Америка, звідки він поширився по всіх материках земної кулі. У США кров’яна попелиця харчується на яблуні, глоді, в’язі, горобині, розмножуючись партеногенетичним і статевим шляхом. У Європі та Азії кров’яна попелиця шкодить тільки яблуні.
В Україні цей небезпечний шкідник розмножується на яблуні з ранньої весни до пізньої осені. Зимує на стовбурах і коріннях яблуні в стадії личинки 1-го і 2-го віку, або дорослої безкрилої самки. Рано навесні, в період сокоруху, личинки виходять з місць зимівлі переселяються на штамб та крону дерев, де за потепління до 14-15°С починають інтенсивно живитися, висмоктуючи з них сік. Кров’яна попелиця насамперед заселяє молоді пагони біля основи бруньок, черешки листків, часто й плодоніжки. У місцях живлення попелиць на корі утворюються здуття, на яких потім з’являються тріщини й глибокі виразки, де оселюються бактерії які викликають гниття, дорослі дерева через два – три роки зупиняють плодоношення і гинуть. Доросла самка народжує 90 (максимально до 200) личинок. За сезон кров’яна попелиця дає від 15 до 18 генерацій.
Влітку з’являються крилаті самиці, які розселяються на деревах і без запліднення народжують личинок. Важливо, що личинки цього виду є досить рухливими і можуть переповзати на значні відстані (до 8 м у районі крони дерев). Встановлено, що активне розселення личинок у кроні дерев і перехід попелиці на сусідні дерева починається з другого-третього покоління, здебільшого це спостерігається в кінці травня — середині червня. Колонії шкідника збільшуються, стають досить помітними завдяки білому восковому пушку, схожому на сніжинки. Безкрила самка брудно-червоного кольору, крилата темно-коричнева з чорною головою.
З настанням спекотної погоди в липні-серпні частина личинок переселяються на коріння, досягаючи глибини до 35 см де утворюються аналогічні пошкодження. А вже масовий перехід попелиць у місця зимівлі відбувається у жовтні. Поширюється кров’яна попелиця з посадковим матеріалом. При пошкодженні попелиць посадковий матеріал стає абсолютно непридатним для посадок. Пошкоджені дерева пригнічені, при відсутності захисних заходів гинуть. Знищенню личинок кров’яної попелиці в кроні дерев сприяє різке похолодання (вони гинуть за температури нижче мінус 7°С), а на кореневій шийці та коренях – тривалий морозний період з недостатнім сніговим покривом.
Заходи захисту
Систематичний моніторинг плодових культур попередить втрати урожаю від цього дуже агресивного шкідника. Щоб своєчасно виявити його перші популяції, за два тижні після цвітіння яблуні необхідно оглядати штамби, основні гілки та поросль 50 дерев у кварталі і за наявності на двох деревах колонії шкідника проводити захист. На сьогодні проти цього фітофага найефективнішим є застосування хімічного методу. Враховуючи, що кров’яна попелиця є типовим сисним видом, найбільшого ефекту можна досягти від обробки інсектицидами, насамперед, контактно-кишкової дії.
Для знищення особин на стовбурах і гілках в період розпускання бруньок і в подальшому по мірі їх появи, дерева в промислових садах рекомендується обприскувати дозволеними до використання інсектицидами згідно Переліку, а саме: фосфорорганічними сполуками: Бі-58 новий, к. е. (2,0 л/га); Дурсбан Ультра, КЕ (2,0 л/га); Пірінекс, КЕ (2,0 л/га); Пірінекс Супер, КЕ (1,5 л/га); Сумітіон, КЕ (3,0 л/га); піретроїдами: Балазо 100, КЕ (0,5 л/га); Маврік, ЕВ (0,6л/га); неонікотиноїдами: Актара 240 SC, к. с. (0,15 л/га); Актара 25WG, ВГ (0,14 кг/га); Дантоп 50, ВГ (0,05 кг/га); Каліпсо 480 SС, КС (0,3 л/га); Конфідор 200 SL, РК (0,25 л/га); Моспілан, ВП (0,2 л/га); Нупрід 200, КС (0,25 л/га). Для ефективного знищення кров’яної попелиці обробку повторюють за 10-14 днів. Систематичний моніторинг в літній період проводять кожні два тижні, починаючи с середини липня. Обприскування слід проводити лише у вечірні та нічні години (за температури повітря не вище 25°С і відсутності роси на поверхні дерев).
При слабкому зараженні саду на присадибних і дачних ділянках замість хімічних препаратів проти кров’яної попелиці можна застосовувати відвари і настої тютюну і блекоти білої.
Враховуючі умови розповсюдження шкідника також слід обов’язково проводити вибракування і знищення в розплідниках зараженого садивного матеріалу. Обмазка в листопаді і березні тріщин і ран садовою замазкою або вапняним молоком також дуже ефективний захід. На присадибних ділянках слід застосовувати засипку в березні коренів уражених дерев золою або піском, тютюновим пилом, гашеного вапном .
Цікаво, що в 20 столітті досить ефективним було розселення специфічного паразита кров’яної попелиці – афелінуса в осередки поширення шкідника, що давало змогу знизити чисельність попелиці до 90%.
12.12.2019
Кров’яна попелиця – небезпечний шкідник молодих насаджень яблуні.
Кров’яна попелиця (Eriosoma lanigerum Hausm) – грізний шкідник плодового саду. Найбільшу небезпеку становить для плодових розсадників і молодих яблуневих садів. При пошкодженні цим шкідником ріст дерев слабшає, суттєво знижується зимостійкість та врожайність.
Головним чинником, що зумовив збільшення площ багаторічних насаджень, заселених кров’яною попелицею останні роки, є вплив абіотичних факторів упродовж останньої чверті століття, а саме збільшення середньодобових температур повітря під час вегетації та підвищення температури повітря взимку приблизно на 1,05…1,87°С, що є досить вагомим чинником формування зимового покоління шкідника та границь (меж) його поширення територією країни.
Кров’яна попелиця – комаха із ряду рівнокрилих хоботних (Homoptera) родина попелиці (Aphididae). При роздавлюванні попелиці з неї виступає рідина кольору крові: звідси її назва – кров’яна. Від інших видів попелиць відрізняється відсутністю сокових трубочок на черевці і наявністю синювато-білого пушка, що покриває тіло. Родиною шкідника є Північна Америка, звідки він поширився по всіх материках земної кулі. У США кров’яна попелиця харчується на яблуні, глоді, в’язі, горобині, розмножуючись партеногенетичним і статевим шляхом. У Європі та Азії кров’яна попелиця шкодить тільки яблуні.
В Україні цей небезпечний шкідник розмножується на яблуні з ранньої весни до пізньої осені. Зимує на стовбурах і коріннях яблуні в стадії личинки 1-го і 2-го віку, або дорослої безкрилої самки. Рано навесні, в період сокоруху, личинки виходять з місць зимівлі переселяються на штамб та крону дерев, де за потепління до 14-15°С починають інтенсивно живитися, висмоктуючи з них сік. Кров’яна попелиця насамперед заселяє молоді пагони біля основи бруньок, черешки листків, часто й плодоніжки. У місцях живлення попелиць на корі утворюються здуття, на яких потім з’являються тріщини й глибокі виразки, де оселюються бактерії які викликають гниття, дорослі дерева через два – три роки зупиняють плодоношення і гинуть. Доросла самка народжує 90 (максимально до 200) личинок. За сезон кров’яна попелиця дає від 15 до 18 генерацій.
Влітку з’являються крилаті самиці, які розселяються на деревах і без запліднення народжують личинок. Важливо, що личинки цього виду є досить рухливими і можуть переповзати на значні відстані (до 8 м у районі крони дерев). Встановлено, що активне розселення личинок у кроні дерев і перехід попелиці на сусідні дерева починається з другого-третього покоління, здебільшого це спостерігається в кінці травня — середині червня. Колонії шкідника збільшуються, стають досить помітними завдяки білому восковому пушку, схожому на сніжинки. Безкрила самка брудно-червоного кольору, крилата темно-коричнева з чорною головою.
З настанням спекотної погоди в липні-серпні частина личинок переселяються на коріння, досягаючи глибини до 35 см де утворюються аналогічні пошкодження. А вже масовий перехід попелиць у місця зимівлі відбувається у жовтні. Поширюється кров’яна попелиця з посадковим матеріалом. При пошкодженні попелиць посадковий матеріал стає абсолютно непридатним для посадок. Пошкоджені дерева пригнічені, при відсутності захисних заходів гинуть. Знищенню личинок кров’яної попелиці в кроні дерев сприяє різке похолодання (вони гинуть за температури нижче мінус 7°С), а на кореневій шийці та коренях – тривалий морозний період з недостатнім сніговим покривом.
Заходи захисту
Систематичний моніторинг плодових культур попередить втрати урожаю від цього дуже агресивного шкідника. Щоб своєчасно виявити його перші популяції, за два тижні після цвітіння яблуні необхідно оглядати штамби, основні гілки та поросль 50 дерев у кварталі і за наявності на двох деревах колонії шкідника проводити захист. На сьогодні проти цього фітофага найефективнішим є застосування хімічного методу. Враховуючи, що кров’яна попелиця є типовим сисним видом, найбільшого ефекту можна досягти від обробки інсектицидами, насамперед, контактно-кишкової дії.
Для знищення особин на стовбурах і гілках в період розпускання бруньок і в подальшому по мірі їх появи, дерева в промислових садах рекомендується обприскувати дозволеними до використання інсектицидами згідно Переліку, а саме: фосфорорганічними сполуками: Бі-58 новий, к. е. (2,0 л/га); Дурсбан Ультра, КЕ (2,0 л/га); Пірінекс, КЕ (2,0 л/га); Пірінекс Супер, КЕ (1,5 л/га); Сумітіон, КЕ (3,0 л/га); піретроїдами: Балазо 100, КЕ (0,5 л/га); Маврік, ЕВ (0,6л/га); неонікотиноїдами: Актара 240 SC, к. с. (0,15 л/га); Актара 25WG, ВГ (0,14 кг/га); Дантоп 50, ВГ (0,05 кг/га); Каліпсо 480 SС, КС (0,3 л/га); Конфідор 200 SL, РК (0,25 л/га); Моспілан, ВП (0,2 л/га); Нупрід 200, КС (0,25 л/га). Для ефективного знищення кров’яної попелиці обробку повторюють за 10-14 днів. Систематичний моніторинг в літній період проводять кожні два тижні, починаючи с середини липня. Обприскування слід проводити лише у вечірні та нічні години (за температури повітря не вище 25°С і відсутності роси на поверхні дерев).
При слабкому зараженні саду на присадибних і дачних ділянках замість хімічних препаратів проти кров’яної попелиці можна застосовувати відвари і настої тютюну і блекоти білої.
Враховуючі умови розповсюдження шкідника також слід обов’язково проводити вибракування і знищення в розплідниках зараженого садивного матеріалу. Обмазка в листопаді і березні тріщин і ран садовою замазкою або вапняним молоком також дуже ефективний захід. На присадибних ділянках слід застосовувати засипку в березні коренів уражених дерев золою або піском, тютюновим пилом, гашеного вапном .
Цікаво, що в 20 столітті досить ефективним було розселення специфічного паразита кров’яної попелиці – афелінуса в осередки поширення шкідника, що давало змогу знизити чисельність попелиці до 90%.